Черкаси – 2010
Вступ
При укладанні міжнародних комерційних контрактів велику увагу слід приділяти документації що їх супроводжує. Важливе місце займає сертифікація продукції
Корінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток ринкових відносин в умовах соціально-економічної кризи зумовили необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання виробництва в світі та в Україні. В цих умовах принципово змінюється роль сертифікації продукції, процесів та послуг (далі – продукції) в міжнародних комерційних контрактах.
Сьогодні питання сертифікації продукції регулюються більш ніж 500 законами, декретами і постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими нормативними актами міжнародних організацій. Аналіз найбільш важливих з них дає можливість визначити мету, вимоги до сертифікації та основні недоліки розглянутих нормативних документів. В міжнародних комерційних контрактах сертифікати являють собою документ, який засвідчує відповідність експортних товарів за якістю смаковим властивостям, технічним параметрам, експлуатаційним можливостям, вимогам, передбаченим у міжнародних контрактах, або світовим стандартам.
Метою даного реферату є характеристика сертифікатів які супроводжують міжнародні комерційні контракти. В рефераті необхідно виконати наступні завдання:
- охарактеризувати наявну систему сертифікатів в Україні;
- розкрити систему сертифікації на міжнародному рівні;
- ознайомити з основними супровідними сертифікатами міжнародного комерційного контракту.
Характеристика системи сертифікатів в Україні
Основні положення, що стосуються сертифікації продукції, містяться в Декреті Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".
Відповідно до даного Декрету сертифікація продукції здійснюється, насамперед, з метою захисту прав споживачів і поділяється на:
– обов'язкову;
– добровільну.
Обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних
документів по якості виробляється винятково в державній системі сертифікації. При позитивних підсумках сертифікації заявнику видається сертифікат і дається право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності [5].
Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами з метою:
– запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
Імпортована продукція, що підлягає обов'язкової сертифікації, також повинна супроводжуватися сертифікатом, що видається (чи визнається) уповноваженим органом по сертифікації.
Постановами Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення контролю за якістю лікеро-горілочних напоїв, імпортованих в Україну" і "Про подальше удосконалення контролю за якістю тютюнових виробів, імпортованих в Україну", установлено, що: "імпортовані в Україну лікеро-горілочні і тютюнові вироби повинні відповідати вимогам і стандартам встановленим у країні походження товару, що повинні бути не нижче вимог і стандартів, застосовуваних до таких товарів в Україні, а випадку їхньої відсутності – вимогам і стандартам, що діють у ведучих країнах-експортерах зазначених товарів". Ці вироби підлягають обов'язкової сертифікації і повинні супроводжуватися сертифікатом, що повинний бути виданий чи визнаний уповноваженим на це органом по сертифікації України.
Наказами Держстандарту України затверджені Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів і Правила обов'язкової сертифікації алкогольних виробів.
Підтвердження відповідності товару, увезеного на митну територію України, обов'язковим вимогам діючих у державі нормативних документів з питань стандартизації і сертифікації продукції здійснюється при цьому шляхом сертифікації лікеро-горілочних і тютюнових виробів у системі УкрСЕПРО чи шляхом визнання документів, що підтверджують відповідність товару зазначеним вимогам і виданих на ці товари за рубежем.
Таким чином, документами, що підтверджують відповідність зазначених товарів обов'язковим вимогам нормативних документів і надаючи право на ввіз їх в Україну, є сертифікат відповідності, виданий органом по сертифікації України за результатами сертифікації товару, чи свідчення про визнання іноземного сертифіката, видане органом по сертифікації України за результатами визнання такого сертифіката [1].
Наказом МЗЕЗторга України був затверджений Перелік служб, що видають сертифікати, що засвідчують відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних і екологічних характеристик імпортованого товару нормам, установленим законодавством України.
Відповідно до існуючого порядку обов'язкової сертифікації підлягає продукція (у тому числі матеріали і комплектуючі вироби), при застосуванні якої може виникнути небезпека для здоров'я людини і навколишньої природного середовища, а також така, що відповідно до законодавства країн-імпортерів підлягає обов'язковим іспитам перед її допуском на внутрішній і зовнішній ринок.
У ході обов'язкових сертифікаційних іспитів досліджуються по різних групах показників різні параметри. Наприклад, при дослідженні безпеки – вібрації і шуми; надійності – ресурс, рівень збереження, наробіток на відмовлення; екологічності – шкідливі викиди, відходи, випромінювання і т.д.
В окремих випадках досить пред'явлення сертифіката чи виготовлювача експортера, якщо це передбачено міжнародними договорами України, і за умови, що такі сертифікати видані в системі УкрСЕПРО, що діє в Україні [7].
Товари, зроблені в Україні, з іншого боку, можуть експортуватися в інші країни з пред'явленням сертифікатів, передбачених міжнародними договорами України.
Органи по сертифікації продукції підрозділяються на:
а) акредитовані в державній системі сертифікації;
б) функції, що прийняли на себе, по добровільній сертифікації.
Отже, кажучи про державну систему сертифікації, треба визначити, що Організаційну структуру Системи утворюють:
– Національний орган з сертифікації – Держстандарт України;
– науково-технічна комісія;
– органи з сертифікації продукції;
– органи з сертифікації систем якості;
– випробувальні лабораторії (центри);
– аудитори;
– науково-методичний та інформаційний центр;
– територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;
–Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції.
Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО:
Національний орган з сертифікації:
– розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;
– організує, веде та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;
– взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;
– організує розробку та удосконалення організаційно-методичних
Документів Системи;
– приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;
– встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування;
- встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;
- формує та затверджує склад науково-технічної комісії;
- акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри);
– організує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу
Сертифікації певного виду продукції;
– затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;
– розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;
– організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;
– несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі [6].
Науково-технічна комісія з питань сертифікації утворюється та затверджується Національним органом з сертифікації для розгляд перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держстандарту з проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про охорону праці".
Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо:
– принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації;
– проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продукції, атестації виробництв, сертифікації систем якості, акредитації органів з сертифікації і випробувальних, лабораторій та ін.;
– основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а також акредитації випробувальних лабораторій, органів з сертифікації продукції (послуг) і систем якості;
– напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках ISO, ІЕС та інших міжнародних організацій;
– приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;
– питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів випробувань, сертифікатів та знаків відповідності;
– переліку продукції, що буде підлягати обов'язковій сертифікації. Органи з сертифікації продукції акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації).
Орган з сертифікації продукції:
– здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та тнесе відповідальність за дотримання правил Системи;