Правові можливості, якими наділені особи, які притягаються до відповідальності, крім згадуваної статті передбачені й іншими статтями кодексу. З метою більш чіткого та повного встановлення правового статусу цього учасника провадження в ст. 366 МК України було б доцільно сформулювати принаймні основні процесуальні права, якими особа змогла б користуватись на усіх стадіях провадження в справах про порушення митних правил.
Адміністративно-процесуальні обов'язки й адміністративно-процесуальні права є основою процесуального статусу громадянина. Ці обов'язки — нормативно закріплені види необхідної поведінки, яку держава має право вимагати від громадянина для законного й об'єктивного здійснення провадження. Правові норми, що встановлюють обов'язки громадянина у провадженні у справах про порушення митних правил, у МК розсіяні по різних статтях і главах. Серед основних обов'язків слід назвати:
-обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами. Щоправда, цей обов'язок встановлює стаття, де йдеться переважно про права, пов'язані з розглядом і вирішенням справи, але, на мій погляд, доцільно встановити, що цей обов'язок має стосуватися всіх адміністративно-процесуальних прав, які виникають на будь-якій стадії провадження;
-обов'язок не пізніше як через 5 днів подати документи, які потребує митний орган, і які необхідні для розгляду справи;
-обов'язок подати зразки підпису, листи, а також проби та зразки товарів, необхідних для проведення експертизи;
- обов'язок виконати постанову у справі;
- обов'язок відшкодувати витрати у справі, якщо громадянина визнали винним. [7; c.39]
1.1.2 Посадові особи підприємств
Відповідно до ч. 2 ст. 320 Митного кодексу України, суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Згідно п. 29 ст.1 Митного кодексу України підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. У такій трактовці ми можемо припускати, що під підприємствами законодавець розуміє підприємства, установи та організації
Необхідно відмітити, що суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» поряд з іншими суб'єктами визначає юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, які мають постійне місце знаходження на території України (підприємства, організації, об'єднання всіх видів та ін.). Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа – це організація, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Крім цього, ст. 83 визначає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ, та інших формах, встановлених законом. [25] Таким чином, можна констатувати, що у багатьох законодавчих актах під юридичною особою зустрічаються такі терміни як підприємство, установа, організація. Наприклад у Кодексі законів про працю України у ряді норм ми зустрічаємо «тріаду» цих термінів, а саме підприємства, установи, організації.[8]
Господарський кодекс України в ст.62 дає визначення підприємству, як самостійному суб'єкту господарювання, що створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої . господарської діяльності в порядку передбаченому цим Кодексом. [3]
Установа - організація, яка створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Згідно з п. 30 ст. 1 Митного кодексу України посадові особи підприємств - це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які з огляду на постійно або тимчасово виконувані ними трудові (службові) обов'язки відповідають за виконання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.
Аналіз законодавства, що встановлює правовий статус посадових осіб, свідчить про те, що термін «посадова особа» застосовується до всіх працівників, які наділені хоча б деякими управлінськими і розпорядчими повноваженнями щодо організації роботи інших осіб. Це можуть бути функції з керівництва трудовим колективом у повному обсязі; з організації праці й виробництва в конкретному підрозділі підприємства або фірми; з контролю й перевірки виконання будь-яких рішень або актів; з прийому, звільнення і переведення на іншу роботу співробітників відповідної організації; застосування заходів заохочення або стягнення тощо. Посадові особи підприємств зосереджують у своїх руках розпорядження значними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами, здійснюють важливі організаційно-управлінські функції, а саме, внаслідок цього, наділяються владними повноваженнями й несуть підвищену відповідальність за результати своєї службової діяльності. [17; c.195] Потрібно зауважити, що протиправна поведінка посадової особи підприємства може заподіяти значно більшу шкоду, ніж адміністративна провина звичайного громадянина. Саме тому, санкції окремих статей Митного кодексу України, що передбачають відповідальність за порушення митних правил, значно суворіші, стосовно посадових осіб підприємств, ніж до громадян. [2, c. 46]
Посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності тільки за наявності їх вини у здійсненні правопорушення. Однак, в окремих випадках можливе й умисне скоєння посадовою особою адміністративного правопорушення, коли вона свідомо допускає настання певних шкідливих наслідків, хоч і не бажає (непрямий умисел). При цьому, Митним кодексом України встановлено ряд санкцій для посадових осіб підприємств за певні види порушень митних правил. Отже, посадові особи підприємств є суб'єктами митного права і мають при цьому права та обов'язки.
Тобто, в митному законодавстві простежується тенденція, що лише посадові особи підприємств є суб'єктами порушень митних правил і несуть при цьому відповідальність. Але експортно-імпортними операціями можуть займатися установи та організації, і можливий варіант недодержання ними норм Митного кодексу, що призведе до вчинення порушення митних правил. На жаль, як вже було зазначено вище, суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути лише посадови особи підприємств.[4; c. 114]
На мою думку, для однозначного та більш ефективного застосування законодавства, що регламентує відповідальність суб'єктів за порушення митних правил, необхідно внести зміни у п. 29 ст. 1 Митного кодексу України, в якому деталізувати, що це за юридичні особи, а саме: підприємства, установи, організації. Звідси, на рівні Митного кодексу України слід закріпити відповідальність не тільки посадових осіб підприємств, а й посадових осіб інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, на яких покладено обов'язок дотримання митного законодавства при переміщенні цими суб'єктами товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Зокрема, необхідно внести зміни в п. 2 ст. 320 Митного кодексу України, де передбачити відповідальність за порушення митних правил не тільки посадових осіб підприємств, а також і установ та організацій.
1.2 Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
Ст. 367 МК передбачає можливість участі у провадженні представників осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника. Інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка є неповнолітньою або особою, що через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
До категорії осіб, що не можуть самостійно здійснювати свої права, відносять і громадян, визнаних недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами.
Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; робити з них витяги, одержувати копії рішень, поставно та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи; від імені особи, інтереси якої вони представляють, подавати доводи, міркування та заперечення, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.