Екологічні аспекти економічного розвитку (стр. 1 из 5)
ЗМІСТ
Вступ
Екологічні аспекти економічного розвитку
Висновок
Література
Вступ
Тема реферату «Екологічні аспекти економічного розвитку».
В роботі будуть розглянуті екологічні аспекти економічного розвитку України в період 1991 – 2005 років.
Нераціональна система природокористування, яка склалася в Україні, значною мірою є наслідком, з одного боку, структурних деформацій господарства, домінування природоємних галузей промисловості, ресурсо- та енергоємних технологій, сировинної орієнтації експорту, а з іншого - недосконалості ринкового механізму формування безпечного довкілля.
Тому ця тема є актуальною.
Екологічні аспекти економічного розвитку
Нераціональна система природокористування, яка склалася в Україні, значною мірою є наслідком, з одного боку, структурних деформацій господарства, домінування природоємних галузей промисловості, ресурсо- та енергоємних технологій, сировинної орієнтації експорту, а з іншого - недосконалості ринкового механізму формування безпечного довкілля.
Порівняльний аналіз даних, наведених у таблиці1, свідчить про нераціональну структуру ВВП України. Так, частка української промислової продукції в загальному виробництві товарів та послуг у 2,3 рази перевищує відповідний американський показник, а частки добувної промисловості та сільського господарства навіть у 4,99 та 6,9 рази.
Таблиця1 -Структура ВВП України та США, %
| Україна | США | |||
| 1990 р. | 2003 р. | 1990 р. | 2003 р. | |
| Всього | 100 | 100 | 100 | 100 |
| Промисловість, | 50,8 | 44,8 | 20,3 | 15,4 |
| в т.ч. добувна | … | 4,0 | 1,5 | 1,2 |
| Сільське господарство | 18,6 | 11,0 | 1,7 | 1,0 |
| Будівництво | 6,8 | 4,1 | 4,3 | 4,6 |
| інші галузі | 23,9 | 36,1 | 72,2 | 77,5 |
... - немає даних
Не в останню чергу цим пояснюється те, що Україна посідає одне з перших місць за рівнем споживання енергії, води на одиницю ВВП, а також за обсягами виробництва промислових відходів на душу населення. Кількість накопичених відходів нині наближається до 30 млрд. т. Величезний негативний вплив на екологічний стан навколишнього середовища, чистоту земельних і водних ресурсів, якість життєвого природного середовища здійснюють нагромаджені шкідливі та токсичні відходи господарської діяльності у сховищах організованого складування. Разом в Україні в подібних сховищах у розрахунку на 1 км2 її території накопичено майже 5 тис. т токсичних відходів, а на душу населення - близько 100 т. Обсяг накопичених побутових відходів становить майже 3 % від промислових.
У більшості галузей поширене прогресуюче накопичення відходів. У результаті цього при зменшенні обсягів промислового виробництва за 1994—1999 pp. на 14,5 % кількість накопичених токсичних відходів збільшилася на 7,9 %. Витрати на вилучення і складування відходів досягають 22 % собівартості виробленої продукції, на ці цілі витрачається до 15 % інвестицій, спрямованих на розвиток виробництва. Розрахунки показують, наприклад, що для компенсації екологічних збитків у Криворізькому гірничо-металургійному регіоні ціна на продукцію гірничо-збагачувальних комбінатів має бути збільшена на 32,2 %, на продукцію підземних рудників - на 16,5 %. При розрахунках враховані витрати на компенсацію збитків від шкідливих викидів в атмосферу, опріснення кар'єрних (шахтних) вод, компенсацію збитків у результаті відчуження земель.
Складування промислових і побутових відходів призводить до відчуження сільгоспугідь, забруднення навколишнього природного середовища та погіршення екологічного стану в індустріально розвинутих регіонах.
Всі викиди можна поділити на тверді відходи, які в основному розміщені на значних площах земної поверхні, пило- та газоподібні викиди в атмосферне повітря та шкідливі викиди в підземні та поверхневі природні водойми. Відповідно галузі промислового виробництва за типами техногенного впливу на територію об'єднуються в такі групи.
До першої групи входять ті галузі, які впливають на весь природний комплекс: хімічна, вугільна, цукрова промисловості, чорна металургія, атомні електростанції, виробництво пластмас, синтетичних волокон. Ці виробництва погіршують якість повітря, води, ґрунтів. Для підприємств цих галузей характерні не тільки великі обсяги викидів шкідливих речовин, а й велика різноманітність і токсичність їх компонентів.
Друга група об'єднує галузі, які здійснюють найбільший вплив на повітря даної території. Основними забруднювачами атмосфери є підприємства енергетики, металургійної, вугільної, хімічної та нафтової промисловостей, на які припадає 81 % загального обсягу викидів шкідливих речовин.
Загальна кількість викидів від стаціонарних джерел забруднення в 2000 р. порівняно з 1991 р. зменшилася в 2,4 рази. Однак цьому сприяло не удосконалення технологічних процесів, а скорочення обсягів ВВП приблизно в таких же масштабах (рисунок1). Взагалі кількість організованих джерел забруднення збільшилася.
У таблицях 2 і 3 наведено рівень викидів шкідливих речовин різних галузей та видів промислової діяльності в атмосферне повітря.
Як видно з таблиці2, для добувної, металургійної промисловостей, виробництва та розподілу електроенергії, газу, води характерне перевищення частки шкідливих викидів порівняно з часткою у загальному обсязі промислового виробництва у 1,35-2,37 рази, в той час як для легкої, харчової промисловостей, машинобудування та деяких інших виробників товарів народного споживання характерне перевищення частки у загальному обсязі виробництва над обсягами шкідливих викидів в 4—22 рази.
Таблиця2- Структура викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря та видів промислової діяльності в Україні в 2003 р.
| Галузі промисловості (види діяльності) | Структура викидів*, % | Частка в загальному виробництві, % |
| Вся промисловість | 100 | 100 |
| Добувна | 24,7/26,5 | 9,0 |
| Харчова та переробка сільгосппродукції | 1,56/1,6 | 18,9 |
| Легка, обробка деревини та вироби з неї, целюлозно-паперова, поліграфічна, видавнича справа | 0,98/1,01 | 3,9 |
| Хімічне виробництво та виробництво коксу | 5,7/6,0 | 15,5 |
| Виробництво неметалевих виробів | 1,58/1,08 | 3,3 |
| Металургія та обробка металу | 30,4/31,8 | 22,1 |
| Машинобудування | 0,67/0,67 | 13,4 |
| Виробництво та розподіл електроенергії, газу і води | 34,5/31,1 | 11,2 |
*у чисельнику - разом викидів, у знаменнику - в т. ч. газуватих і рідких
Слід відзначити, що в 2003 р. порівняно з 1990 р. частка екологічно найбільш „брудних" галузей в загальному промисловому виробництві зросла в 2,1-2,8 рази, а відносно „чистих" галузей - зменшилася в 2,2-7,2 рази.
Таблиця3- Викиди шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами в 2003 p., %
| Всі види економічної діяльності, в т. ч. | 100 |
| промисловість | 91,3 |
| сільське господарство | 0,3 |
| будівництво | 0,78 |
| інші галузі та види діяльності | 7,62 |
Як видно з таблиці 3, за забруднення атмосферного повітря відповідальною є промисловість, яка здійснює більше 91 % всіх шкідливих викидів. Дані таблиці1 дають підстави стверджувати, що з точки зору охорони довкілля з 1990 по 2000 рр. позитивний вплив мало зменшення частки продукції промисловості у ВВП з 50,8 до 47,5 %, негативний - деформація структури промисловості на користь базових галузей. Крім того, є очевидним, що якби не було структурних зрушень за межами промисловості, то екологічна ситуація була б значно гіршою. При забезпеченні руху в напрямі прогресивної „американської" структури народного господарства не забрудненість довкілля можна було б значно підвищити.
Третя група галузей - це ті, які здійснюють техногенний вплив на водні ресурси. Вона включає гірничодобувну, деревообробну, целюлозно-паперову, молочну, м'ясну промисловості, добування нафти, гідроенергетику.
У зв'язку з економічним спадом в Україні обсяги використання прісної води на виробничі потреби в 2001 р. зменшилися більше ніж удвічі. Разом з тим потрапляння забруднених стоків у поверхневі водні об'єкти зросло на третину. Частина забруднених стічних вод у загальному водовідводі підвищилась майже в 2,4 рази. Це при тому, що централізоване водозабезпечення було і залишилося на рівні 21 %. Для порівняння: у країнах Прибалтики цей показник становить 80-90 %, ФРН - 90 %, в європейській частині Росії - 45 %, Білорусії -40 %. До того ж, водозабезпечення в Україні на 80 % здійснюється за рахунок поверхневих (забруднених) вод (у цивілізованому світі -навпаки). Ситуація ускладнюється внаслідок того, що Україна - одна з найменш водозабезпечених країн. У розрахунку на одного жителя в середньому припадає 1,0 тис. м3 поверхневих і 0,4 тис. м3 підземних водних ресурсів. Україна посідає останнє місце в Європі за запасами питної води і 70-те місце у світі за її якістю.
45 % населення України споживає питну воду, яка не відповідає стандартам якості, прийнятим ще в 1982 p., які включають 28 показників і є далекими за вимогами від європейських. Фактично на станціях водопідготовки внаслідок відсутності засобів на дорогі реактиви контроль обмежується 12-14 показниками. Разом з тим, за даними ВОЗ, питна вода контролюється у світі за 100-150 параметрами.
Незважаючи на зменшення ВВП у 1999 р. порівняно з 1990 р. в 2,45 рази, обсяги скидання забруднених вод у природні поверхневі водні об'єкти збільшилися в 1,23 рази (рисунок1).
У таблиці4 наведено дані щодо «внеску» промислових галузей у загальний обсяг скидання стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти.
Як видно, основна частина забруднених стічних вод припадає на металургійну (51,35%) та вугільну (18,5%) галузі промисловості. Багаторічна експлуатація залізорудних покладів Криворізького басейну, який утворює сировинну базу чорної металургії, зумовила скидання в Чорне море промисловими підприємствами тільки одного цього міста щорічно сотень мільйонів кубометрів брудної води. Так, у 2000 р. транзитом через річки Інгулець-Дніпро було спущено 200 млн. м3 стічних вод, у тому числі 94 млн. кубометрів неочищених. Внаслідок закриття шахт із подальшою їх консервацією виникли супутні проблеми швидкого і непередбаченого розвитку в басейні екзогенних процесів: підтоплення житлових масивів, зсувів та просідання землі, розповсюдження уже за межі України забруднених вод. Із регіональної проблема перетворилася в глобальну. Розміщені по меридіану Кривого Рогу закриті і працюючі шахти утворюють єдиний гідрогеологічний комплекс і діють як з'єднані посудини. Рівень води в них і ступінь її мінералізації різний, але недопустимо високий. Тут можна виявити вміст солі від 98 до 130 г/л, у різних концентраціях бром, свинець, ртуть, барій - разом близько 130 хімічних елементів. І, звичайно, перш ніж потрапити в Чорне море, ця „агресія" розбавляється мільйонами кубічних метрів питної води із Карачунівського та інших водосховищ, що також дорого коштує для держави.