роботи, пов'язані з виконанням державних та багатогалузевих науково-технічних програм у галузі метрології;
роботи з державного метрологічного нагляду.
Кошти на виконання перелічених робіт визначаються щорічно під час формування Державного бюджету України та Програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік виходячи із можливостей Державного бюджету України.
У соціально-економічних і науково-технічних програмах обов'язково повинні передбачатися розділи з метрологічного забезпечення та визначатися джерела фінансування робіт щодо виконання завдань цих розділів.
Підприємства, організації і громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності оплачують метрологічні роботи, пов'язані із здійсненням на госпрозрахункових засадах всіх видів державного метрологічного контролю, визначених статтею 17 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти, отримані за виконання зазначених метрологічних робіт та надання метрологічних послуг, передбачених частиною 5 статті 12 цього Закону, можуть використовуватися метрологічними центрами і територіальними органами Держстандарту України для забезпечення їх виробничої та наукової діяльності.
Метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, а також підприємств і організацій, що належать до сфери їх управління, які фінансуються із Державного бюджету України, виконують всі роботи, пов'язані із забезпеченням єдності вимірювань, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на їх утримання на відповідний рік, згідно з їх розрахунками, а також коштів, одержаних за надання метрологічних послуг.
Фінансування діяльності метрологічних служб всіх інших підприємств і організацій проводиться за рахунок коштів цих підприємств і організацій.
2.
Правова охорона секретів виробництва та ноу-хау в Україні регулюється в першу чергу Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХII в редакції Закону № 1771-Ш від 01.06.2000 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2188-14 від 21.12.2000.
Відповідно до даного Закону винахід - технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промислової придатності).
Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України "Про державну таємницю" до державної таємниці.
Службовий винахід - винахід, створений працівником:
у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця - особи, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом), - за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;
з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.
До службових обов'язків відносяться обов'язки, що зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі).
Дорученням роботодавця є видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);
Право на винахід охороняється державою і засвідчується патентом.
Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, патент на секретний винахід, деклараційний патент на секретний винахід) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство та право власності на винахід.
Патент (деклараційний патент) України на винахід (на секретний винахід) діє тільки на території України.
Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки.
Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки.
Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.
Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід дорівнює строку засекречування винаходу, але не може бути довшим від визначеного за Законом строку дії охорони винаходу.
Правова охорона надається винаходу, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності, тобто якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
Об'єктом винаходу може бути:
продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин);
спосіб;
застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.
Право на одержання патенту має:
винахідник;
роботодавець (якщо винахід є службовим);
правонаступник винахідника або роботодавця.
Які права має власник патенту на винахід
Патент на винахід надає його власникові виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, та забороняти його використання всім іншим особам без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається відповідно до Закону порушенням прав, що надаються патентом.
Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід обмежуються Законом України "Про державну таємницю" і відповідними рішеннями Державного експерта з питань таємниць.
Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід, діють від дати внесення інформації про нього до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи.
Ноу-хау або інакше — секрети виробництва (відповідно до діючого Цивільного кодексу України — комерційна таємниця) визначають як інформацію, що виходить за рамки загальних, відкритих відомостей про об’єкт. При цьому найчастіше саме ноу-хау визначає найбільш ефективний спосіб функціонування об’єкта техніки. Розповсюдженим прийомом пропозиції ноу-хау на ринок є пропозиція до продажу об’єкта техніки без ноу-хау, але за зниженою ціною. Якщо об’єкт техніки продається разом з ноу-хау, то сума платежів зростає. Для покупця буває важливо купити нову технологію з можливістю її максимально ефективного функціонування, тобто разом із супутнім ноу-хау.
Окремим видом ноу-хау є управлінські ноу-хау, що складаються в охоронюваній комерційній інформації. Управлінські ноу-хау можуть передаватися в рамках договору франчайзінгу як ефективні прийоми завоювання ринку. Охоронювана комерційна інформація являє собою сукупність маркетингових підходів до просування товарів або послуг на ринок. Управлінські ноу-хау тісно зв’язані з поняттям «гудвіл», що означає «добре ім’я фірми» і являє собою сукупність напрацьованих у результаті тривалого використання маркетингових прийомів. Знання і навички співробітників, списки клієнтів, послідовність дій на кожнім робочому місці, оптимальне розташування робочих місць у приміщеннях — усе це складає управлінське ноу-хау.
Ноу-хау не можна зареєструвати так само як винахід, корисну модель, торговельну марку або інші подібні об’єкти інтелектуальної власності. Тому що такого роду реєстрація в будь-якому патентному відомстві припускає розголошення суті подаваного на реєстрацію технічного рішення як об’єкта інтелектуальної власності, що відразу виводить його за рамки поняття «секрет виробництва», тобто «ноу-хау».
Однак існує ряд способів, що дозволяють досить надійно забезпечити юридичний захист таких об’єктів. Про особливості забезпечення юридичного захисту таких об’єктів як ноу-хау і піде мова нижче.
Як правило, необхідність захисту ноу-хау виникає при комплексній передачі технології по договорах — продажеві ліцензій на винахід або корисну модель, при ліцензуванні інжинірингових послуг, при передачі науково-технічної документації, при заключенні договорів комерційної концесії. Складовою частиною такого договору може бути розділ про передачу ноу-хау і зобов’язаннях ліцензіата (сторони, що купує технологію) не розголошувати, передані йому в комплекті з правами на винаходи, секрети виробництва — «ноу-хау».
Труднощі юридичного захисту ноу-хау полягає в тому, що це специфічний об’єкт, як правило, технічно дуже складний, до якого незастосовні типові договори і стандартні прийоми правової охорони.
Повноцінний захист ноу-хау можливий лише з залученням юриста, що володіє досить високою технічною підготовкою і при цьому добре розбирається в питаннях патентного права.
Організаційні заходи щодо захисту ноу-хау зводяться до наступних дій, що повинний виконувати власник секретів виробництва:
1) Насамперед, повинний здійснюватися строгий контроль за доступом співробітників підприємства до секретів виробництва. Відомості про них повідомляються обмеженому числу осіб під розпис із зобов’язанням про нерозголошення зазначеної інформації. Як правило, у цьому документі вказуються паспортні дані обізнаної особи або може укладатися окремий додатковий договір про режим таємності об’єкта техніки.
2) При прийомі на роботу бажано в трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов’язати працівника підписати зобов’язання про нерозголошення. Інакше, після звільнення з роботи і при переході на іншу роботу, працівник може «віднести» із собою секрети виробництва.
3) Один зі способів фіксування ноу-хау — відмітка на кожнім листі технічної документації, призначеної для внутрішнього користування, штампа з фразою «Об’єкт інтелектуальної власності».
4) У деяких випадках документи, що описують технічний секрет, укладають у пакет, роблять наклейку на конверт: «Розкрити тільки за рішенням суду», що одночасно з підписанням зобов’язання про нерозголошення цього секрету дозволяє створити ефективний організаційно-юридичний механізм охорони секретів виробництва. Ведеться облік осіб і їхніх паспортних даних, що мають доступ до охоронюваної інформації.