Вступ
Актуальність дослідження. Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити у певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.
Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.
Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Розв’язанню теоретичних і методологічних питань формування, аналізу та прогнозування фінансової та статистичної звітності присвячена значна кількість досліджень вітчизняних вчених (Бутинця Ф.Ф., Голова С.В., Дем’яненка М.Я., Кірейцева Г.Г., Сопка В.В., Шевчука В.О., Хомина П.Я., Чижевської Л.В. та інших вчених).
Крім того, проблеми фінансової та статистичної звітності, процедури її складання та аналізу в умовах ринкової економіки досить повно висвітлені в працях вчених країн близького і далекого зарубіжжя (Безруких П.С., Ковальова В.В., Єфімової О.В., Кондракова Н.П., Соколова Я.В., Шеремета А.Д., Ван Бреди, Колдуела Д., Нідлза Б., Хендріксена Е.С. та інших).
Значні досягнення названих вчених стали основою подальшого дослідження проблем та формування висновків і пропозицій щодо удосконалення бухгалтерської фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації. Необхідно відмітити, що зарубіжний досвід складання і використання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації представляє значний інтерес у теоретичному і практичному плані, але його вивчення і використання вітчизняними теоретиками і практиками повинно максимально враховувати особливості розвитку і становлення економіки України на сучасному етапі.
Процеси реформування бухгалтерського обліку, як і практика використання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, засвідчили наявність багатьох недостатньо вивчених і неузгоджених питань щодо формування та використання бухгалтерської фінансової звітності при обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень. Отже, виникає об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і методологічних розробок, спрямованих на удосконалення практики складання і використання бухгалтерської фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації та забезпечення адекватності її вимогам користувачів, що і визначає актуальність обраної теми курсової роботи.
Об’єкт дослідження - процедури складання, подання та використання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації на підприємстві.
Суб’єкт дослідження - ВАТ «Демітекс».
Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методологічних і практичних основ формування, аналізу та прогнозування показників бухгалтерської фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації.
Мета курсової роботи полягає у методиці складання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації на ВАТ «Демітекс».
Для досягнення поставленої мети, що визначає зміст дослідження, у курсовій роботі було передбачено вирішити такі основні задачі:
- визначити економічну сутність та класифікацію необоротних активів;
- дослідити інформаційне забезпечення для складання річної звітності;
- дати загальну характеристику показників фінансово-господарської діяльності ВАТ «Демітекс»;
- дослідити методику складання фінансової звітності з необоротних активів;
- обґрунтувати порядок складання статистичної звітності на ВАТ «Демітекс»;
- запропонувати напрями вдосконалення звітності необоротних активів.
У курсовій роботі були використані діалектичний, системний та історичний підходи до вивчення теоретичних і методологічних основ формування і використання бухгалтерської фінансової звітності. У межах діалектичного підходу використано методи індукції та дедукції.
При вирішенні поставлених задач в дослідженні використані загальнонаукові методи: аналізу і синтезу; порівняльних характеристик, а також методи групування, деталізації, вибірковий та власне спостереження.
У процесі дослідження були використані законодавчі і нормативні акти, що регламентують бухгалтерський облік, методичний та інструктивний матеріал з формування і аналізу звітних показників, праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з теорії і практики бухгалтерського обліку, матеріали статистичної та фінансової звітності ВАТ «Демітекс» за 2007-2009 рр.
Курсова робота складається з вступу, шести розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків.
1. Економічна сутність та класифікація необоротних активів
З набранням чинності Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та запровадженням з 2000 р. національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку словниковий запас українських бухгалтерів значно поповнився новими термінами.
До останніх належить широко всім відоме поняття необоротних активів. Під цим поняттям розуміють, в основному, основні засоби та нематеріальні активи.
В українському законодавстві відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", "необоротні активи – всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу" [2, с. 56].
Таким чином, під необоротними активами треба розуміти активи, що використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.
У бухгалтерському обліку до необоротних активів належать:
- основні засоби;
- інші необоротні матеріальні активи;
- нематеріальні активи;
- довготермінові фінансові інвестиції;
- довготермінову дебіторську заборгованість;
- відстрочені податкові активи;
- довгострокові біологічні активи;
- капітальні інвестиції;
- гудвіл [8, с. 99].
До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [3, с. 102]. Такими матеріальними активами можуть бути будинки, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби.
До інших необоротних матеріальних активів належать такі матеріальні активи, як бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату тощо.
Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [4, с. 45]. До нематеріальних активів належать:
- права на об'єкти промислової власності;
- права на комерційні позначення;
- права користування майном;
- права користування природними ресурсами;
- авторські та суміжні з ними права;
- інші нематеріальні активи [9, с. 72].
Довготермінові фінансові інвестиції - це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів у дочірні та інші підприємства на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отримання відсотків та дивідендів. Сюди належать довготермінові вкладення коштів у боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.
Довготермінова дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних чи фізичних осіб, які заборгували підприємству певну суму грошових коштів чи інших активів, що не виникає під час операційного циклу і буде погашена не раніше, ніж через один рік після дати балансу. Така заборгованість може виникнути в результаті операцій фінансової оренди, надання позик іншим підприємствам чи фізичним особам, за реалізовану продукцію, надані послуги, через надзвичайні події тощо.
Відстрочені податкові активи виникають на підприємстві, якщо сума податку на прибуток підприємства, визначена за даними бухгалтерського обліку є меншою від суми податку, визначеної за даними податкового обліку.
Така різниця підлягає вирахуванню з належного до сплати у майбутніх періодах податку на прибуток підприємства.
Для правильного визначення поняття «необоротні активи» та розкриття їх сутності слід в першу чергу дослідити, що розуміють під цим терміном в різних науках економічної групи. В економічній теорії, фінансах, бухгалтерському обліку по різному розглядають їх, по різному трактують поняття, навіть зустрічаємо різну назву терміну, який є об’єднуючим для засобів довгострокового користування.