Це, у свою чергу, приведе до істотно іншої ситуації для країн Півдня (як би вони не називалися). Якщо в 1945 - 1967/1973 р. Півдню ще перепадали якісь крихти прибутку від розвитку економіки, то в 2010 - 2025 р. може трапитися так, що навіть таких крихт їм не дістанеться. Дійсно, нинішня відсутність інвестицій у більшість регіонів Півдня скоріше продовжиться, чим відновиться з настанням фази «А». Тим часом, потреби Півдня не скоротяться, а зростуть. Як би те не було, подання про процвітання центральних регіонів миру й про ступінь розриву між Північчю й Півднем сьогодні значно більш чітко, ніж п'ятдесят років тому.
Третя відмінність пов'язане з демографією. У цей час чисельність населення миру розвивається по тій же самій парадигмі, що існує вже протягом приблизно двох сторіч. З одного боку, у масштабах усього миру воно збільшується. Це відбувається у зв'язку з тим, що в більше бідних п'яти шостих світового населення знижується рівень смертності (по технологічних причинах), а рівень народжуваності в такій же пропорції не знижується (через відсутність достатніх соціально-економічних стимулів). З іншого боку, відсоток світового населення в більше багатих районах миру знижується, незважаючи на той факт, що зниження там рівня смертності істотно вище, ніж у менш забезпечених регіонах, оскільки рівень народжуваності там знижується ще більш значно (головним чином, у зв'язку із прагненням родин представників середнього класу поліпшити своє соціально-економічне положення).
Література
1.Джеймс Гелбрейт. Криза глобалізації - К., 2003
2.Джозеф Стігліц. У тіні глобалізації - К., 2008
3.Лоуренс Клейн. Глобалізація: виклик національним економікам. - К., 2008
4.Том Палмер. Глобализация— это здорово! – М., 2007
5.Хорина Г.П.Глобализация как идеология // Знание. Понимание. Умение. — 2005. — №1. — С.71-78.