Еколого-біологічні дослідження місцевості (стр. 13 из 14)
Характер забруднення навколишнього середовища дуже різноманітний і не завжди піддається кількісному обліку. Втрати від забруднення можна класифікувати за двома видами: економічний і соціальний.
Економічні втрати спричиняються через погіршення виробництва певних об’єктів і втрат продукції; соціальні — як наслідок негативного впливу на здоров’я та життєдіяльність людини (хвороби, втрати працездатності, велика смертність) [25].
Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів корегується за регіонами України із застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати [1].
Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.
Викиди в атмосферу основних забруднюючих речовин відповідно становлять
| Викиди | М, т/рік | ГДВ, т/рік | ||
| 2007 | 2008 | 2007 | 2008 | |
| Чадний газ | 17 | 15 | 15 | 15 |
| Оксид азоту (ІІ) | 35 | 30 | 50 | 50 |
| Оксид азоту (ІV) | 40 | 33 | 60 | 60 |
| Кислота сірчана | 15 | 17 | 10 | 10 |
| Гас | 5 | 3 | 3 | 3 |
Розмір платежу (Па, грн/рік) за викиди в атмосферу забруднюючих речовин проводять за формулою:
де Ніл – базовий норматив плати за 1т і-тої забруднюючої речовини, грн/т
Міл – маса річного викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік
Місл – маса понадлімітного викиду і-тої забруднюючої речовини, т/рік
Кп – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид (від 1 до 5)
Кнас – коефіцієнт який залежить від чисельності населення
Кф – коефіцієнт, який характеризує народно-господарське призначення населеного пункту.
Значення НіΛ, Кнас та Кф беремо з таблиць (додаток Ж)
| Речовина | СО | NO | NO2 | H2SO4 | Гас |
| НіΛ грн/т | 2 | 53 | 53 | 53 | 2 |
Кнас = 1,35
Кф = 1,25
Кn – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид (від 1 до 5)
Кn = 2
За 2007 рік
Па = [(2·*15 + 2·*2·*2) + (53·*35) + (2·*53·*40) + (53*10 + 2·*53·*5) + (2·*3 + 2·*2·*2)]·*1,25·*1,35 = 12161,81 грн/рік
За 2008 рік
Па1 = [(2·*15) + (53·*30) + (2·*53·*33) + (53*10 + 2·*53·*7) + (2·*3)]·*1,25·*1,35 = 10793,25 грн/рік
ΔП = 12161,81 – 10793,25 = 1368,56 грн/рік
Відповідно до проведених розрахунків плата за забруднення атмосферного повітря в 2007 році перевищувала на 1368,56 грн. у порівнянні з 2008 роком, що свідчить про зменшення викидів, нормальну роботу очисних споруд.
4. Вивчення рослинного світу вздовж річки Десна
Географічне положення річки Десна обумовлює різноманітність рослинних угруповань та формування строкатого рослинного покриву. Регіон досліджень знаходиться на південній межі Українського Полісся та безпосередньо межує із західними відрогами Середньоросійської височини, що обумовлює своєрідність його рослинного покриву.
Зональним для регіону досліджень, як і для Полісся в цілому, є лісовий тип рослинності. Переважання на борових терасах Десни флювіогляціальних відкладів обумовлює домінування Pinus sylvestris L. серед лісоутворюючих порід. Поширення листяних лісів пов'язане з едафічними та кліматичними факторами. Так, на лесових островах центральної та східної частини межиріччя, на сірих лісових ґрунтах переважаючими породами виступають Quercus robur L. з домішками Fraxinus exсelsior L., Tilia cordata Mill..
Також значно поширені лучна та болотна рослинність, які пов'язані з ділянками заплави Десни та її приток. Серед угруповань лучної рослинності переважають справжні та болотисті луки, які характерні для заплав річок Лісостепу. Із складу справжніх лук найкраще представлені дрібнозлакові луки формацій Festuceta pratensis та Poeta pratensis. Із складу болотистих лук - крупнозлакові болотисті луки формацій Glycerieta fluitantis, G. maximae, Phalaroideta arundinaceae, Beckmannieta eruciformis та великоосокові болотисті луки формації Cariceta acutae. Для заплав Десни та Сейму характерні ознаки ксерофітизації та формування ділянок остепнених лук, які представлені угрупованнями формації Agrostideta vinealis.
Болотна рослинність регіону є репрезентативною для південно-східної частини Чернігівського Полісся, її характерними ознаками є переважання осокових евтрофних боліт, що властиве поліському регіону, та в меншій мірі болотних угруповань високотрав'я, що вказує на безпосередню близькість до Лісостепу. Слід відмітити наявність мезотрофних та оліготрофних боліт-"блюдець", які формуються в умовах бідного мінерального живлення борових терас Десни.
Водні та прибережноводні ценози досить поширені і приурочені до русел р. Десни та р. Сейму, їх приток, заток, заплавних озер та стариць. У складі водної рослинності домінують ценози з Nuphar lutea (L.) Smith., Ceratophyllum demersum L., а прибережноводної - осокові та рогозові угруповання.
Проведені дослідження показали, що основними екологічними факторами розподілу рослинності в регіоні є рельєф (розподіл угруповань на катені від заплави до плакору), едафічний фактор (строкатість ґрунтів від дерново-підзолистих до болотних і торфово-болотних) та характер зволоження ґрунтів, який також визначає умови існування.
Рослиність вздовж річки Десна являє собою комплекс різних її типів. В роботі наводиться класифікаційна схема рослинності, побудована за еколого-ценотичним принципом на основі класифікації рослинності України (Афанасьєв та інш., 1956), яка була використана у чотиритомній монографії "Рослинність УРСР" (1968, 1969, 1971, 1973). Більшість синтаксонів наводяться згідно "Продромуса растительности Украины"..
Виділяють шість типів екосистем, тісно пов'язаних з елементами рельєфу та строкатістю ґрунтів.
1. Листяні ліси, що займають ділянки плакору і характеризуються врівноваженістю процесів акумуляції та деструкції органічних речовин, високою ємкістю біологічного кругообігу, елювіальним типом процесів грунтоутворення.
2. Соснові ліси на борових терасах Десни, Сейму та їх приток, яким властивий кругообіг, що має невелику ємкість і протікає швидко. Порівняно з попереднім типом екосистем тут знижуються вологість і кислотність ґрунту, вміст в них азоту, омброкліматичні показники; показники ж сольового режиму, термоклімату і континентальності зростають.
3. Вільхові ліси заплав та притерасся характеризуються послабленою денундацією і переважанням акумулятивних процесів, внаслідок чого тут формуються торфово-болотні глейові та суглинисті грунти. Тут спостерігається збільшення показників вологості, засоленості, вмісту азоту, мікрокліматичних показників ґрунту.
4. Заплавні луки Десни в умовах сезонної різкої зміни зволоження, яка уповільнює деструктивні процеси і спричиняє до акумуляції органіки, формуються на лучних дерново-глейових ґрунтах. Луки мають середні показники вмісту солей, азоту, вищі показники омброклімату ґрунтів.
5. Болота в умовах перезволоження та сезонної зміни обводнення, характеризуються процесами акумуляції органіки, утворенням торфово-болотних або дерново-глейових ґрунтів, низькою ємкістю та повільним протіканням біологічного кругообігу. Евтрофні біотопи мають підвищений вміст солей, азоту, вищі показники омброклімату, нижчі - термоклімату ґрунтів.
6. Прибережноводна та водна рослинність, яка характеризується високими показниками вологості, кислотності, низькою ємкістю та процесами утворення мулу.
Флористична репрезентативність регіону досліджень висока. З 786 видів, що зростають в регіоні, охороною охоплені 60—70 %. Кількість раритетних видів, які охоплені охороною становить половину. Не забезпечена охороною частина видів з Червоної книги України, зокрема види роду Diphasiastrum Holub., Trapa natans L. s. l., Nymphoides peltata (S. G. Gmel.) O. Kuntre, Gladiolus tenuis Bieb., ряд видів родини Orchidaceae. Не забезпечений охороною ряд регіонально рідкісних видів. Флористична рідкісність є задовільною.
Аналіз показників ботанічної цінності природно-заповідних територій регіону досліджень показує, що вона на сучасному етапі є задовільно репрезентативною. Існуюча мережа природно-заповідних об'єктів не відображує всієї різноманітності типів рослинності і потребує оптимізації.
Висновки
Екологічна стежка - унікальна форма не лише природоохоронної інформаційно-виховної роботи, але й поєднаних з нею рекреації, оздоровлення та відпочинку. Порівняно з іншими туристичними продуктами ЇЇ створення вимагає значно менших початкових капіталовкладень, вона може бути доступною в будь-яку пору року, не надто протяжною, щоб відвідувачі могли рухатися вздовж неї зі швидкістю власної ходи, для зручності спостереження та відпочинку організовуються спеціальні природні оглядові майданчики та пейзажні галявини.
Актуальність організації мереж екологічних стежок на сьогодні полягає не тільки в їх потенційному економічному та природоохоронному зиску, а в тому, що вони є чи не єдиним дієвим механізмом забезпечення середовищевідтворюючих та урбокомиенсаційних потреб міських мешканців та найбільш доступною масовою формою екологічної освіти.
Така форма природоохоронної освіти є надзвичайно ефективною, насамперед, завдяки її неформальності вона проходить не як обов'язковий захід, приурочений до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосередньому спілкуванні з природним середовищем - та атрактивності - емоційно насиченому сприйняттю людиною природи та її впливові на всі органи чуття, цілеспрямовано формується позитивна емоційна сфера передусім у тих людей, котрі до цього зовсім не цікавилися природою і не мали особливого потягу до спілкування з нею.