Смекни!
smekni.com

Об’єкт "Скеля" (стр. 2 из 2)


Рис. 5 Сучасний вигляд входу до об’єкту «Скеля»

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І СИСТЕМА ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Від розгляду архітектурних особливостей об’єкту перейдемо до опису систем життєзабезпечення, якими був укомплектований об’єкт.

Для нормальної діяльності на протязі невизначеного часу кількох десятків людей в приміщенні такого типу необхідна досить складна і дорога система життєзабезпечення. До системи життєзабезпечення нашого об’єкту входять:

1. Вентиляція;

2. Енергозабезпечення;

3. Водозабезпечення;

4. Каналізація;

5. Теплозабезпечення;

6. Зв'язок;

7. Продовольче забезпечення об’єкту.

Перейдемо до більш детального розгляду системи.

1. Вентиляція.

Вентиляційну систему об’єкту відрізняли складність, досконалість виконання і надійність. Вона включала два потужні дистанційно керовані осьові вентилятори, які були встановлені в тамбурах, один - паралельно входу, інший - виходу, жалюзі, грати, фільтри, розгалужена система повітроходів. Повітря поступало в кожну кімнату окремо, по металічному рукаву, прихованому під підлогою.

В даний час провітрювання кімнат здійснюється по тих же повітряних каналах, вони зберегли первинні експлуатаційні характеристики. Знайдені під час відновних робіт значні кількості активованого вугілля в місткостях фільтрів, вказують на те, що об’єкт був обладнаний засобами протихімічного захисту.

2. Енергозабезпечення.

В надрах скелі працювала підземна автономна електростанція яка складалась із двох дизель-електричних генераторів потужністю по 50 квт. кожен. тут же знаходився резервуар на двадцять тон для пального. Вихлопні гази виводились назовні по свердловинах пробурених в скелі.

3.Водозабезпечення.

На об’єкті існував водогін. Джерелом питної води послуговував внутрішній колодязь глибиною 14 метрів, обладнаний насосною станцією. В приміщеннях об’єкту знаходились ємності для питної (місткістю 15 тон) води, а також для технічної води (місткістю 10 тон).

4.Каналізація.

Каналізаційна система об’єкту і тепер безвідмовно функціонує. До неї входять чоловічий і жіночий туалети. Стічні води виводились в річку.

5.Теплозабезпечення.

Гаряча вода в душ і для водяного опалення подавались із котельні, що була розташована неподалік.

6. Зв'язок.

Об’єкт був підключений до системи урядового зв’язку. Під гранітом працювала радіостанція, телеграф, АТС. Приміщення об’єкту були телефонізовані. Споруда в скелі була з’єднана з міським вузлом зв’язку кабелем затягнутим в нержавіючу стальну (за деякими даними мідну) трубу, яка була прокладена по дну річки.

7. Продовольче забезпечення.

Об’єкт мав холодильники, кухонне обладнання і, звичайно, досить значний запас продовольства.

ПРИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТУ: ФАКТИ І ДОМИСЛИ

Таким чином ми бачимо. що об’єкт готувався до автономного перебування в ньому певної кількості людей (50 – 60 чоловік), які могли в ньому перебувати невизначено довгий час виконуючи певну місію цілком незалежно від навколишньої обстановки. Хто мали бути ці люди? З виконанням яких завдань була пов’язана їхня місія? Спробуємо дати відповідь на це питання. Як оборонна споруда об’єкт явно не являв собою цінності. По-перше, в самому приміщенні не помічено ніяких ознак готовності об’єкту до бою, це все ж приміщення для роботи і проживання працюючих там. Сам об’єкт у випадку наступу противника перетворювався на пастку для захисників. І дійсно під час оборони Коростеня в 1941 році, за свідченнями переважної більшості очевидців об’єкт в скелі ніхто навіть не обороняв. Хоч є і свідчення, що об’єкт таки обороняли і його захисники після захоплення Коростеня фашистами по підземних ходах покинули Коростень і опинилися аж в районі села Стремигород. Остання версія нам видається більш схожою на легенду.

По-друге, навкруги об’єкту, за свідченнями очевидців, теж не було і не будувалось ніяких фортифікаційних укріплень, чи навіть довготривалих вогневих точок. І не тільки навкруги об’єкту, а і в радіусі 15 кілометрів ніяких оборонних споруд покликаних захистити об’єкт від ворога. Робимо висновок – той хто приймав рішення про будівництво виходив з того, що територія на якій знаходиться об’єкт ніколи не буде захоплена ворогом. Навпаки, очевидно, вважалось, що лінія фронту буде проходити за багато кілометрів на захід. На випадок коли б об’єкт знайшла авіація противника, то десятиметрова гранітна скеля надійно захистила б людей в середині.

По-третє. маємо свідчення очевидців, що напередодні війни об’єкт був вмебльований і не просто, а розкішними шкіряними меблями. Зрозуміло – фортифікаційні споруди для бою шкіряними меблями не обставляються.

Отже версія оборонного об’єкту в скелі не витримує ніякої критики і само собою відпадає. Тоді що ж було збудовано під керівництвом генерала Карбишева в скелі? Відповідь яка напрошується – пункт управління, іншими словами штаб. Але штаб не для оборонних боїв – якщо ворог наближається зі швидкістю 20 – 25 кілометрів на добу, а відстань перед війною до кордону не більш як 250 кілометрів то значення такого штабу, саме його існування позбавлені змісту. Якщо значення об’єкту в умовах оборонної війни дорівнює нулю то для чого він тоді будувався. напрошується відповідь об’єкт «Скеля» в Коростені частина військової машини для наступальної війни на західному напрямку. Це ще одне свідчення того, що Сталін готувався до війни і війни наступальної.

Рис. 6 Чи справді за цими масивними дверми мала бути Ставка Сталіна?


Тому дехто з істориків робить однозначний висновок – плануючи свій похід в Європу, Сталін завчасно готував в Коростені, на березі річки Уж, свою резиденцію – Бункер Ставки Верховного Головнокомандуючого, з якого зручно здійснювати управління десятками армій що наступають на країни західної та південної Європи.[6] Очевидно, що відкидати таку версію ніяк неможна, адже факти річ вперта.

На користь останнього твердження говорить, власне, і географічне розташування Коростеня, його близькість до тодішнього радянсько-польського кордону – всього 51 кілометр, а також розгалужена мережа залізничних шляхів (вузлова станція з п’ятьма вітками ).

Що стосується історії об’єкту під час Другої світової війни, то вона не багата на події. Після нападу Німеччини на Радянський Союз потреба в об’єкті відпала, і до споруди з’явилась команда ліквідаторів якій було наказано вивезти найбільш цінне обладнання, апаратуру зв’язку. все інше, що не можна було вивезти, або що не становило великої цінності було наказано спалити. Очевидно цей наказ було виконано не пізніше 10 – 15 липня 1941 року. Очевидно ці події ще раз підтверджують версію про побудову об’єкту в рамках підготовки Радянського Союзу до наступальної війни.

Як не дивно та після війни об’єкт виявився взагалі нікому не потрібним. До 1984 року ні військова, ні цивільна влада ним не цікавилась.Не потрібний він виявився ні Москві, ні Києву – ніхто ним не цікавився! Складалось враження, що влада боїться об’єкту в скелі.

Лише в 1984 році почали проводитись відновлювальні роботи, які було закінчено в 1986 році. Зараз об’єкт функціонує в якості запасного штабу Цивільної оборони міста Коростень.


ВИСНОВКИ

Завершуючи дану роботу зробимо певні висновки. і перше, що мусимо визнати, навкруги нас дуже багато історичних загадок, багато не дослідженого і не вивченого. Наш край виявляється багатий на загадки минулого. Притому історичні події давніх часів часто досить дивно переплітаються з не таким вже й далеким минулим. Скеля на березі Ужа колись в незапам’ятні часи дала притулок першим мисливцям і збирачам, що поселились в нашому краї, згодом на тій же скелі збудував свій град легендарний князь Мал, а вже в двадцятому столітті інший керівник, зовсім іншої держави наказав спорудити тут для себе командний пункт.

Тепер щодо фактів. Без сумніву ми маємо унікальний зразок військової архітектури середини XX століття. В скелі в обстановці надзвичайної секретності напередодні ІІ світової війнибуло збудовано військовий об’єкт призначення якого і тепер викликає суперечки. В абсолютно автономному режимі тут могли жити і працювати більш ніж півсотні людей. Як оборонна споруда наш об’єкт немає ніякої цінності, так само не міг він слугувати і бомбосховищем. Отже зрозуміло. що це пункт управління. Для кого і для чого він був збудований остаточно не вирішено, однак нам видається, що це був командний пункт найвищого керівництва. Можливо, і ми схиляємось до цієї думки, це дійсно був командний пункт, або бункер Сталіна, збудований для того щоб мати змогу більш оперативно керувати військами в майбутній війні. І війна ця мала бути не оборонна.

Звичайно наша робота не претендує, і не може претендувати на повне висвітлення даної теми. В ній ми лише поставили, і спробували відповісти на кілька питань. Очевидно таємниця об’єкту «Скеля» ще чекає своєї повної розгадки.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Скуратівський В. Історія стольного града Коростеня . Коростень «Тріада» 2005р.

2. Ященко Є. Коростенський плутон. Коростень«Тріада» 2003р.

3. Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка. Київ 2004р.


ДОДАТОК № 1

План – схема розташування внутрішніх приміщень об’єкту«СКЕЛЯ»


ДОДАТОК № 2

План-схема встановлення маскувальних перекриттів на об’єкті «Скеля»


[1] Див. рис. 1

[2] Скуратівський В.І. «Історія стольного града Коростеня» Коростень «Тріада» 2005р.

[3] Див. додаток 1

[4] Див рис. 4

[5] Див. додаток 2

[6] Ященко Є. Коростенський плутон Ст16.