В Україні характерною рисою економічної культури є переважання неформальних правил над формальними. Напрацьована достатньо велика законодавча база, яка регулює підприємницьку діяльність, ще потребує удосконалення.
На думку Л. Орбан-Лембрик, результативність будь-якої діяльності, у тому числі й економічної, значною мірою залежить від впливу традиційних етнокультурних норм спілкування на ділову взаємодію людей. "З одного боку, сам факт усвідомлення національно-психологічних особливостей своєї групи не містить у собі упередженості проти інших етнічних груп, однак, якщо від констатації цих відмінностей перейти до оцінки іншої групи, то можливі викривлення в оцінці останньої. Отож, хоч існує "гіпотеза контакту", згідно з якою безпосередня ділова взаємодія і спілкування між представниками різних етнічних груп знижує етноцентризм і оцінну стереотипність, а часом і руйнує міжетнічні стереотипи, далеко не кожні ділові контакти сприяють покращанню відносин. Саме тому ефект взаємного непорозуміння може бути знятий лише за умови дотримання певних вимог у взаємодії: визнання безумовної рівності сторін, наявність обстановки відкритості й довіри у спілкуванні, повага до традиційних норм, способу життя тощо". Так, українські підприємці часто надмірно обережні в прийнятті важливих економічних рішень, іноді бояться ризикувати, що призводить до обмеження ініціативи, на відміну від сміливих і переконливих американців. Окрім того, їм часто шкодить поступливість у веденні ділових переговорів з представниками інших етносів, що часто-густо сприймається як прояв слабкості.
Бачимо, кінцеві результати підприємницької діяльності детерміновані національною культурою, зокрема, особливостями етносередовища - звичаїв, традицій, обрядів, світоглядних уявлень, виховання тощо. Народу залежно від природних умов, у яких формувався етнос, притаманна схильність до індивідуальних чи колективних форм господарювання. С. Суглобін вважає, що вплив етнічних чинників на економічну діяльність українців на сучасному етапі стає малопомітним, так як розширюється міжнаціональний ринок розподілу праці. Тому українці, для котрих здебільшого характерні професії сільськогосподарського спрямування, захоплення народними ремеслами й промислами, нині працюють в інформаційному просторі, сфері промислового виробництва та обслуговування. Утім формування етноекономічної компетенції дітей і молоді невіддільне від плекання низки особистісних цінностей, зокрема, національної самосвідомості, гордості за приналежність до свого народу, любові до рідної землі, цілеспрямованості, наполегливості, відповідальності, раціоналізму, творчого мислення, бажання працювати заради підвищення добробуту народу.
Народні традиції економічного виховання - це сукупність прийомів, методів та організаційних форм, що вироблені упродовж усієї історії народу й спрямовані на цілеспрямоване плекання економічних знань, умінь і навичок.
Поєднання слів "підприємництво" і "етика" або ж "підприємництво" і "мораль" досить часто викликає сумнів щодо їх сумісності. Вважають, що підприємець не може працювати успішно, якщо дотримується етичних чи моральних норм. Згідно з опитуваннями суспільної думки, більшість респондентів сумнівається у чесності та порядності підприємців. Однак, як свідчить досвід країн з ринковою економікою, сьогодні етика в підприємницькій діяльності надзвичайно важлива. Вона регулює взаємовідносини між людьми, поведінку яких можна передбачити, в її основі закладено благо для людей. Етика підприємництва допомагає частково розв'язати проблему недосконалості договорів. Кожний підприємець, який укладає договір, потрапляє в залежність від свого партнера. Тоді важливо знати, чи дотримується він ділової етики і чи доцільно юридичне застраховуватися у випадку ризику "кожною буквою" формального договору. Підприємець, який дотримується ділової етики, може розраховувати на довготривалу співпрацю зі своїми партнерами. Усе більше підприємців визнають важливість ділової репутації, особливо в роботі на перспективу. Репутація стає своєрідним капіталом. У довгостроковій перспективі репутація приносить вигоду. Залежно від того, яка економічна культура панує в країні, збільшуються або зменшуються ризик і витрати ведення бізнесу.
З переходом до ринкової економіки в Україні з’явилось поняття конкуренції та комерційної таємниці і, відповідно, постала проблема доведення зовнішнім користувачам привабливості даного підприємства, не розкриваючи при цьому порядку формування фінансового результату. Виникає потреба в розробці облікової політики, причому не просто копіюючи положення інструкцій та П (С) БО, а, обираючи найкращі варіанти та економічно обґрунтовуючи їх вибір.
Виконання всіх вимог, які висуваються до облікової політики, є досить непростим завданням. Також виникають труднощі в послідовності застосування облікової політики, так як часто відбуваються суттєві зміни у виробничих та господарських процесах, в системі бухгалтерського обліку.
Визначення облікової політики на підприємствах є досить важливим, але, як показує практика, на багатьох підприємствах навіть немає наказу про облікову політику, або він не знаходить застосування. Надання підприємствам більшої самостійності і свободи при виборі процедур та способів облікового процесу сприяє налагодженню взаємодії між господарюючим суб’єктом і зовнішніми користувачами інформації.
Ключ до дисципліни в обліковій політиці - почуття призначення. Мета діяльності кожного підприємства виробляє не тільки мотивацію і концентрацію, а й дисципліну для досягнення цієї мети.
Отже основним фактором успішного бізнесу та підприємницької діяльності є вдало обрана облікова політика підприємства.
Призначення облікової політики підприємств полягає в задоволенні інтересів власників підприємства та зовнішніх користувачів інформації.
Таким чином, облікова політика займає центральне місце в системі бухгалтерського обліку. До процесу її формування необхідний особливий підхід, оскільки від цього залежать весь обліковий процес організації, правильність ведення бухгалтерського і податкового обліку, а також процес ухвалення управлінських рішень.
Вірно сформована облікова політика та подальше її вдосконалення, у зв’язку з максимальним наближенням до Міжнародних стандартів, дає змогу підприємству зарекомендувати себе на світовому ринку. Облікова політика підприємств України зображує зовнішнім суб’єктам підприємницької діяльності культуру ведення бізнесу в нашій державі. Від цього, практично, залежить розвиток економіки нашої держави та підвищення рівня життя населення.
Цікаво, чому саме американська облікова модель так до вподоби українцям, що ніякі інші підручники іноземного походження не поширюються в Україні так активно, як американські? У халтурному перекладі, до речі.
Схоже, що справа не в уподобаннях українців, а у спритності американців. Я дуже добре розумію, як важливо для патріотично вихованих громадян США зуміти якомога швидше розповсюдити по світу все американське. У тому числі свій бухгалтерський досвід під вивіскою: "ПЕРЕДОВИЙ".
Передовий досвід - це добре, але спочатку нам не завадило б переконатися що він дійсно передовий. Для такого переконання недостатньо однобокого знайомства з "прогресивним" обліком зарубіжного зразка. Насамперед потрібно вміти розібратись в своєму "відсталому" - це для того, щоб було з чим порівнювати.
Таблиця. Цикл обробки облікової інформації
| Облікова фаза | В США | В Україні |
| Протягом облікового періоду | ||
| 1. Збір даних про кожну операцію. | Збір первинних документів. | Первинні документи систематизуються у міру їх надходження в бухгалтерію і відповідно до графіка документообороту. |
| 2. Аналіз кожної операції в термінах фундаментальної рівності: Активи = Зобов'язання + Капітал власників. | Бухгалтер визначає, яку саме проводку слід виконати. | Це питання вирішується одночасно з систематизацією первинних документів. |
| 3. Журналізація. | Запис кожної операції до загального Журналу обліку господарських операцій (Ж.О.Г. О) в хронологічному порядку. При цьому операції не групуються за змістом, а записуються суцільним порядком. | Ж.О. Г.О. відійшов в історію після запровадження журнально-ордерної форми обліку. Операції реєструються безпосередньо в спеціальних журналах (відомостях) і таким чином виявляються згрупованими відповідно до їх змісту. Хронологічний порядок при цьому теж зберігається. |
| 4. Постинг. | Перенесення даних з журналу до Головної книги (декілька разів на місяць, як правило - раз на тиждень, у разі потреби - частіше). | Перенесення даних з журналу до Головної книги (один раз на місяць). |
| По завершенні облікового періоду | ||
| 5. Підготовка первинного пробного балансу. | Складається окремий перелік рахунків Головної книги з визначенням кінцевого сальдо по кожному рахунку. Перевіряється рівність: Дебет = Кредит. | Поняття первинного пробного балансу у нас немає, але рівність підсумків дебетових і кредитових сальдо по Головній книзі перевіряється. Якщо вони не збігаються - перевіряється рівність по підсумках оборотів і відшукується помилка. Цю роботу можна назвати перевіркою балансу. Цей баланс можна назвати "пробним". |
| 6. Підготовка робочого облікового звіту. | Складається спеціальна робоча таблиця на базі первинного пробного балансу з такими основними колонками:первинний пробний баланс;регулюючі проводки;урегульований баланс.При цьому по вертикалі таблиці мають бути записаними всі рахунки. Отже таблиця є досить об'ємною. | Немає потреби, як немає потреби у виконанні регулюючих проводок. |
| 7. Підготовка фінансових звітів на базі робочого облікового звіту. | Складається ще одна робоча таблиця на базі врегульованого пробного балансу з такими основними колонками:звіт про прибутки і збитки;звіт про нерозподілений дохід;бухгалтерський баланс.Таким чином формуються дані для занесення їх до форм фінансової звітності. Проте це ще не означає, що вони цілковито готові, оскільки проміжні рахунки ще не закриті заключними проводкам. | Немає потреби, оскільки дані Головної книги після перевірки рівності Дебет = Кредит є вже готовими для занесення їх до звітних форм. |
| 8. Журналізація регулюючих проводок і постинг-2 | Занесення до загального Ж.О. Г.О. всіх регулюючих проводок, виконаних на фазі 6, а також перенесення цих проводок до Головної книги. | Немає потреби, як немає потреби у виконанні регулюючих проводок. |
| 9. Журналізація заключних проводок і постинг-3 | Занесення до загального Ж.О. Г.О. заключних проводок і перенесення їх до Головної книги. Заключні проводки - це проводки, які виконуються для закриття проміжних рахунків. Проміжні рахунки - це рахунки витрат і реалізації. | Немає потреби, оскільки форма записів у Головній книзі дає змогу закривати проміжні рахунки і виводити фінансовий результат одночасно з підготовкою "пробного" балансу. |
| 10. Підготовка повного пробного балансу. | Перевірка рівності Дебет = Кредит після виконання заключних проводок. | Немає потреби. |
| 11. Складання фінансових звітів. | Заповнення звітних форм. | Заповнення звітних форм (відбувається одразу по завершенні фази 5). |
| Після подання звітності | ||
| 12. Зворотні проводки. | Зворотними проводками скасовуються деякі регулюючі проводки. | Немає потреби. |
Чим глибше занурюватимемось в американські облікові хащі, тим вірогідніше дійдемо висновку: всі відмінності як в методології, так і в організації обліку лише зовнішнього характеру. Ніякої міжнародної системи бухгалтерського обліку не існує. В кожній країні вона своя (а іноді і не одна), а МКБС вимагає лише дотримання певних умов, закріплених міжнародними стандартами.