Гострі респіраторні вірусні захворювання (стр. 3 из 7)

ЗОВНІШНЬО — настій липового цвіту (20 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини і горла та протирання обличчя при жирній шкірі; 4 столові ложки суміші липового цвіту (40 г) і квіток ромашки лікарської (60 г) настоюють 15—20 хвилин на склянці окропу, проціджують і використовують для спринцювань зранку і ввечері при запальних захворюваннях жіночих статевих органів; відвар липового цвіту (100 г сировини на 2 л окропу, кип'ятять 5 хвилин) для лікувальної загальної ванни.

2.2. Квітки Бузини чорної – FloresSambucinigrae

Бузина чорна

Sambucusnigra

Родина жимолостеві - Caprifoliaceae

Гіллястий, 3—6 м заввишки кущ родини жимолостевих. Пагони сіро-зелені, з жовтуватими сочевичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарноперисті, з 5—7 видовжено-яйцевид-ними загостреними гостропилча-стими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитковидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід — чорно-фіолетова куляста кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні.

Поширення. Трапляється майже по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових порубах, частіше здичавіло. Подекуди розводять як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Використовують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збирають під час цвітіння, зрізуючи все суцвіття. Сушать під наметом з доброю вентиляцією (при повільному сушінні віночки квіток буріють) або в сушарці при температурі 40°. Після висихання квітки відділяють від щитків. Сухої сировини виходить 18—20 % . Строк придатності — 3 роки. Квітки (FloresSambuci) відпускаються аптеками. Кору знімають навесні, плоди — у період повної стиглості. Сушать у печах або сушарках при температурі 60—65°. Сухих плодів виходить 15 % ; строк придатності — 6 місяців. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку його пров'ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Сухої сировини виходить 20 % . Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізують на куски і сушать на сонці або в протоплених приміщеннях. Сухої сировини виходить 25 % .

Хімічний склад. Усі частини рослини містять великий набір біологічно активних речовин: коріння — сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора — ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини; квітки — ефірну олію ( 0,025—0,03 % ), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, дубильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти (кавову, ва-лер'янову, яблучну, оцтову), фітостерин; листя — самбунігрин, алкалоїд коніїн і сонгвінарин, ефірну олію, смоли, вітамін С (280 мг), каротин (14—50 мг); у плодах є Цукри, органічні кислоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10—15 мг), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речовини, барвники, тирозин, сліди ефірних олій.

Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні властивості мають усі частини рослини; потогінні й протизапальні — кора, листя, квітки, плоди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблюючі властивості. Квіткам, крім того, властива болетамувальна дія. Препарати Б. ч. широко використовуються і в науковій, і в народній медицині. Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії. Завдяки сечогінним властивостям препарати Б. ч. ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. В гінекологічній практиці настій квіток використовують внутрішньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якшувальних і послаблюючих зборів, а також; до зборів для спринцювань і клізмочок. Нарівні з квітками у народній медицині використовують коріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або відвар кори вживають при захворюваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожирінні, хронічних хворобах шкіри (зокрема, при псоріазі). Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готують киселі, які вживають як послаблюючий засіб. Настій сушених ягід сприяє випорожненню кишечника, поліпшує жовчовиділення, посилює діурез. Препарати Б. ч. використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової порожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні гемороїдальних вузлів. Ванни з відвару коріння й квіток вважаються ефективним засобом при ревматоїдному й подагричному поліартриті.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток або листя (1 столова ложка на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день; відвар кори або коріння (10 гсухої подрібненої сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день або один раз на ніч як послаблюючий засіб; настій сушених плодів (столова ложка сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки З—4 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 гквіток заливають 500 мл окропу, настоюють 20 хв) для спринцювань, ванночок і мікроклізмочок.

2.3. Кора Верби - CortexSalicis

Верба біла

Salix alba

Родина Вербові - Salicaceae

Дводомна рослина родини вербових. Дерево заввишки 20—30 м. Молоді гілки на кінцях сріблясто- пухнасті, старі — голі, бурі. Листки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пил
часті, 5—12 см завдовжки і 1—3 см завширшки; молоді — притис-нутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі — біло-сріблясті з обох боків або зверху, зісподу опушені вздовж центральної жилки, зверху — голі. Квітки одностатеві, в тичинкових і маточкових сережках; тичинкові — циліндричні, 7 см завдовжки і 1 см в діаметрі, жовті, маточкові — тонкі, зелені. Приквіткові луски бліді. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні, після появи листя.

Поширення. Росте по всій території України (крім високогір'я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Широко культивують як декоративну й фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3—4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 33 % . Рослина неофіцинальна Хімічний склад. Кора містить дубильні речовини (близько 12 %), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5—3 % ).

Фармакологічні властивості і використання. Відвар кори має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.