Лучна рослинність у заплаві Сіверського Дінця в цьому районі займає 30% площі й представлена в основному формаціями осоки ранньої з рядом асоціацій, із яких найбільш поширені морківниково-ранньоосокова, повз учепирієво-ранньоосокова й типчаково-ранньосокова та інші. Формація тонконого вузьколисного теж займає чималі площі й представлена рядом асоціацій.
Характерною для остепнених лук і заплавних степів Сіверського Дінця є формація типчака, яка представлена асоціаціми ранньоосоково-типчаковою й морківниково-типчаковою.
Під справжніми луками 20-25% лучних площ, і репрезентовані вони рядом формацій, із яких найбільш поширеною є формація лисохвоста лучного з асоціаціями Alopecurus pratensis+Carex praecox, Alopecurus pratensis+Silaum silaus. Луки формації пирію повзучого теж займають чималі площі, найпоширенішою асоціацією є ранньоосоково-пирієва.
Надзаплавна піщана тераса (борова) добре розвинута, особливо в районі Ізюма, Красного лиману, Лисичанська, Станично-Луганського. Грунтовий покрив складають дернові, супіщані та піщані грунти, в значній мірі зайняті культурами сосни різного віку. На розбитих і напівзарослих пісках поширені зарості житняку донського та куничника наземного. На цих пісках поширені асоціації з перевагою костриці Беккера. Серед них найбільш характерними є асоціації Festuca beckeri+Agropyron tanaiticum, Festuca beckeri+Euphorbia sequieriana, Festuca beckeri+Helichrysum arenarium. Тут поширені також асоціації з перевагою житняку Лавренка, які займають ділянки на більш гумусованих пісках. Серед житнякових асоціацій найчастіше трапляються цминово-житнякова, молочайно-цминово-житнякова, чебрецево-житнякова (Agropyron lavrenkoanum+Thymus pallasianus) та інші. Незакріплені піски підлягають залісенню створеням культури сосни. [5]
З вище наведеного опису рослинного покриву Луганської області можна зробити висновок, що переважаючими - є: формація пирію, костриці, типчаку, ковили та полину. Домінування саме цих формацій можна пояснити через специфічні особливості клімату, а саме частих суховіїв, значної кількості днів з високою температурою і високою вологістю. Формації цих рослин мають ряд спільних морфологічних ознак:
1. середня висота - 30-60 см;
2. суцвіття – складний колосок;
3. це рослини геофіти, які ростуть на сухих, кам’янистих та рівнинних підвищеннях в основному у субтропічних, помірних та континентальних кліматичних зонах Європи.
Надзвичайно важливим фактором, який суттєво впливає на територіальну організацію всього соціально-економічного життя і ефективності виробництва є екологічна ситуація. В останні десятиліття в Україні вона суттєво погіршилася. Одним з основних факторів, вплинувших на екологічну ситуацію, являється розвиток видобувної і перероблючої промисловості при застарівши технологіях і пов’язана з цим надмірна урбанізація багатьох районів, перш за все Донбасу.
Донбас – це крупний промисловий регіон України, в якому нараховується декілька тисяч великих промислових підприємств, виробничо-промислових об’єднань і підприємств паливно-енергетичного комплексу, гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, тяжкого машинобудування, будівельної галузі, а також агропромислового комплексу. Донбас забезпечує більшу частину промислового виробництва України, до того ж в найбільш екологічно небезпечних галузях. Висока концентрація промислового та сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури, в поєднанні з високою густотою населення, створили надзвичайно високе техногенне та антропогенне навантаження на біосферу – найвищу в Україні і в Європі. Сумарне техногенне навантаження на одиницю території регіону в 4 рази перевищує вище середнього по Україні. Донбас володіє запасами майже всіх хімічних елементів. Головним природним багатством регіону являються місце народження кам’яного вугілля.
Незважаючи на спад виробництва, в результаті якого загальна кількість викидів і скидів суттєво зменшилися, навантаження на біосферу Донбасу досі залишається однією з найгірших в Європі.
Підприємства регіону викидають близько третини суми сумарного об’єму забруднюючих речовин на Україні. Високі швидкості і масштаби техногенних процесів, колосальні переміщення гірських мас зумовлюють розсіювання великих об’ємів багатьох хімічних елементів (перш за все вуглеводу і важких металів), викликають накопичення в навколишньому середовищі сполук хімічних елементів у невластивих для природи сполуках. З вище усього переліченого сліду, що Донбас відноситься до найбільш критичних по екологічній ситуації регіонів України.[6]
Стан навколишнього середовища Луганської області характеризується наступними специфічними факторами:
1. посушливий клімат і мало водність;
2. інтенсивна урбанізація території, висока ступінь концентрації промисловості і розвитку сільського господарства;
3. відсутність комплексної системи природоохоронних закладів, залишковий принцип фінансування і матеріально-технічного забезпечення;
4. різноманітність хімічного забруднення навколишнього середовища під впливом промислових, сільськогосподарських і господарсько-побутових викидів.
Тривалий час вплив цих факторів негативно позначився на стані природних екосистем і на умови життя і здоров’я людини. На території Луганської області зосередились три типа перероблючої діяльності: промислово-виробнича, сільськогосподарська і рекреаційна.
Промислово-виробнича функція локалізується в південній частині області на правобережжі річки Сіверський Дінець (Донецький кряж). Сільськогосподарська охоплює північну частину області (Донецька терасна рівнина), а рекреаційна функція зосереджена в основному в долині Сіверського Дінця і частково на його лівобережних притоках .
Луганщина – один з найбільш неблагополучних за екологічними умовами регіон України. На території області розташовано близько 1500 підприємств і організацій вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної і нафтохімічної промисловості, енергетики; 123 підприємства використовують в технологічному процесі близько 40 тис. тонн різноманітних сильнодіючих речовин. В атмосферу щорічно викидається близько 700 тис. тонн забруднених речовин трьохсот найменувань, більше трьох четвертих них – неочищені.
Високий валовий вміст промисловості в господарському комплексі області, недостатнє забезпечення підприємств пило-, газо затримуючих установок привело до зниження в повітряному басейні вмісту кисню і підвищенню кількості токсичних речовин, особливо в районі Лисичанськ-Рубежанському, Алчевсько-Стахановському, Краснолучансько-Антрацитівському, Свердловсько-Ровеньківському економічних вузлах, де повітря перенасичено сірковокислими газами, двооксидом азоту, окисом вуглеводу, фенолом, аміаком, коксовим газом та інше.
Основні забруднювачі повітря на Луганщині – Алчевський металургійний комбінат, Рубіжанське ВАТ “Краситель”, ВАТ “Лисичанська сода”, Северодонецьке ГПП “Об’єднання Азот”, Стаханівський завод техвуглевода, Алчевський і Стаханівський коксохімічні заводи. Пило газоочисне обладнання на них застаріле або зношене, отруйні гази виходять прямо в повітря. Більшість підприємств не мають потрібних санітарно-захисних зон (тобто, люди не відселенні з місць де порушена екологія, виключення становлять лише Алчевський мет комбінат і Рубіжанський “Краситель”). Нарівні з промисловість повітря забруднює і автотранспорт. Підприємства котрі його мають, (Стаханівський завод феросплавів, Алмазнянський мет завод)не мають обладнання для контролю за вмістом шкідливих речовин у відпрацьованих газах.
Проте на території Луганщини є унікальне підприємство – санітар-екології – СП “Інтерсплав”. На території підприємства повітря чисте, насичене киснем – дихається так, як нібито ти в горах. По всіх цехах можна пройтися в туфлях і білій сорочці. Більшість видів робіт виконують комп’ютери.
Луганськ входить в число міст з найбільш неблагополучною екологічною обстановкою. Одним із забруднюючих елементів навколишнього середовища являються солі важких металів, джерелом яких є – відходи гальванічного виробництва. В місті гальванічних ділянок і цехів близько 40, а по області більше 60. Небезпеку яку представляють важкі метали залишає далеко позаду такі фактори, як радіоактивні, хімічні і розлив нафти. В зв’язку із складністю складу, ці відходи не завжди можна переробити тому необхідно провести повний екологічний аналіз наявного виробництва, підібрати технології, які знижують кількість важких відходів в десятки разів. Централізувавши гальванічне виробництво (мати замість 40 цехів 10), то шкідливих відходів практично не буде, працювати по мало - і безвідходним технологіям стане для підприємства прибутково.
Стан міських звалищ напряму впливає на епідеміологічну ситуацію населених пунктів, скиди негативно впливають на грунт, підземні джерела питної води, річки, забруднюють повітря. Побутові відходи вивозяться на полігон твердих побутових скидів поблизу міста Олександрівська, де склалася катастрофічна ситуація. В Алчевську такі великі підприємства, як заводи крупно панельного домобудівництва, залізобетонних виробів, будівельних матеріалів не мають площ для розміщення виробничих і побутових відходів. Занепокоєння викликає стан міських звалищ, де сміття не сортується. В містах додалася проблема утилізації упаковок дрібного товару, простроченні продукти харчування, які потрапляють до нас із закордону, також вважаються відходами, тому наносять подвійну шкоду там де вони утилізуються.
На порівняно невеликій території Лисичансько-Рубіжанського регіону зосередженні крупні підприємства хімії, нафтохімії, приладобудівництва, обчислювальної техніки, вугільної та скляної промисловості, будіндустрії. Рубіжне, Северодонець, Лисичанськ входять в список міст України з найбільшим рівнем забруднення атмосфери, що перевищує санітарні норми в 3-50 раз.