Смекни!
smekni.com

Інвестеційна активність в Україні (стр. 1 из 4)

Національний Університет

“Києво Могилянська Академія”

Курсова робота на тему:

ІНВЕСТИЦІЙНА АКТИВНІСТЬ

В УКРАЇНІ

Виконав: студент департаменту

економічних наук

другого року навчання

Зузак Сергій Вірославович

Науковий керівник:

Сніжко Андрій Ерленович

Київ

1999

ПЛАН

1. Вступ: оцінка інвестиційного клімату.

2. Рух інвестицій.

а) обсяг і оцінка достатньості;

б) структура інвестицій, абсолютні та відносні показники до ВВП;

в) ефективність інвестицій;

3. Залучення внутрішніх джерел до інвестування в економіку України.

4. Шляхи покращення інвестиційної активності.

5. Висновок.

ВСТУП: ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ

Спільною проблемою для країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційна діяльність у роки реформ значною мірою визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, високими процентними ставками по кредитах, які залучаються і скороченням обсягів цекнтралізованих капітальних вкладень.

У результаті тривалої соціально-економічної кризи інноваційно інвестиційний комплекс України постраждав найбільше. Щоб покращити становище в економіці необхідна наявність інвестиційного інтересу та, звичайно, коштів, що забезпечили б перехід господарства України із занепаду до стабілного і розвиненого існування.

На сьогоднішній день український інвестиційний клімат оцінюється як паганий, як результат обсяг інвестицій не досягає необхідного. Фактичні показники порівняння інвестування по країнах Східної Європи демонструють нам це. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення - близько 28 дол. - Україна на початок 1997р. посідала останнє місце серед східно- європейських країн. Наприклад в Угорщині цей показник складав 1500 дол., в Чехії- 400 дол., в Естонії- 320 дол.[1]

Серед причин непривабливості України називають: повільні темпи реформування як економіки так і законодавчої бази, важкі умови входження іноземних інвесторів в економіку, а також не раціональний розподіл внутрішніх інвестицій- приватних і державних.

За твердженнеям спеціалістів, часто причинами сриятливого інвестиційного клімату є надмірна заполітизованість економіки. “Режим підтримки галузей господарства розповсюджується в залежності від політичних пріоритетів вищих посадових осіб ... А також конфлікт інтересів законодавчої і виконавчої влади зараз виступає гальмом розвитку реформ в Україні.”[2]

Також несприятливий клімат частково можна пояснити нездатністю держави забезпечити фінансування тих галузей, які не можуть бути проінвестовані із приватних (внутрішніх чи зовнішніх) джерел. Причина того чому приватні інвестори не можуть вкладати кошти в певні галузі все та ж державна політика. На даному етапі необхідно щоб урядом були сформовані стратегії інвестування таким чином, щоб не було підміни потенційного приватного інвестування бюджетними коштами, оскільки це знижує загальний рівень інвестування в економіку й відволікає державні кошти від життево важливих завдань, які не в змозі виконувати приватний секторю. Хоч як би це не звучало, але в першу чергу державі слід інвестувати ті галузі які залишаються непривабливими для приватних чи іноземних інвесторів.

Що ж до залучення іноземних інвестицій то, як твердять спеціалісти[3] процес залучення іноземних інвестицій у нашу країну супроводжується також цілим рядом негативних тенденцій. Зокрема виділяють вісім таких пунктів:

* по-перше, обсяги надходжень іноземних капіталовкладень протягом останніх років не зіставні з дійсними потребами в них;

* по-друге, малий середній розмір інвестування в конкретні проекти унеможливлює кардинальне поліпшення загальної ситуації (За даними Міністерства економіки України, у 1997р. розмір іноземних інвестицій складав у середньому близько 240 тис. дол. на один проект );

* по-третє, по ряду регіонів України спостерігається зменшення обсягів іноземних інвестицій;

* по-четверте, вкрай незначний обсяг іноземних інвестицій спрямовується у вітчизняну виробничу сферу, і зокрема, промисловість. (Так за 1997р. він становив 49,8% від загального обсягу надходжень, тоді як за 1996р. цей показник дорівнював 50,6%. Це спричинює як загальна економічна ситуацій, так і не виважені дії із формування законодавства.);

* по-п’яте, спостерігається значна концентрація іноземних капітальних вкладень по окремих регіонах країни. (До 2/3 інвестицій сконцентровано в підприємствах м. Києва (29,9%), Київської обл. (9,8%), Дніпропетровської обл. (7.7%), Черкаської обл. (6,5%), Крима (6,5%), Одеської обл. (6,1%).);

* по-шосте, недосконалою залишається і форма залучення інвестицій в Україну;

* по-сьоме, проблему становить і участь іноземних інвесторів у приватизації в Україні. (За даними Держкомстату у 1996р. із проданих 460 пакетів акцій лише 1% був придбаний західними інвесторами.);

* по-восьме, значну частину іноземних інвесторів у національну економіку становлять фірми банкрути, аутсайдери.

Таким чином, ми бачимо, що стан української економіки потребує інвестувань, та проте ряд несприятливих чинників заважає притоку зовнішніх інвестицій і знижує рівень внутрішнього інвестування.

РУХ ІНВЕСТИЦІЙ

ОБСЯГ І ОЦІНКА ДОСТАТНЬОСТІ

Динаміку інвестицій в Україні за останні роки можна прослідкувати за діаграмою (д1а.). Обсяг інвестицій (зовнішніх) очевидно збільшується, та проте як твердять аналітики все ж це не той рівень залучення інвестицій який можна б було отримувати за даних економічних потенціалів.

Також впадає в очі й недосконалість залучення інвестицій. Наприклад. За 1997р. основна форма залучення інвестицій була за рахунок внесків рухомого й нерухомого майна (причому часто далеко не найкращої якості) - 378 млн. дол. (49,8%), та грошових внесків - 298,8 млн. дол. (39,4%), внесків у формі цінних паперів - 34 млн. дол. (4,5%). Окрім того, спостерігаються випадки масового ввезення несертифікованих інвестиційних товарів, сировини, обладнання і технологій. Водночас нерезидентами за цей час було вилучено капіталу на суму 79,5 млн. дол.

За даними Держкомстату станом на 1 січня 1998р. загальний обсяг інвестицій становив лише 2053,8 млн. дол. Для порівняння на 1 липня минулого року, за оцінкою, накопичений іноземний капітал в економіці Росії (без урахування органів грошово- кредитного регулювання і банківського сектора) становив близько 18 млрд. дол. (у тому числі за 1991 - 1993рр. надійшло 3 млрд. дол., за 1994р. - 1 млрд. дол., у 1995 - 3 млрд. дол.). За оцінкою, обсяг іноземних інвестицій у І півріччі 1997р. становив 5 млрд. дол., із яких частка прямих інвестицій становила 30%. Сумарні довгострокові інвестиційні зобов’язання зарубіжних фірм за укладеними контрактами в Казахстані оцінюється більш ніж у 60 млрд. дол. Прямі іноземні інвестиції в економіку України вже перевищили 6 млрд. дол.

Із загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну найбільші обсяги вкладено нерезидентами із США - 381,2 млн. дол. (18,6% до загального обсягу), Нідерландів - 214,0 млн. дол. (10,4%), Німеччини - 184,7 млн. дол. (9,0%), РФ - 150,4 млн. дол. (7,3%), Великобританії - 149,9 млн. дол. (7,3%), Кіпру - 125,6 млн. дол. (6,1%), Ліхтенштейну - 123,4 млн.дол. (6,0%).

Звичайно, такі масштаби іноземних капітальних вкладень - крапля в морі від реальних потреб в них вітчизняної економіки. А ці потреби оцінюються експертами в 40 - 50 млрд. дол. Залучення додаткових інвестицій насамперед потребують: вітчизняна металургія - 7 млрд. дол., машинобудування - 5,1 млрд. дол., транспорт - 3,7 млрд. дол., хімія та нафтохімія - 3,3 млрд. дол. (за даними ще 1996 р.).

За останніми даними тільки Міністерство промислової політики України потребує значних коштів для реалізації 53 інвестиційних проектів, у тому числі 16 - у галузі металургії, 11 - у галузі деревообробки, 10 - у хімічній промисловості.

Так, лише для підвищення ефективності видобутку залізної руди на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті необхідно 105 млн. дол.; на розробку Стремігородського родовища апатитів та ільменітів - 150 млн. дол.; на оновлення металургійного комбінату “Запоріжсталь” - 120 млн. дол.; для нового цеху 150 млн. дол.; і таких прикладів можна навести ще багато, де гостро відчувається недостатність інвестицій та капіталовкладень.

Підсумовуючи дане питання можемо сказати тільки єдине, інвестицій в економіку ще катастрофічно не вистачає.

СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙ, АБСОЛЮТНІ І ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ ДО ВВП

Галузевий розподіл зовнішніх інвестицій в Українську економіку має наступний вигляд:

Таблиця 1

Галузі економіки Обсяг прямих іноземних інвестицій на 01.01.1998
Харчова промисловість 422073,67
Внутрішня торгівля 337621,02
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення 174076,78
Машинобудування та металообробка 168696,27
Хімічна промисловість 141220,28
Охорона здоров'я, фізична культура та соц. Забезпечення 114874,53
Будівництво 90551,07
Транспорт та зв'язок 88207,4
Промисловість будівельних матеріалів 58305,63
Сільське господарство 45871,92
Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість 44610,81
Чорна металургія 40900,34
Виробничі види побутового обслуговування населення 35645,88
Загальна комерційна діяльність 35074,34
Легка промисловість 32485,62
Зовнішня торгівля 27957,58
Кольорова металургія 27242,1
Паливна промисловість 23741,26
Житлово-комунальне господарство 18437,12
Борошномельно-круп'яна та комбікормова промисловість 17863,74
Наука та наукове обслуговування 16885,24
Медична промисловість 16828,69

Як видно найбільше іноземних інвестицій вкладено в харчову промисловість (20,6% від загального обсягу), внутрішню торгівлю (16,4%), фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення (8,5%), машинобудування та металообробку (8,2%), хімічну промисловість (6,9%), будівництво (4,4%). На ці шість напрямків вцілому спрямовано 2/3 усіх іноземних інвестицій. (Фактичні потреби по галузях було наведено вище).