Вплив на атмосферу підприємств харчової промисловості та шляхи його зниження (на прикладі ВАТ "Жашківський маслозавод") (стр. 2 из 8)
Величину екологічного ризику оцінюють чисельно майбутніми екологічними збитками, змінами величин показників якості довкілля, масштабами змін якості довкілля (зміни ландшафтні, погодні, кліматичні), змінами рівня безпеки довкілля для людини (рівень екологічних ситуацій та ін).
Оцінку масштабів ризику здійснюють у цілому. Наприклад, масштаби зміни стану довкілля оцінюють за допомогою ГІС-технологій (із застосуванням геоінформаційних систем) щодо зміни ландшафтів, щодо поширення зони забруднення нафтою акваторій, річок та водоймищ у руслі й гирлі та ін. завдяки модельним уявленням стосовно динаміки та механізмів розвитку екологічних подій, але перелік моделей сьогодні є порівняно невеликим.
Щодо тривалості та терміну очікування початку дії механізмів виникнення екологічних проблем вибір способів є дуже обмеженим. Наприклад, є динамічні екологічні моделі "Хижак - жертва", ритмічні процеси масообміну у клітинах та ін., але працездатність їх залежить від рівня вірогідності статистичної екологічної інформації про стан відповідних екосистем і рівня вірогідності самої моделі.
До ризиків екологічного страхування пропонують ввести величину - ступінь ризику, що є множенням величини очікуваних витрат на вірогідність екологічного ризику.
Щодо оцінки зміни окремих показників якості довкілля виникають труднощі як з визначенням методики їх вимірювання, так і вибором найпріоритетніших з них.
Оцінка рівня вірогідності того, що який-небудь означений ризик виникне через деякий час,є сьогодні досить складним методологічним питанням у зв'язку з рядом труднощів її щодо дослідження екосистем, серед яких: неоднакова тривалість термінів релаксування біосфери до стану
екологічної рівноваги; слабкий рівень знань про межі стійкості матеріалів (природних та штучних), окремих систем, тощо, а також механізми зсуву горизонтів у літосфері, динаміку масопереносу через численні фазові кордони, зворотні зв`язки між екосистемами та їхні тимчасові рухи з одного рівня стійкості до іншого та ін.; відсутність єдиних уявлень про еталонні показники стійкого стану геосистем та екосистем та геобіосфери взагалі, що є найголовнішим серед перелічених труднощів.
На місцевому рівні деякі ризики прогнозують за даними про зміни у поведінці живих істот, за термінами вегетації рослин, за екстремальними змінами клімату, погоди та ін.
Перспективними у цьому напрямі мають бути феноменологічні наукові дисципліни, в яких екологічні явища розглядають на основі фізико-хімічних, термодинамічних, екологічних та геологічних досліджень стану довкілля. Головною особливістю наукових розробок у цьому напрямі є уявлення про екологічні явища (проблеми) як про складову частину у механізмах стійкості відкритих термодинамічних систем, до яких принципово належать усі екосистеми.
Глобалізацією відомостей про динаміку рухів частин екосистем (ландшафтів, водних течій та ін) займається нова наука - геокібернетика.
Незабаром можна очікувати на появу такої науки, як екологічна термодинаміка, яка має застосувати математичний апарат неврівноваженої термодинаміки для описування стану екосистем.
1.2 Визначення ступеня забрудненості атмосфери
До шкідливих речовин відносять хімічні речовини природного чи штучного походження, дія яких на біологічні може призвести до негативних наслідків.
Гранично допустима концентраціяшкідливої речовинив повітрі робочої зони (ГДКр. з) - концентрація [6], яка при щоденній (крім вихідних) роботі протягом 8 годин (не більше 40 годин у тиждень), на протязі всього робочого стажу не повинна визивати захворювання чи відхилення в стані здоров'я, що можуть бути виявлені сучасними діагностичними методами досліджень, у процесі роботи працюючого чи у віддалені строки життя сучасного або майбутнього поколінь.
Робочою зоною [6] вважається простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи площадки, на яких працює людина.
Робоче місце працюючого - це місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину свого робочого часу (більш 50% або 2 години безперервно), це вся робоча зона при роботі в різних ії пунктах.
Для населених пунктів встановлюється два нормативи гранично-допустимої концентрації:
Максимально-разова гранично допустима концентраціяшкідливої речовини в повітрі населених пунктів (ГДКМ. Р) [6] - концентрація речовини в повітрі населених пунктів, що не викликає при вдиханні на протязі 20 хвилин рефлекторних реакцій в організмі людини.
Гранично допустима концентрація середньодобова (ГДКс. д) [6] - це концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів, яка не повинна викликати пряму чи непряму дію на людину при необмежено довгому вдиханні.
На Україні встановлено ГДК більш ніж для 500 речовин. Гранично-допустимі концентрації можуть використовуватись як норматив для оцінки стану атмосфери лише у випадку наявності однієї шкідливої речовини. Але на практиці у атмосфері одночасно знаходяться декілька шкідливих речовин. У цьому випадку використовують комплексний показник забруднення атмосфери, що враховує вплив на стан атмосфери всіх шкідливих факторів:
Сi,де: Yi - одиничний індекс забруднення для і - тої речовини; qср, - середня концентрація і - тої речовини; ГДКс. д. - середньодобова гранично - допустима концентрація для і-тої речовини; Сі-безрозмірна константа, що приводить ступінь шкідливості і-тої речовини до шкідливості сульфур діоксиду (прийнятого для порівняння), у залежності від того до якого класу шкідливості належить забруднююча речовина.
Також встановлена величина ЛД50 - середньо смертельна доза шкідливої речовини, що викликає смерть половини піддослідних тварин.
У залежності від класу шкідливої речовини, що використовується, чи виробляється на виробництві, встановлена п'ятибальна санітарна класифікація промислових підприємств та об'єктів (табл.2). Для кожного класу підприємств визначений розмір санітарно-захисної зони.
Санітарно-захисна зона [6] - це ділянка території навколо виробництва, яка є своєрідним бар'єром, що відділяє виробництво від житлових масивів, зменшуючи вплив підприємства на населення.
Таблиця 2 - Класи шкідливості хімічних сполук в залежності від їх токсичності.
| Показники | Класи шкідливості | |||
| ІДуже шкідливі | IIВисоко-шкідливі | IIIПомірношкідливі | IVМало шкідливі | |
| ГДКр. з., мг/м3 | Менше 0,1 | 0,1 - 1,0 | .1-10 | Більше 10 |
| (ЛД50)при введені в шлунок,мг/кг маси тіла | Менше 15 | 15 - 150 | 150-5000 | Більше 5000 |
У санітарно-захисній зоні дозволяється розташовувати:
підприємства, окремі будівлі та споруди, з виробництвами меншого класу шкідливості;
пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, будівлі управлінь, конструкторські бюро, науково-дослідні установи, що обслуговують дане підприємство;
приміщення для чергових аварійних служб, стоянки транспорту, електростанції, системи водопостачання й відведення стічних вод, очисні споруди.
У санітарно-захисній зоні не допускається розташування дач, жилих будинків, спортивних споруд, профілакторіїв, лікарень, шкіл, дитячих закладів.
Використання санітарно-захисних зон для сільськогосподарського виробництва визначається за узгодженням з органами Агропрому і санітарно - епідеміологічної служби.
Для зменшення пагубної дії виробництва на об'єкти, що розміщені неподалік санітарно-захисних зон, насаджують зелені рослини. Ці насадження поділяють на:
ізолюючі посадки (із густопосадженими деревами) - можуть знижувати забрудненість території на 25-35% завдяки розсіюванню шкідливих речовин, відхиленню забрудненого повітряного потоку, а також внаслідок поглинаючої дії зелених насаджень;
фільтруючі посадки - ажурні за структурою, добре провітрюються, виконують роль механічного й біологічного фільтра на шляху проходження забрудненого повітря.
Згідно з нормативно-технічною документацією нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне використання і відтворення природних ресурсів за умов стійкого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення котрих за певних умов негативно впливає на здоров'я людини.
У табл.3 наведено ГДК деяких найбільш поширених шкідливих речовин. Як видно навіть з цього невеликого переліку, нижня межа токсичності шкідливих речовин, тобто їх ГДК, сильно відрізняється.
Таблиця 3 - Гранично допустимі концентрації (мг/м3) деяких шкідливих речовин для повітря населених місцевостей.
| Речовина | ГДКС. д. | ГДКм. р. | К |
| Тверді речовини (пил) | 0,15 | 0,2 | 3,0 |
| Сульфур (IV) оксид | 0,05 | 0,5 | 1,0 |
| Нітроген (IV) оксид | 0,04 | 0,085 | 0,8 |
| Нітроген (I) оксид | 0,06 | 0,4 | 1,2 |
| Карбон (II) оксид | 3,0 | 5,0 | 60 |
| Амоніак | 0,04 | 0,2 | 0,8 |
| Гідроген хлорид | 0,2 | 0,2 | 4,0 |
| Гідроген ціанід | 0,01 | - | 0,2 |
| Кадмій оксид | 0,001 | - | 0,02 |
| Плюмбум | 0,0003 | 0,03 | 0,006 |
| Сірководень | 0,005 | 0,03 | 0,1 |
| Бенз (а) пірен | 0,000001 | - | 0,00002 |
| Фенол | 0,003 | 0,01 | 0,06 |
| Формальдегід | 0,003 | 0,035 | 0,06 |
| Гідроген фторид | 0,005 | 0,2 | 0,1 |
Примітка: К - ГДКреч /ГДКSO2. На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюються більш жорсткі вимоги - ГДК повинні бути зменшені на 20%.