Смекни!
smekni.com

Поняття й проблеми соціальної етики (стр. 1 из 3)

Реферат з теми:

Поняття й проблеми соціальної етики

1. Що таке соціальна етика

Соціальна етика - вчення про соціальних цілях і цінностях сучасного суспільства, або нормативне обґрунтування групових, інституціональних і корпоративних відносин. Соціальна етика включає політичну етику, економічну (або господарську етику), дискурсивну, інституціональну, етику бізнесу.

Соціальна етика початку розвиватися на Заході як реакція на розвиток соціалістичного табору після Другої світової війни й особливо після катастрофи ідеологічного протиборства двох політичних систем. Вона пов'язана із процесами дезінтеграції, що відбуваються в сучасному суспільстві (позначуваними поняттям постмодерн) і спрямована не на боротьбу з ідеологічним супротивником, а на повсякденне будівництво. У цьому змісті соціальна етика сьогодні претендує на роль головної інтегруючої чинності в суспільстві, підданому значної дезінтеграції й атомизації.

Соціальна етика відповідає за те, як діють соціальні інститути і який образ здійснюється опосередковане міжособистісне спілкування. Будь-який соціальний інститут може або надавати допомогу людям, або служити їм перешкодою. У цьому змісті величезна кількість чиненого зла (корупція, розкрадання, бідність, забруднення навколишнього середовища, тероризм, розпад родини) залежать від соціальної системи, від соціальне порядку, мають характер «структурного зла». Основні поняття соціальної етики: соціальний інститут, структурне зло, соціальна справедливість, соціальна відповідальність.

2. Що таке структурне зло

Існує зло структурного характеру, що випливає із соціальних структур, для того, щоб його усунути, недостатньо особистої допомоги, необхідно змінити самі структури. Наприклад, у ситуації доглядач і ув'язнений - жорстокість доглядача - це структурне зло, що випливає зі структури ситуації

Проблему структурного зла перший досліджував Маркс, і в цьому складається його видатна заслуга. До такого зла він відносив ідеологію й релігію як перетворені форми свідомості. «Людина - це мир людини, держава, суспільство. Це держава, суспільство породжують релігію як мінливий світогляд, тому що самі вони - мінливий мир».

Особисте зло, відповідно до Маркса, - це продукт «структурного» (соціального) зла. Джерела божевільного миру потрібно шукати не в індивідуальному свідомості, а в об'єктивності неправильно організованих структур суспільства й держави, які прямо залежать від способу суспільного виробництва й відповідних йому виробничих відносин. Причому окремі члени суспільства (це ставиться, зокрема, до капіталістів) особисто відповідальні за зло, що виходить від суспільних і соціальних структур, у діяльності яких вони беруть участь.

Людина - бранець суспільних процесів і соціальних структур. Якщо ці процесу негуманні, то буття всіх замкнутих у такому суспільстві об'єктів об'єктивно негуманне, навіть якщо суб'єктивно, в особистісній етичній сфері, вони намагаються додержуватися принципів гуманності. Самі індивіди суб'єктивно не можуть відповідати за зло, що твориться у світі суспільними структурами. Таким чином, Маркс заперечував особисте зло, зводив все зло миру до «структурного» злу.

У концепції Маркса є частка істини. Людина у всім комплексі свого буття невіддільна від інститутів і структур суспільства, і зло, що твориться у світі, потрібно шукати також у функціях суспільних структур. «Якщо характер людини створюється обставинами, те треба, стало бути, зробити обставини людськими».

Марксистська концепція природи структурного зла була багато в чому правильної, але вона вказувала невірний шлях боротьби зі злом.

Проте завдання соціальної етики - виробити такі структури соціальних інститутів, які б не перешкоджали, а, навпроти, сприяли б солідарності людей, сприятливо впливаючи на всі сфери їхнього буття.

Норми й правила комунікації між соціальними інститутами, корпораціями, а також норми поводження й спілкування в рамках однієї корпорації (соціального інституту) можуть і повинні вдосконалюватися.

Головні питання соціальної етики - якими повинні бути соціальні інститути і якими повинні бути їхньої мети (політики, економіки, права, педагогіки й т.д.)

На сучасному етапі соціальна етика виступає чинністю соціальної інтеграції й соціального порядку, соціальної згоди й соціальної справедливості.

3. Теоретичні джерела соціальної етики

Теорія держави Платона, політика Аристотеля й Макіавеллі становлять основу сучасної політичної етики.

Поняття моралі И. Канта, теорія суспільного багатства А. Сміта, етика прав людини, теорія соціальної справедливості Джона Ролза служать фундаментом соціальної етики.

4. Як співвідносяться індивідуальна й соціальна мораль

Соціальна мораль - це моральність. Властиво мораль носить індивідуальний характер і виникає разом з виникненням особистості. Становлення особистості - завдання індивідуальної моралі. Особистість - це проект індивідуального буття.

Соціальний вимір моралі - моральність. Бути моральним значить виконувати звичаї, традиції, заборони (табу), бути «як всі».

5. Як співвідносяться індивідуальна й соціальна етика

Традиційна етика, за рідкісним винятком (наприклад, етика Платона або Аристотеля), носила індивідуальний характер, вона була вченням про цінності й цілях індивідуального існування людини як особистості.

Соціальна етика говорить про цінності як системному продукті соціальної взаємодії.

Питання про співвідношення індивідуальної й соціальної етики - це ключове питання, від рішення якого залежить концепція ролі моралі в сучасному суспільстві.

Деякі вважають, що мораль втілена й діюча в соціальних інститутах, тобто ігнорують роль індивідуальної моралі, дану помилку, зокрема, робив Маркс і його учні.

Подібні погляди помилкові, що добре видно на прикладі політичної етики. Політика - це не гра в рамках певних правил. Політична етика опирається на правила й морально-правові рамки, у ній дуже важливі особисті чесноти самих політичних діячів, які, безумовно, виступають у ролі видатних особистостей, і саме від їхніх особистих якостей залежить політика держави й доля багатьох людей. Крім того, гарна політика ґрунтується не тільки на чесноті політичних акторів, але й на моральні якості громадян.

Соціальну й індивідуальну етику варто розглядати не як що взаємно виключають, а як що взаємно доповнюють фактори соціального процвітання й стабільності. Соціальна етика - важливий механізм соціальної інтеграції сучасного суспільства. Її роль зростає пропорційно зростанню складності суспільства.


6. Механізми соціальної інтеграції колишніх епох

На першому етапі соціального розвитку, у древнім суспільстві, виникла моральність (рід, плем'я, родина, ритуал, традиція, звичай, церква), що не вимагала особистої ініціативи.

Наступний етап пов'язаний зрозвитком особистості, формуванням індивідуальної відповідальності, особистого боргу, пошуком особистого щастя й т.д. Цими питаннями займалася традиційна індивідуальна етика. У традиційному суспільстві функцію соціальної інтеграції виконували такі соціальні інститути, як родина, релігія, традиція, держава.

У сучасному суспільстві (модерн) виникли нові соціальні інститути (в'язниця, політичні ідеології й партії, мануфактура, лікарня) і збільшилася роль держави. Збільшення соціуму привели до створення нових соціальних інститутів (кошти масової комунікації).

Новий час зруйнував суверенітет традиції, родини й релігії й за допомогою держави нав'язав масам політичну ідеологію методами інституціонального насильства.

Процеси освіти й автономізації особистості підірвали старі традиційні чинності інтеграції.

Головна цінність суспільства модерну - ідея волі як прояву людської раціональності. Суб'єктом волі може бути особистість, група, інститут. Ця воля насправді затьмарена рамками політичної ідеології й виступає (наприклад в умовах тоталітарних держав) як гірший вид несвободи. Головна клініка чинність у суспільстві модерну - політична ідеологія.

Сьогоднішній розвиток суспільства має потребу в спеціально створюваних чинностях інтеграції. Головна клініка чинність постмодерна - соціальна етика.

Ніж більше комплексним стає суспільство, тим більше воно бідує для координування своїх відносин у соціальних інститутах. Правила дії повинні бути тим більше надійні, чим сильніше розвиваються соціальні відносини, чим більше довг і розгалуженої стає «ланцюжок дій». Більшу частину соціальних дій становлять посередницькі дії, тому соціальна етика повинна бути етикою соціальних інститутів. Які соціальні інститути повинне мати сучасне соціально орієнтована держава? Цьому питанню передує питання про сутність соціального інституту.

7. Соціальний інститут

Держава, родина, церква, партія, суспільство по інтересах, корпорація, СМК - колективні суб'єкти, які не можуть виконувати свої функції, покладаючись на індивідуальну мораль своїх представників або конкурентів, тому вони створюють загальні правила й норми, які фіксуються в законах, Конституціях, указах.

Соціальний інститут - це передана з покоління в покоління нормативна система, що регулює відносини між людьми й випливають із цих відносин. Прикладом соціального інституту є школа як система законів, норм, правил поведінки й спілкування.

Завдання соціальних інститутів - забезпечувати стабільну регуляцію соціальних взаємодій різного типу. Діяльність соціального інституту залежить від його організації, тобто від соціальної структури, що повинна забезпечити виконання певних завдань, і від системи норм, функцій і обов'язків, які покладають і розподіляються в цій соціальній структурі.

Інститут школи має мета - утворення й виховання дітей.

Інститут родини й шлюбу має мета - регулювати відносини між статями.