Гострі респіраторні вірусні захворювання (стр. 5 из 7)

Фармацевтична промисловість з трави Б. з. виготовляє препарат ледол, а з олії — гваязулен.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 2—3 рази на день; суміш трави Б. з., підбілу звичайного і коріння алтеї лікарської у співвідношенні 1:2:2 готують як настій (2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і вживають як відхаркувальний засіб по півсклянки 3—4 рази на день; настій (25 г.трави і 15 г трави кропиви жалкої на 1 л окропу) по півсклянки 5—6 раз на день при бронхіальній астмі та як профілактичний засіб при коклюші і грипі. ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина свіжих квіток і трави Б. з. на 9 частин оливкової або соняшникової олії, настоюють 12 годин у духовці) закапують у ніс при грипі та риніті і втирають у болючі місця при ревматичному артриті; мазь (подрібнена трава Б. з., коріння чемериці білої і розтоплене несолоне свиняче сало у співвідношенні 1:1:3, настоюють 12 годин у теплій духовці) втирають у шкіру при ревматизмі, ломоті, корості і вошивості.

2.6. Квітки Гадючника в'язолистого – FloresFilipendulae иітатіаe

Гадючник в'язолистий

Filipendula иітатіа

Родина розові - Rosaceae

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище без бульб. Стебло 50—200 см заввишки, прямостояче, нерозгалу-жене, облистнене. Листки переривчасто-перисті; бокові листочки (2—5 пар) широкояйцевидні, надрізанопилчасті, зісподу білоповстисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні,

5-пелюсткові (рідко 6-пелюсткові), жовтаво-білі, запашні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки — з довгим нігтиком. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Росте по всій території України (на півдні трапляється рідше) на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.

Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Гадючник шестипелюстковий. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, барвники, саліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. У всіх частинах рослини є метилово-саліцилова ефірна олія.

Фармакологічні властивості і використання. Рослина має потогінні, сечогінні, протизапальні, анальгетичні та протиревматичні властивості. Внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння (коріння активніше за дією) Г. в. використовують як потогінний засіб при грипі й підвище-ній температурі, подагрі, ревматизмі, істеричних припадках, сильних болях у шлунку і кишках, що супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як'загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів. Ефективним є вживання препаратів Г. в. всередину і при лікуванні захворювань шкіри. Настій трави, крім того, іноді використовують при головному болі, задишці, серцевих хворобах, діареї, дизентерії та як протиглисний засіб. Зовнішньо препарати Г. в. {сік, відвари, мазі) використовують при лікуванні ран, виразок і фурункулів, при білях і укусах змій або скажених тварин. Для профілактичних цілей рослину використовують і в харчуванні: молоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщів і салатів; квітки — як заварку до чаю (суміш сухих квіток Г. в. і пелюсток шипшини у співвідношенні 10 : 1).

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сухої подрібненої трави на склянку окропу) випити за день рівними порціями; відвар (5 г сухого подрібненого коріння на 200 мл окропу по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; 4 ложки суміші квіток Г. в., листя мучниці звичайної, трави остудника голого, хвоща польового і споришу звичайного, кукурудзяних приймочок, лушпиння квасолі, кореня бузини трав'янистої, березових бруньок і пелюсток волошки синьої у співвідношенні 1:1,5:1: 1:1:1,5:1,5: 1,5 : 1,5 :1 з вечора заливають 1 л сирої води, вранці кип'ятять 5—10 хв, напарюють 30 хв, проціджують і випивають теплим протягом дня за 6—7 прийомів при запальних процесах у сечових органах, набряках, поліартриті й подагрі; 6 столових ложок суміші квіток Г. в., трави кропиви дводомної або кропиви жалкої і звіробою звичайного у співвідношенні 1:1:1напарюють у термосі, проціджують і випивають протягом дня за 4—5 прийомів при сильних болях у шлунку. ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння Г. в. і вершкове масло у співвідношенні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазелін і ланолін у співвідношенні 1:2:1 за об'ємом) для змазувань уражених місць при запальних дерматозах і для розтирань при ревматизмі; суміш коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвідношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г суміші на 2 л окропу) для промивання гнійних ран.

2.7. Корені Алтеї – Radices Althaea

Трава Алтеї – Herba Althaea

Алтея лікарська

Althaeaofficinalis

Родина Мальвові - Malvaceae

Багаторічна повстистоопушена, з міцним розгалуженим кореневищем, м’ясистими довгими коренями. Рослина заввишки до 1,5м. Стебел багато, вони прямостоячі, прості або у верхній частині галузисті. Листки чергові, черешкові, яйцевидні або видовжено яйцеві, трохи лопатеві, по краю заруб часто – зубчасті. Квіти двостатеві, правильні, в китицевидно – волотевих суцвіттях. Віночок

блідо – рожевий. Плід – багатосім’янка . Цвіте у серпні – вересні.

Поширення. Росте по всій території України на вологих луках по берегах річок, стариць, озер, острівців, по чагарниках, на заболочених та солонцюватих місцях.

Заготівля і зберігання. Заготовляють корені дворічного і старшого віку рослин восени після відмирання надземної частини. Корені швидко миють холодною водою, підсушують, знімають кору і , розрізавши вздовж на 2-4 частини, швидко сушать під наметом або в сушарках при температурі 30-35°С. Зберігають у сухих (сировина дуже гігроскопічна), добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 3 роки. В деяких закордонних країнах заготовляють і листя (перед цвітінням), і квіти (під час цвітіння).

Хімічний склад. Корені алтеї лікарської містять слиз (близько 35 % ) крохмаль ( 37 % ), цукор ( 8 % ), аспарагін ( 2 % ), бетаїн ( 4 % ),жирну олію ( 1,7 % ), пектини ( 16 % ).Листя і квіти містять незначну кількість слизу і ефірної олії, в плодах є жирна олія ( 12 % ).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати алтеї лікарської виявляють пом’якшувальну, відхаркувальну, протизапальну та захисну обволікаючу дію на слизову оболонку шлунка.

Алтею лікарську приймають всередину у вигляді відвару або холодного настою коріння при захворюваннях органів дихання (хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії, бронхіальна астма, коклюш). Також використовується алтея при захворюваннях шлунково – кишкового тракту. Зовнішньо відвар з коренів алтеї використовують для полоскання ротової порожнини, горла як протизапальний і пом’якшувальний засіб. Відвар коріння у молоці використовують при туберкульозі легень.

В зарубіжній практиці при лікуванні захворювань горла, легень і травного тракту використовують листя та квіти алтеї лікарської. Корінь алтеї входить до складу грудних чаїв.

Лікарські форми та застосування

· Внутрішньо:

1. Відвар коренів: 6 г або 2 столові ложки коренів на 200 мл 3-4 рази на день після їди.

2. Настій коренів холодний: 6,54 г коренів на 100 мл води кімнатної температури, настоюють 4 години, кип’ятять 6-7 хвилин, охолоджують. П’ють теплим по 2 столові ложки 3-4 рази на день.

· Готові лікарські форми:

1. Сухий екстракт алейного кореня ExtractumAlthaeaesiccum

2. Рідкий екстракт алейного кореня ExtractumAlthaeaefluidum

3. Мукалтин Mucaltinum: по 1-2 таблетки 2-3 рази на день

4. Сироп алтейний Sirupus Aelthaeae .

2.8. Листя мальви лісової -FoliaMalvaesilvestris

Мальва лісова

Malvasilvestris

Родина Мальвові - Malvaceae

Одно – або дворічна ( дуже рідко – багаторічна ) трав’яниста рослина родини мальвових. Стебло прямостояче або висхідне, 30-100 (120 см) заввишки, галузисте, вкрите жорсткими відстовбурченими волосками. Листки чергові, круглувато – серцевинні, 5-7 – лопатеві, заруб часто – зубчасті, м”яковолосисті, на довгих черешках, вкритих відстовбурченими жорсткими волосками. Квіти 30-40 мм у діаметрі, правильні, двостатеві, на довгих квітконіжках, по 2-5 у пазухах листків. Віночок з 5 оберненомісцевидних, угорі – глибоковиїмчастих, ясно-рожевих, з малиново - червоними жилками пелюсток, у 3-4 рази довших за чашечку. Плід – з численних, розміщених кільцем плодиків - сім’янок. Цвіте з липня до вересня.

Поширення. Калачики лісові трапляються в світлих лісах, серед чагарників, біля доріг, на полях, городах, засмічених місцях по всій території України, але частіше в лісових районах та на півночі Лісостепу.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння (RadixMacvaesilvestris), листя (FloresMalvaesilvestris ), або траву (HerbaMalvaesilvestris ). Листя або всю надземну частину ( траву ) заготовляють під час цвітіння рослин. Листя обривають так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Квіти обривають до розпукування, з чашечками, але без квітконіжок. Коріння копають восени. В перший день зібрану сировину пров’ялюють на сонці, а потім досушують її під укриттям. Сухого листя виходить 16-17 %, квіток 18 %, трави 22 %. Зберігають сировину в сухому місці. Рослина не офіцинальна.