Смекни!
smekni.com

Шпоры на экзамен по Финансам (стр. 10 из 14)

Призначення та структура фінансового ринку

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він виступає забезпечуючою структурою, на­самперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Призначення фінансового ринку поля­гає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення не­обхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Держава вико­ристовує фінансовий ринок в основному для формування своїх до­ходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у фор­муванні його ресурсного потенціалу. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж пози­чають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений. За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів (фондовий). Ринок грошей являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредит­ний та ринок цінних паперів. Кредитний відображає ту частину фі­нансового ринку, яка функціонує на основі заключения кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє со­бою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосе­редковується випуском та обігом цінних паперів. Грошові потоки, що відображають функціонування фінансового ринку, характеризуються досить складними схемами руху фінансо­вих ресурсів. На кредитному ринку центром концентрації і коорди­нації руху грошових потоків виступає комерційний банк. На ринку цінних паперів центром торгівлі ними і відповідно ключовим суб'єк­том цього ринку виступає фондова біржа. Комерційний банк виступає в ролі фінансового по­середника. Ключовими суб'єктами ринку цінних паперів виступають емітен­ти, які випускають цінні папери, та інвестори, що їх купують. Фондова біржа, виступаючи центром торгівлі цінними паперами, координує рух грошових потоків на цьому ринку.

Податок На Додану Вартість

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі просування товару від виробництва до споживання. Платниками податку є як резиденти, так і нерезиденти. Резиденти — юридичні особи, в тому числі бюджетні органі­зації, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи, їхні філії, відділення, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) раху­нок, здійснюють реалізацію продукції, робіт, послуг на тери­торії України, обсяг яких перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати у розрахунку за календарний місяць. Нерезиденти — іноземні юридичні та фізичні особи, між­народні організації, їхні філії, відділення, які здійсню­ють реалізацію продукції, робіт, послуг на території Украї­ни, включаючи операції по імпорту продукції, якщо реа­лізація такої імпортної продукції здійснюється зазначе­ними нерезидентами через постійні представництва в Ук­раїні. Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є обороти з реалізації продукції, робіт, послуг на території України, а також за її межами. Під час визначення оподатковуваного обороту до нього зараховують суму акцизного збору, а також суми надбавок до цін (тарифів), передбачені чинним законодавством. Податок на додану вартість включають в ціну (тариф) това­рів, робіт, послуг, в тому числі імпортних, за ставкою у розмірі 20 % до оподатковуваного обороту, що не включає податок на додану вартість. При цьому податок на додану вартість обчислюють і сплачують за ставкою 16, 667 % до оподатковуваного обороту, що включає податок на додану вартість, а під час вве­зення імпортних товарів - 20 % до оподатковуваного обороту. Податок на додану вартість обчислюють за нульовою став­кою: з товарів, робіт, послуг, що експортуються, зокрема: товари, які були вивезені з території України і їх виве­зення підтверджено вантажною митною декларацією; роботи, послуги, не призначені для використання та спо­живання в Україні, виконані за межами митних кордонів України юридичним та фізичним особам; послуги з міжнародних перевезень; роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Платники податку на додану вартість реалізують продукцію, роботи, послуги за цінами або тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. Суму податку на додану вартість, що підлягає внесенню до бюджету, визначають як різницю між сумами податку, одержаного у складі ціни реалізованої продукції, робіт, пос­луг, та сумами податку, сплаченими у складі фактичних матеріальних витрат. Платники щомісяця здійснюють авансові внески податку до бюджету 15-і 25-го числа поточного місяця та 5-го числа наступного місяця у розмірі 1/3 податку за останньою по­датковою декларацією, а не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця вносять до бюджету різницю між нарахо­ваною сумою та сумами, сплаченими авансовими плате­жами. Платники, які сплачують податки авансовими платежа­ми, щомісяця подають податковим органам за місцезнаход­женням податкові декларації за встановленою формою не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця.

Податок На Прибуток

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підпри­ємницької діяльності, бюджетні організації, які є юридични­ми особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних приві­леїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників подат­ку, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) рахунок; підприємства, які здійснюють підпри­ємницьку діяльність через постійні представництва, розта­шовані на території України. Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток платника податку. Від сплати податку звільняються: підприємства — з прибутку, одержуваного від виробниц­тва сільськогосподарської продукції та продукції її перероб­ки на власних переробних потужностях, включаючи міжгос­подарські підприємства; рибні господарства та риболовецькі колгоспи з прибутку від вилову риби та її переробки на власних переробних по­тужностях; ветеринарно-санітарні заводи — з прибутку, одержувано­го від збирання та утилізації трупів загиблих тварин і ви­робництва з них білкових кормових добавок; сума прибутку будівельних, монтажних, проектних та ін­ших підприємств і організацій, одержуваного в результаті спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, а також шляхів, енергетичних, газових та водорозподільних систем, тваринницьких приміщень. Суми доходів від фрахту, що сплачуються підприємствами України нерезидентам у зв'язку з здійсненням міжнародних перевезень, оподатковуються за ставкою 6%.Суму податку визначають виходячи з величини оподатковуваного прибутку і ставки податку.

Акцизний Збір

Акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари, що виробляються в Україні або завозяться по імпорту Пе­релік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затвер­джуються Верховною Радою України в законі про держав­ний бюджет України на наступний рік. Платниками цього податку є споживачі підакцизних то­варів, а розрахунки з бюджетом здійснюють суб'єкти під­приємницької діяльності, що виробляють або імпортують підакцизні товари, а також громадяни, яки ввозять підак­цизні товари на територію України. Об'єктом оподаткування є: обороти з реалізації вироблених на території України підакцизних товарів шляхом їхнього продажу, обміну на іншу продукцію; обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для потреб власного споживання і промислової переробки; вартість підакцизних товарів (продукції), виготовлених вітчизняними виробниками на давальницьких умовах; митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митних кордонів України. Оподатковуваний оборот з реалізації підакцизних това­рів вітчизняного виробництва обчислюється виходячи з їхньої вартості за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість. Оподатковуваний оборот по підакцизних товарах, що ввозяться фізичними особами для власного споживання, визначають на підставі митної декларації з пред'явленням товарних чеків на ці товари. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, платники визначають самостійно, виходячи з обсягів реалізованих під­акцизних товарів. Суми акцизного збору по підакцизних товарах, що вво­зяться на митну територію України, визначають виходячи з митної вартості підакцизних товарів (продукції). Підставою для обчислення митної вартості імпортних підакцизних товарів є ціна, передбачена контрактом на їх поставку. Вітчизняні підприємства-виробники підакцизних товарів сплачують акцизний збір до 16-го числа наступного за звіт­ним місяця, а виробники алкогольних напоїв — на третій робочий день після здійснення обороту. Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюють­ся за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підак­цизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верхов­ною Радою. Платниками акцизного збору є національні виробники підакциз­них товарів та суб'єкти, що імпортують чи реалізують ці товари. Об'єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакциз­них товарів, а для імпортних — їх митна вартість. Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реа­лізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна став­ка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16, 667% ПДВ). Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводи­ться за такою формулою (А — ставка акцизного збору): ВЦ = (С+П): (100 — А) х 100. Тверді ставки встановлені в ECUна одини­цю товару чи певну величину його виміру. Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома мето­дами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справ­ляння податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для реш­ти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць, а для алко­гольних напоїв — щоденно).