6. ПРОМИСЛОВІ ВІДХОДИ Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а такожнизький технологічний рівень промисловості України поставили її вчисло країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення танакопичення відходів. Обсяг утворення відходів у 1996 роцістановив 700 - 720 млн. тонн. Скорочення обсягів виробництва, яке спостерігалося убільшості галузей економіки протягом 1991 - 1996 років, суттєво непозначилося на загальній ситуації щодо утворення відходів. За станом на 1996 рік загальна маса накопичених на територіїУкраїни відходів у поверхневих сховищах перевищила 25 млрд. тонн,що в розрахунку на 1 кв.км площі становить близько 40 тис. тонн. Відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів,відвалів, різних звалищ. Площа земель, зайнята ними, становитьблизько 160 тис. гектарів. Внаслідок гіпертрофованого розвитку гірничодобувноїпромисловості в Україні домінують відходи, що утворюються під часрозробки родовищ (до 75 відсотків загального обсягу) та збагаченнякорисних копалин (відповідно 13 і 14 відсотків). Значну частинуцих обсягів становлять відходи хіміко-металургійної переробкисировини. З урахуванням сучасного технологічного рівня переробкивідходів в Україні серед загальної кількості відходів, щоутворюються щороку, реальну цінність становлять 410 - 430 млн.тонн. Утилізується лише третина загальної кількості відходів. Цесвідчить про значні ресурсні резерви. Проте протягом 1992 - 1996років спостерігалася стійка тенденція до зниження обсягіввикористання відходів (щорічно в середньому на 20 відсотків меншепорівняно з попереднім роком), яке відбувалося більш високимитемпами, ніж скорочення загальних обсягів промисловоговиробництва. Існуючий рівень утилізації відходів вторинних ресурсів невпливає на поліпшення стану довкілля. Це пов'язано з тим, що допереробки залучаються в основному великотоннажні гірничопромисловіта деякі інші відходи - малотоксичні чи нейтральні (інертні). Томуекологічний ефект переробки відходів є незначним. До категоріївисокотоксичних належать лише 1 - 2 відсотки всіх промисловихвідходів, але їх вплив на довкілля дедалі зростає. Однак до цьогочасу не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробкитоксичних промислових відходів, немає належним чином організованоїсистеми збирання, зберігання та видалення токсичних відходів,відсутні техніка та обладнання для переробки відходів будівництваі комунального господарства. Недостатні норми адміністративної та кримінальноївідповідальності за порушення правил збирання, зберігання,транспортування та використання промислових та інших відходів. Однобокість екологічної політики виявляється також унедостатньому екологічному контролі за масовим використаннямдеяких інших відходів (фосфогіпсу, вапняково-сірчаних шламівтощо). Це - додаткове джерело забруднення природного середовища.
7. ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА КОНВЕРСІЯ
ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ Геополітичне розташування України на Європейському континентіісторично зумовило роль і місце її території, а такожвійськово-економічного потенціалу в проектах і програмахреалізації військових доктрин різних громадсько-політичних системі військово-політичних блоків. Тому в центрально-східному регіоніЄвропи за десятиріччя накопичено дуже велику кількість військ ісил флоту, різноманітної військової техніки та озброєнь, у томучислі ракетно-ядерних. Склалася також розвинута мережа потужнихпідприємств, установ і організацій оборонного призначення. Щоденна військова діяльність, як правило, вкрай негативновпливає на довкілля. Внаслідок багаторічних порушеньприродоохоронного законодавства, зокрема щодо утримання таексплуатації авіаційних і військово-морських баз, полігонів ітанкодромів, учбових центрів, баз і складів пально-мастильнихматеріалів, військово-ремонтних і будівельних підприємств, парківбойової і автотракторної техніки, військлісгоспів і підсобнихгосподарств, об'єктів тепло-, водо-, енергопостачання, зливних іочисних споруд, місць збору та утилізації відходів, а такожвнаслідок недотримання вимог екологічної безпеки під часпроведення заходів бойової та оперативної підготовки військ і силфлоту уже забруднено та продовжується забруднення основнихскладових довкілля: грунтів, поверхневих та підземних вод,повітря. Екологічний стан може ще більше погіршитися у ході проведеннянаступної широкомасштабної військової реформи, конверсії оборонноїпромисловості, ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї,що залишилася з другої світової війни, продовження утилізації(знешкодження) застарілих видів військової продукції табоєприпасів, відходів військового виробництва, якщо військові йнадалі не будуть дотримуватися екологічних вимог.
8. ВОДНІ РЕСУРСИ ТА ЕКОСИСТЕМИ Основні джерела прісної води на території України - стокирічок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю зпритоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного таАзовського морів. Порушення норм якості води досягло рівнів, яківедуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивностіводойм. Значна частина населення України використовує для своїхжиттєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. Сумарна величина стоків річок України без Дунаю в середній заводністю рік становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючись умаловодний рік до 55,9 млрд. куб. метрів. Безпосередньо натериторії держави формується відповідно 52,4 і 29,7 млрд. куб.метрів води, решта надходить з суміжних територій. Водні ресурсиДунаю становлять у середньому 123 млрд. куб. метрів води на рік. Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені натериторії України вкрай нерівномірно і становлять 22,5 млрд. куб.метрів на рік (61,7 млн. куб. метрів на добу), з яких 8,9 млрд.куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів на добу) гідравлічно незв'язані з поверхневим стоком і становлять додаткову складову доповерхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнознихресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про можливість ширшоговикористання їх у багатьох областях. З метою забезпечення населення та народного господарстванеобхідною кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищзагальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналівдовжиною близько 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000 куб.метрів води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметру, пояких вода надходить у маловодні регіони України. Витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукціїзначно перевищують такі показники у розвинутих країнах Європи:Франції - в 2,5 раза, ФРН - в 4,3, Великобританії та Швеції - в4,2 раза. Забезпечення водою населення України в повному обсязіускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів.Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріальногозабруднення класифікується як забруднена і брудна (IV - V класякості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнахрічок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремихпритоках Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується якдуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об'єктівУкраїни властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти,феноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо. Для переважної більшості підприємств промисловості такомунального господарства скид забруднюючих речовин істотноперевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі -ГДС). Це призводить до забруднення водних об'єктів, порушення нормякості води. Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових іпромислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та черезсистему міської каналізації; надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесіповерхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія грунтів на водозабірній площі. Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльностітакож постійно погіршується. Це пов'язано з існуванням натериторії України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічнихвод, а також з широким використанням мінеральних добрив тапестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод уДонбасі та Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатаційнихсвердловинах Західної України становить наявність фенолів (до 5 -10 гранично допустимих концентрацій - далі ГДК), а такожпідвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів упідземних водах Криму. Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною длявсіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якогостановлять близько 80 відсотків водних ресурсів України ізабезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарськогопотенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічногоі соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Цезумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну,оскільки 60 відсотків її розорано, на 35 відсотках земля сильноеродована, на 80 відсотках - трансформовано первинний природнийландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючихречовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідоккатастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебуваютьмалі річки басейну, значна частина яких втратила природнуздатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходятьсярічки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладненнясанітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, біднієбіологічне різноманіття. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічнимзабрудненням басейну органічними речовинами (40 тис.тонн),нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400тис.тонн), солями важких металів (65 - 70 тонн) завдає забрудненнябіогенними речовинами внаслідок використання відсталих технологійсільськогосподарського виробництва, низької ефективностікомунальних очисних споруд. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним знайважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони тавідтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною РадоюУкраїни затверджена Національна програма екологічного оздоровленнябасейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Основною метоюНаціональної програми є відновлення і забезпечення сталогофункціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання,екологічно безпечних умов життєдіяльності населення ігосподарської діяльності та захисту водних ресурсів відзабруднення та виснаження. Не в кращому, а подекуди і в гіршому стані перебуваютьбасейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, ЗахідногоБугу, Південного Бугу, басейни річок Приазовської таПричорноморської низовин). Тому мета та стратегічні напрями,визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і дляінших водних басейнів України. Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річокУкраїни та організації управління охороною і використанням воднихресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, якіпотребують розв'язання, а саме: надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідокекстенсивного способу ведення водного господарства призвело докризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок тависнаження водноресурсного потенціалу; стала тенденція до значного забруднення водних об'єктіввнаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населенихпунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь; широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьохрічок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; погіршення якості питної води внаслідок незадовільногоекологічного стану джерел питного водопостачання; недосконалість економічного механізму водокористування іреалізації водоохоронних заходів; недостатня ефективність існуючої системи управління охороноюта використанням водних ресурсів внаслідок недосконалостінормативно-правової бази і організаційної структури управління; відсутність автоматизованої постійно діючої системимоніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорногота Азовського морів, якості питної води і стічних вод у системахводопостачання і водовідведення населених пунктів і господарськихоб'єктів.