Смекни!
smekni.com

Економічна основа оподаткування доходів фізичних осіб та його роль в умовах ринкових відносин (стр. 1 из 3)


Зміст

Вступ.............................................................................................................. 3

1. Сутність податків і їх функції............................................................... 4

2. Система оподаткування та її становлення в Україні........................ 7

3. Основні податки, які сплачують фізичні особи............................... 10

3.1. Загальнодержавні податки............................................................. 10

3.2. Місцеві податки та збори............................................................... 15

Висновки..................................................................................................... 19

Література

Вступ

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її ва­жливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподатку­вання з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необ­хідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийнят­тям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподатку­вання, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визна­чення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів подат­ків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних ці­льових фондів.

1. Сутність податків і їх функції

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюєть­ся в основному в грошовій формі. Податки — це обов'язкові плате­жі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з ме­тою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпе­чують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а та­кож в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різ­ні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки ви­конують дві основні функції— фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у роз­порядження держави, формуванні централізованих фінансових ре­сурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики подат­ків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важли­ве значення має постійність і стабільність надходження коштів.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань.

1. Визначення об'єкта оподаткування. Згідно з чинним зако­нодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість май­на, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалі­зації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків на землю, на транс­портні засоби, на прибуток, на майно); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх роз­рахунку. Ставки податків є дуже складною проблемою оподатку­вання. Вони істотно впливають на регулювальну функцію податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційовани­ми. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на оди­ницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зрос­тають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (зни­жуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних подат­ків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру подат­ків і джерел сплати. Для здійснення регулювальної функції податків важливе значення має запобігання іммобілізації оборотного капіта­лу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на ре­гулювальну функцію податків і можуть надаватися окремим плат­никам податків щодо окремих об'єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції засто­совуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових пла­тежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне за­ниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку за­лежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулювальної функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підпри­ємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий при­буток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швид­кість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стій­кість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.


2. Система оподаткування та її становлення в Україні

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її ва­жливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподатку­вання з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необ­хідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийнят­тям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподатку­вання, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визна­чення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів подат­ків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних ці­льових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, тоб­то обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у дер­жавні цільові фонди.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та ін­вестиційної активності;

— обов'язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри­мінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати;

— компетентність;

— єдиний підхід;

—доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів що­до окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподат­кування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.(див. рис. 1.) суб'єкти господарювання сплачують загально­державні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні по­датки і збори включають:

прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за зем­лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акци­зний збір, мито];

збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціально­го захисту населення; до державного інноваційного фонду; за геоло­горозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);

— відрахування на фінансування дорожнього господарства, дер­жавне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємниць­кої діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки, за па-рковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних облас­тей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розмі­щення об'єктів торгівлі та сфери послуг, за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).