Смекни!
smekni.com

Громадянське суспільство і держава (стр. 1 из 5)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет

Кафедра правознавства

Курсова робота

На тему:

«Громадянське суспільство і держава»

Виконала:

Студентка 1 курсу, 8 групи

спеціальності «Правознавство»

денної форми навчання

Коровіна А.А.

Науковий керівник:

Хальота А.І.

Київ-2003

Вступ

I. Історія розвитку концепцій громадянського суспільства.

1.1 Проблема громадянського суспільства в історії соціально-політичної думки

1.2 Основи визначення “громадянське суспільство”

1.3 Громадянські правовідносини

1.4 Структура громадянського суспільства

II. Діалектика взаємовідносин громадянського суспільства та держави.

2.1 Межи діяльності держави

2.2 Співвідношення держави і суспільства

III. Перспективи і перешкоди розвитку громадянського суспільства

Висновки

Список літератури

Вступ

Проблема громадянського суспільства відноситься до числа самих фундаментальних наукових проблем, яка хвилювала протягом багатьох віків кращі уми людства. Вона з`явилась з появою держави і поділу суспільства на державну и недержавну сферу життєдіяльності. З тих часів питання взаємодії влади та суспільства було в центрі уваги всьго людства, воно часто приводить до конфліктів, політичних переворотів та революцій. І зараз ця проблема знаходиться в основі глобальних суспільних змін, які відбуваються в багатьох країнах світу і будуть визначати перспективи розвитку світового суспільства.

“Взаємовідносини держави і громадянського суспільства виявляються найбільш важливим фактором розвитку організму вцілому. Розуміння комплексу відносин цих контрагентів означає пошук можливостей трансформації суспільної системи, її здатності до оновлювання і розвитку. Задача такого роду набуває великої особливості саме в Україні, котра переживає перехідний період, коли і формування нової державності, і становлення повноційного державного суспільства найбільш залежать від вдалого функціонування і взаємодії цих основних суб`єктів соціального і політичного процесів”.

Словосполучення “громадянське суспільство” фіктивне, так як “негромадянського”, а тим більше “антигромадянського” суспільства не існує. Будь-яке суспільство складаеться з громадян і без них не може існувати. Тільки нецивілізоване суспільство, котре не мало державності, не можна назвати громадянським. По-перше виділяемо його незрілість, примітивність; по-друге, це суспільство не мало таких понять, як “громадянин” або “громадянство”.

Рабовласницьке суспільство не могло бути громадянським, так як воно не визнавало значну частину своіх членів вільними і рівноправними. Раби були не суб`єктами, а об`єктами вимог зі сторони собі подібних. Теж саме можна сказати о феодальном суспільстві.

У цій роботі я розглядаю історію розвитку вчень і концепції громадянського суспільства у зв`язку з правовою державою, а також взаємовідносини громадянського суспільства і держави, перспективи і перешкоди розвитку громадянського суспільства в Україні.

I. Історія розвитку концепцій громадянського суспільства

Становлення й розвиток громадянського суспільства є особливим періодом історії людства, держави і права. Суспільство відмінне від держави, існувало завжди, але не завжди воно було громадянським суспільством. Останнє виникає в процесі й у результаті відділення держави від соціальних структур, відокремлення його до відносно самостійної сфери громадського життя й одночасно «роздержавлення» ряду суспільних відносин. У процесі становлення і розвитку громадянського суспільства складалися сучасне право й держава.

Формування і розвиток громадянського суспільства зайняло кілька століть. Цей процес не довершений ні в нашій країні, ні у світовому масштабі.

Окремі елементи громадянського суспільства існували в деяких країнах античного світу (Греція, Рим), де розвиток ремесла і торгівлі породило товарно-грошове виробництво, що одержало оформлення і закріплення в ряді інститутів приватного права (особливо римська частка право). Але це були тільки елементи, вогнища громадянського суспільства, що існували лише в окремих регіонах і, що сполучалися з вертикальними структурами станово-кастових суспільств.

Формування громадянського суспільства в масштабі цілих країн, великих регіонів Європи й Америки, почалося в Новий час. У розвитку громадянського суспільства можна позначити три етапи, перехід від кожного з який до наступному знаменувався істотними змінами суспільного і державного ладу, соціальними потрясіннями, масовими рухами, зіткненнями класів, корінними перетвореннями суспільної ідеології.

На першому етапі (приблизно ХVІ-ХVІІ вв.) складалися економічні, політичні й ідеологічні передумови громадянського суспільства. До них відносяться розвиток промисловості і торгівлі, спеціалізація видів виробництва і заглиблений поділ праці, розвиток товарно-грошових відносин. За підтримкою міст і міського стану в ряді країн виникали централізовані національні держави, що володіли поруч ознак сучасних держав (суверенітет, державна скарбниця, професійний управлінський апарат і ін.). До цього ж часу відноситься переворот у суспільній ідеології, бурхливий розвиток мистецтва і культури, широке поширення протестантської буржуазної етики, оформлення в «теорію природного права» основних загальних ідей, зв'язаних із представленнями про громадянське суспільство як про соціально-політичний ідеал. На чолі боротьби пригноблених станів проти феодальної нерівності і привілеїв стояли городяни. Від початку буржуазної революції в Англії (1640 р.) ведеться відлік Нового часу.

На другому етапі (приблизно кінець XVII — кінець XIX вв.) у найбільш розвитих країнах сформувалося громадянське суспільство у виді первісного капіталізму, заснованого на приватному підприємництві.

В основі будь-якого громадянського суспільства лежать ряд найбільш загальних ідей і принципів, незалежно від специфіки тієї чи іншої країни. До них відносяться:

· економічна воля, різноманіття форм власності, ринкові відносини;

· безумовне визнання і захист природних прав і воль людини і громадянина;

· легітимність і демократичний характер влади;

· рівність усіх перед законом і правосуддям, надійна юридична захищеність особистості;

· правова держава, заснована на принципі поділу і взаємодії влади;

· політичний і ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції;

· воля слова і печатки, незалежність засобів масової інформації;

· невтручання держави в приватне життя громадян, їхні взаємні обов'язки і відповідальність;

· класовий світ, партнерство і національна згода;

· ефективна соціальна політика, що забезпечує гідний рівень життя людей.

Становлення громадянського суспільства в Україні – магістральна і довгострокова задача, рішення якої залежить від безлічі факторів і умов. Незважаючи на кризову ситуацію, що склалася в країні, весь хід здійснюваних нині реформ веде, у кінцевому рахунку, до досягнення зазначеної мети.

Визнання природних прав людини, свободи особи, різноманіття форм власності, ідей правової держави, політичного плюралізму, розвиток приватної ініціативи – істотні кроки на шляху до громадянського суспільства. З цього випливає, що необхідно розрізняти громадянське суспільство як концепцію, ідею, процес і як реальність, який ще немає.

1.1 Проблема громадянського суспільства в історії соціально-політичної думки

Саме поняття "громадянське суспільство" з'явилося в XVII в., зокрема в працях Г. Гроция, Т. Гоббса, Дж. Локка, а потім одержало свій розвиток у XVIII в. у роботах Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск'є, В. Гумбольта й ін. Вони вже не ототожнювали громадянське суспільство з існуючим чи державою реальними формами державного правління. При цьому вони виходили з теорії договірного походження держави, в основі якої лежала ідея суспільного договору. Відповідно до цієї теорії, законно той уряд, заснувати яке і коритися якому всі громадяни погодилися по своїй волі.

Прихильники теорії договірного походження держави ототожнювали громадянське суспільство і держава, якщо останнє, засноване на суспільному договорі, виражає інтереси громадян. Але вони розуміли, що в дійсності держава, як правило, придушує громадянське суспільство, що, зокрема, "абсолютна монархія, що деякі вважають єдиною формою правління у світі, насправді несумісна з цивільним суспільством і, отже, не може бути формою громадянського правління".

Значить поняття "громадянське суспільство", що з'явилося в XVII в., уже тоді містило в собі такі важливі елементи, як договір, облік і реалізацію інтересів громадян.

Більш чітко провів розходження між державою і громадянським суспільством представник німецької освіти XVIII в. В. фон Гумбольт. Він прийшов до думки про те, що сама державна діяльність повинна бути підлегла задоволенню інтересів і потреби людини. Незважаючи на те, що ця думка не одержала в нього розгорнутого обґрунтування, сам факт постановки подібної проблеми є надзвичайно важливим в історії вивчення громадянського суспільства.

Гегель почав спробу філософського осмислення розходження між громадянським суспільством і державою. Область дії держави, по Гегелю, — загальні інтереси, а цивільного суспільства — сфера приватних інтересів.

Проблема співвідношення громадянського суспільства і держави досить широко розглядалася К. Марксом у роботах, що відносяться до 40-м і більш пізніх років XIX в. Маркс прийшов до чіткого усвідомлення того, що в дослідженні держави необхідно спиратися на аналіз громадянського суспільства. Не держава породжує суспільство, а навпаки, "у дійсності родина і громадянське суспільство складають передумови держави, саме вони є справді діяльними" .