Смекни!
smekni.com

Система фінансового аналізу (стр. 3 из 9)

Інфляція витрат відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну МV= РQ.

В основі інфляції витрат лежить взаємозв'язок витрат і цін, рівень яких підвищується під впливом зростання витрат або надприбутків. Найхарактернішою ознакою інфляції витрат у її класичному вигляді є спіраль «зарплата - ціни». Наприклад, якщо в економічному середовищі відбувається загальне підвищення цін, стає неминучим зниження реальних доходів населення. Щоб зберегти їх рівень, необхідно збільшувати грошові доходи (заробітну плату), а це призводить до зростання витрат виробництва або бюджетних видатків. Як наслідок зростає собівартість продукції фірм, що призводить до підвищення цін на товари. Подорожчання товарів та послуг знову робить необхідним підвищення заробітної плати: розкручується інфляційна спіраль «зарплата ціни».

Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів. Наприклад, фірма, що випускає певний товар і діє за ринкових умов (вільного ціноутворення), під час зростання ринкових цін на матеріальні компоненти виробництва (сировину, проміжні продукти, енергоносії) буде прагнути утриматися «на плаву», а тому в ціну свого продукту включатиме як реальні витрати на виробництво, так і ті, що визначатимуться інфляційними очікуваннями, щоб забезпечити собі майбутній прибуток та зарплату своїм працівникам.

Через взаємопов'язаність виробничих процесів в економічному середовищі зростання ціни на сировину спричинятиме зростання цін на всі інші товари [1.с.223-226].

1.3 Показники вимірювання інфляції

Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Розміри інфляції можна визначити за допомогою таких показників: індексу вартості життя, індексу купівельної спроможності та індексів інфляції.

Розрахунок динаміки цін (вартості життя) у звітному році визначається за формулою Ласпейреса:

(1.7)

де q0 — вага у базисному році;

ро — ціни у базисному році;

р1— ціни у звітному році.

Індекс вартості життя враховує основні втрати населення від підвищення цін і достатньо широко характеризує динаміку цін, а значить, купівельну спроможність грошей. Справді, якщо Ір = 2, то це означає, що в цілому ціни зросли за певний період у два рази

отже, у два рази знизилась купівельна спроможність грошової одиниці. Показник купівельної спроможності - величина, обернена до індексу вартості життя, розраховується за формулою:

Купівельна спроможність

(1.8)

- рівень цін зростає - купівельна спроможність падає;

- рівень цін падає - купівельна спроможність збільшується.

Для вимірювання інфляції обчислюють темп інфляції - приріст цін у процентах. Динаміку індексу цін можна обчислити за формулою:

(1.9)

де Іро — рівень індексу цін у базисному році;

Іp1— рівень індексу цін у звітному році.

Збільшення індексу цін (вартості життя) на 10% чи на 12 пунктів означає, що купівельна спроможність грошей зменшилася на 9,1 %.

Щоб не втратити своїх клієнтів, банк, визначаючи процентні ставки, повинен враховувати річний темп інфляції [2.с.152-157].

1.4 Регулювання та форми боротьби з інфляцією

Тривалий час економічна наука і практика оцінювали інфляцію тільки негативно. Починаючи з 60-х років ставлення до інфляції дещо змінилося, стало диференційованим. Як зазначалося, більшість економістів (зарубіжних і вітчизняних) визнала, що «повзуча» інфляція справляє позитивний вплив на соціально-економічний розвиток і тільки на вищих стадіях набирає руйнівного характеру. Тому і проблема боротьби з інфляцією вирішується її регулюванням з боку держави. Основна мета такого регулювання полягає в тім, щоб утримати інфляцію в розумних межах і не допустити прискорення її темпів до розмірів, загрозливих для соціально-економічного життя суспільства.

Тому,існують форми боротьби з інфляцією,тобто це грошові реформи та антиінфляційна політика.

Грошова реформа-це повне або часткове перетворювання грошової системи,що здійснює держава з метою впорядкування та налагодження грошового обігу.

Згідно з світовим досвідом грошових реформ,існують наступні методи стабілізації валют:

· Нуліфікація;

· Ревальвація;

· Девальвація;

· Деномінація [12].

1.5 Аналіз впливу інфляції на фінансовий стан підприємства

Інфляція завжди характеризується знецінюванням грошей, зростанням обсягу грошової маси в обігу, загальним підвищенням рівня цін у державі. Незначні інфляційні процеси практично не впливають на фінансовий стан підприємств та їхню звітність. Проте високі темпи інфляції негативно впливають на усі фінансово-господарські сторони діяльності підприємств, внаслідок чого бухгалтерська звітність являє собою необ'єктивну інформацію. Причому чим вищі темпи інфляції, тим більший ступінь відхилення і активів, і пасивів балансу і загалом фінансових результатів. Суперечливість впливу інфляції полягає у тому, що одні статті активу балансу (матеріальні, основні засоби, виробничі запаси) штучно занижуються порівняно з їхньою реальною вартістю, а інші грошові кошти (окрім валютних рахунків) і кошти на рахунках так само нереально завищуються. Зростання виробництва пов'язано як із збільшенням обсягу реалізації в натуральному вираженні (реальне зростання), так і з підвищенням цін (інфляційне зростання). Чим вище грошове вираження обсягу виробництва, тим більші витрати підприємства. З витратами підприємства ми стикаємось тоді, коли підприємство потребує грошових коштів для придбання сировини, матеріалів, створення запасів готової продукції з метою продовження виробництва і реалізації продукції в майбутньому. За постійних темпів зростання виручки від реалізації на величину грошових витрат впливає не тільки обсяг продажу, але і рівень цін придбання запасів сировини та цін реалізації готової продукції, а також термін розрахунку за сировину і час оплати готової продукції. Чим вища ціна на сировину, тим більші витрати підприємства, тобто між витратами підприємства і цінами на сировину існує прямо пропорційна залежність. Підвищення цін на готову продукцію приводить до зменшення витрат населення, тобто між витратами і цінами на готову продукцію існує вже зворотно пропорційна залежність. Підприємство не може безмежно підвищувати ціну на свою продукцію, оскільки вона залежить від попиту та пропозиції на цю продукцію. Чим швидше здійснюється розрахунок на готову продукцію і, відповідно, менша дебіторська заборгованість, тим менша за інших однакових умов потреба підприємства в оборотних коштах. Розмір дебіторської заборгованості, терміни її погашення прямо впливають на витрати, що зумовлені формуванням та зміною величини оборотних коштів. Чим більша кредиторська заборгованість, тим менші витрати підприємства. Отже, між витратами підприємства і динамікою кредиторської заборгованості існує зворотно пропорційна залежність.

Тобто в умовах інфляції із підвищенням цін на сировину. матеріали, енергію та інші види виробничих запасів збільшуються номінальні фінансові потреби підприємства. Якщо на доходи і витрати однаковою мірою впливає інфляція, то купівельна здатність кожної гривні у складі доходів і витрат залишається незмінною. Але якщо ціни на сировину, енергію і матеріали зростають швидше ніж на готову продукцію, то реальна рентабельність виробництва падає,реальні доходи зменшуються, а реальні витрати збільшуються ще і в результаті того, що інвестиції здійснюються сьогодні, а доходи підприємство одержить лише через деякий проміжок часу вже знеціненими грошима.

Отже, інфляція впливає на фінансовий стан підприємства внаслідок:

1)"ерозії капіталу", тобто неможливості значного нагромадження підприємством грошових коштів для оновлення основних фондів та формування власних оборотних коштів;

2)знецінювання доходів підприємства і формування додаткових потреб у збільшенні фонду споживання (підприємство прагне уберегти реальний рівень оплати праці);

3)заниження собівартості продукції у результаті заниження

4)вартості матеріалів та амортизаційних відрахувань. Внаслідок цього

5)обґрунтовано підвищується прибуток, і відповідно зростає податок з нього;

4)заниження вартості активів. В зв'язку з цим в умовах інфляції підвищується ризик фактичного збитку замість реального і навіть номінального прибутку. Цей ризик тим вищий, чим вища матеріаломісткість продукції, тривалість обороту капіталу, вищі і нерівномірніші темпи інфляції.

Існують два підходи до обліку інфляційного знецінювання: 1) приведення даних звітного року до реальної купівельної здатності базового (минулого) року; 2) приведення даних минулого року до умов поточного року. Отже, аналіз полягає у порівнянні параметрів:

(1.10)

де

,

at, at=-1 - показник t-го і t-1-го років;

at-1-показник t-1 -го року, що перерахований за рівнем цін в умовах t-го року.

На практиці найпоширеніший спосіб оцінки темпів інфляції за цінами на всю товарну масу. Переоцінку за індексами цін на всю товарну масу "негрошових активів" виконують так: усі об'єкти групують за роками їхнього придбання (виникнення). Для кожного року відомі за даними статистичного обліку індекси цін стосовно деякого базового року. Для року, на який здійснюється оцінка, цей індекс дорівнює It. Тоді "негрошовий актив", що складається зi=1,п елементів іt ), за купівельною силою t-го року буде дорівнювати: