На ті часи митні податки були різними: брали не тільки з воза, але й з урахуванням ціни товару - замит. Відомий був і такий вид митного збору, як явка - збір з купця за пред'явлення товару на митній заставі. За найм амбара (складу) для товару на гостинному дворі збиралося амбарне.
Свій відбиток на митну справу залишила і монголо-татарська навала. Право на збирання податків ханська адміністрація надавала одноразово із спеціальним знаком - тамгой, клеймом. Це тюркське слово надовго ввійшло в нашу термінологію. Термін «тамжіння» - накладання тамги як свідоцтво факту зібраного податку надовго витіснило поняття «збирання мита». Замість «митника» з'явився «таможник», «таможеник». Митні пільги, які надавалися монголо-татарськими ханами окремим особам, общинам, монастирям тощо, визначалися в спеціальних грамотах - «таможених грамотах». Отже, інститут митних пільг існував і раніше.
Вигідна орді роздрібленість руських земель мала наслідком надмірну чисельність митних зборів за переміщення товарів між містами. Інформації щодо митної діяльності Київської землі чи купців, пов'язаної з міжнародною торгівлею (торгівлею з іншими країнами), немає за відсутністю історичних документів. Це ще раз підкреслює, що митна справа - справа держави. А на той час, на період монголо-татарської навали, Київська Русь як держава фактично перестала існувати.
Основним видом проїзного мита за доби Феодальної Русі стало нарахування та сплата податку за провезення товару через певну територію. Із того, що знаходилось на возі чи човні, стягувалася голошапна - від 0,5 до 6 грошей у різних місцевостях. З людей, що супроводжували товар, іноді збиралися костки - по 1 грошві з душі. При поверненні купця 3 його людьми після розпродажу товарів із них подекуди стягувався різновид гол общини - колачі - по 0,5 гроша з людини. В залежності від розміру мита в сажнях виник різновид мита - посажене. Якщо торговець об'їжджав митну хату (заставу) для того, щоб ухилитися від сплати мита, стягували подвійний штраф із возу - промитний, а з купця як особистості - додатковий штраф (заповідь).
Мостовщина і перевіз стягувалися при проїзді по мосту або при користуванні перевозами, але вже не митниками, а перевізниками і мостовщиками, під приводом поліпшення мостів і перевозів брали з пішохода по 0,5 гроша, з кінного по 1 грошу, із воза - від 2 до
4 грошей, а на зворотному шляху - по 2 гроші. Торгові мита були більш різноманітні. Замит стягувався не з воза, а з ціни товару - із карбованця вартості товару по 1 грошу - і надавав право торгувати цим товаром. Явка - збір із крамаря по 1-3 гроші за пред'явлення товару на заставі. Комірна - за оренду комори на гостинному дворі (від 1 до 4 грошей за тиждень). Стягувалися також інші збори і мита.
Завоювання земель Київської Русі татаро-монголами привело до укорінення слова "тамга", яке означало в тюркських народів знак, клеймо, що проставлялось на майні, яке належало роду. Одержання ханських ярликів супроводжувалося збором, який став називатися в росіян тамгой. Незабаром так стали називатися мита, що стягувалися при торгівлі на ринках і ярмарках. Від слова "тамга" було утворене дієслово "тамжить", а місце, де товар "тамжпли", стало називатися таможнею (митницею).
1. Андрійчук В.М., Аргунов В.А., Березний Є.М., Бичков В.В., Боліцок Л.В. Основи митної справи в Україні: Навч. посіб. / П.В. Пашко (ред.). — К.: Знання, 2004. — 732 с.
2. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податки в Україні: Учбовий посібник. — К.: УкрІНТЕІ, 2003. — 348 с.
3. Зельніченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа: Підручник для студ. вищих навч. закл. / Київський держ. торговельно- економічний ун-т. — К., 2000. — 190 с.
4. Чорний В.Б. Україна і митна справа: Історичний нарис. — К.: Комп'ютерно- видавничий, інформаційний центр "КВІЦ", 2000. — 349 с.
5. Чорний В. Найдавніші митні статути і зовнішньоторговельні шляхи Київської Русі: Наукове дослідження / Державна митна служба України; Академія митної служби України. — К., 2000. — 108 с.