Найбільш істотним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів і зростання деградації агроландшафтів є водна ерозія ґрунтів. Щороку від ерозії втрачається 460 млн. тонн грунту. Середньорічні втрати гумусу при цьому становлять 14 млн. тонн, рухомого фосфору і обмінного калію - по 0,05 млн. тонн. Втрати продукції землеробства від ерозії перевищують 9-12 млн. тонн зернових одиниць щороку.
Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 13,3 млн. га (32 проц.), у тому числі 10,6 млн. га орних земель. У складі еродованих земель налічується 4,5 млн. га із середньо - та сильнозмитими грунтами, у тому числі 68 тис. га повністю втратили гумусовий шар.
Досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Площа ярів становить понад 140 тис. га, а їх кількість перевищує 500 тисяч. Окремі яружно-балкові системи мають інтенсивність ерозії, що перевищує середні показники у 10-20 разів.
2.4 Зона меліорованих земель та сільських населених пунктів
Для боротьби з підтопленням на території України у попередні роки створено потужний і достатньо ефективний захисний комплекс гідротехнічних споруд і дренажних систем.
У зоні надмірного природного зволоження у гумідній зоні України, насамперед на Поліссі, з метою ліквідації підтоплення земель ґрунтовими водами створено меліоративно-осушувальну мережу з суцільним відкритим чи закритим дренажем, відрегульовано русла малих річок і взято під контроль основні масиви і осередки розвитку підтоплення на площі 3,3 млн. гектарів.
У зоні впливу каскаду дніпровських водосховищ захищено від підтоплення і затоплення 24 масиви, які охоплюють 190 тис. гектарів земель, 150 населених пунктів та 700 промислових підприємств, на яких влаштовані захисні дамби, осушувальна мережа і перекачувальні насосні станції.
Н а зрошуваних масивах, загальна площа яких складає 2,19 млн.гектарів, влаштовано інженерний дренаж сільськогосподарських угідь на площі понад 600 тис.га (25 проц. від всіх зрошуваних земель) та у 550 населених пунктах, який обслуговується 1223 насосними станціями. Побудовано ефективні протифільтраційні облицювання на великих головних магістральних і розподільчих каналах, але через нестачу достатніх коштів ще не на всій їх протяжності.
Що стосується конкретного впливу гідромеліоративних технологій на екологічну ситуацію на зрошуваних землях, то при належній експлуатації вони суттєво не впливають на їх меліоративний стан. Разом з тим, мають місце окремі локальні випадки, викликані високим рівнем ґрунтових вод та технічним станом меліоративних систем, які потребують негайного втручання для попередження та ліквідації негативних наслідків підтоплення. За даними обстежень, які виконані у 2005 році гідрогеолого-меліоративною службою Держводгоспу, у зоні зрошуваного землеробства в умовах значного зменшення поливів сільськогосподарських угідь (з наявних 2,19 млн. га зрошуваних земель щорічно поливається останнім часом не більше 0,7 млн.га) у підтопленому стані (з рівнями менше 1,5 метра) знаходяться близько 10 тис. га сільгоспугідь, або 0,25 відсотка від загальної площі зрошуваних земель.
Станом на кінець 2005 року в сільській місцевості 9 областей південної та південно-східної частини України у підтопленому стані знаходиться 454 сільські населені пункти, у тому числі 123 села у зоні зрошуваного землеробства. З них найбільше в Автономній Республіці Крим відповідно 166 та 47 сіл, Херсонській - 70 та 12, Донецькій - 53 та 14, Одеській області -42 та 4 села тощо.
У цілому по Україні на заходи з утримання та поточного ремонту існуючих державних дренажних систем і споруд, які знаходяться на балансі бюджетних водогосподарських організацій і забезпечують захист сільських територій від підтоплення, щорічно згідно з нормативними розрахунками потрібно близько 45-50 млн.грн., але внаслідок обмеження фінансового забезпечення на ці цілі щорічно виділялось у лімітах бюджетних асигнувань не більше З - 3,5 млн. грн., що становить тільки 6-7 проц. від потреби, Така ситуація з фінансуванням поточних витрат на заходи з утримання систем і споруд з захисту територій від підтоплення ґрунтовими водами не може забезпечити їх надійне функціонування.
3. Дії центральних та місцевих органів виконавчої влади
Проблема підтоплення територій вийшла за межі її вирішення на місцевому та регіональному рівнях. Нею охоплено значні площі території України і тому вирішення цього дуже нагального питання потребує насамперед державного рівня, шляхом розробки нових і реалізації вже прийнятих державних, регіональних, міжрегіональних і міжнародних цільових програм та удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази, адаптуючи до умов України міжнародний та світовий досвід щодо вирішення цього питання.
Враховуючи напружену екологічну небезпечну обстановку, яка склалась у нашій країні впродовж останніх років і нагальну необхідність її покращення, державними і місцевими органами виконавчої влади в Україні вживаються відповідні заходи з подолання проявів шкідливої дії вод, у тому числі з боротьби та попередження явища підтоплення земель. Дієвість цих заходів можна оцінити з огляду щодо виконання цілого ряду відповідних державних, цільових, комплексних та галузевих природоохоронних програм, прийнятих Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також регіональних програм, затверджених місцевими органами виконавчої влади.
Зокрема, на сьогодні згідно з цією Верховною Радою України постановою прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму "Питна вода України на 2006-2020 роки" від 03.03.05 № 2455-ІУ, розроблена Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.04 № 545.
За даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища розпочато фінансування науково-технічного супроводження Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Так, Мінприроди замовлено розробку таких науково-методичних розробок як:
- методика з оцінки ризику та збитків при підтопленні територій промислових регіонів України;
- розробка найбільш ефективних та малозатратних за еколого-економічними критеріями заходів з попередження та ліквідації підтоплення земель;
- генеральна схема боротьби з підтопленням басейну нижнього Дніпра.
За даними Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на сьогодні діє Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.02. № 160 (далі Програма), термін виконання якої - 2003-2010 роки і прогноз до 2030 року.
Метою програми є визначення стратегії і тактики розв'язання проблеми ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і селищах, впровадження комплексу узгоджених і взаємопов'язаних природоохоронних, правових, економічних, організаційно-технічних та інших заходів.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.02 № 160 на сьогодні розроблені та затверджені регіональні програми ліквідації наслідків підтоплення територій міст і селищ у 19 областях.
Виходячи з вищеприведеного доцільно порушити питання щодо збільшення фінансування за рахунок Державного бюджету першочергових заходів з реалізації Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України у наступних роках та її коригування відповідно до сучасних соціально-економічних умов.
За даними Державної податкової адміністрації відповідно до статті 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Статтею 14 Закону України „Про систему оподаткування" встановлені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема, збір за спеціальне використання природних ресурсів (до складу якого входить: збір за спеціальне водокористування, платежі за користування надрами, збір за спеціальне використання лісових ресурсів та інші), збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон № 1264-ХІІ) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні республіканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми. Порядок розробки державних екологічних програм визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища").
Статтею 42 Закону України № 1264-ХІІ встановлено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.