За даними Міністерства внутрішніх справ при виникненні надзвичайних ситуацій значних збитків зазнає населення, різко загострюється оперативна обстановка в окремому населеному пункті, районі або регіоні. Так, під час повеней 1998 та 2001 років у Закарпатській області злочинці, з використанням плавзасобів, скоювали крадіжки майна, що залишилося в зоні затоплення та в пунктах розміщення евакуйованого населення. Мали місце факти розкрадання гуманітарної допомоги потерпілим, спекуляції продовольчими і промисловими товарами, інші правопорушення. Багато громадян втратили свої паспорти та інші документи, що посвідчують їхню особу, а також службові документи. В таких умовах ускладнюється робота правоохоронних органів з охорони громадського порядку та безпеки громадян. Відповідно до Закону України "Про міліцію" з метою запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру на органи внутрішніх справ покладеш такі завдання:
забезпечення охорони громадського порядку, боротьба зі злочинністю, безпека дорожнього руху, охорона матеріальних і культурних цінностей у зоні виникнення надзвичайних ситуацій;
- організація дорожнього руху з метою забезпечення безперебійного в'їзду (виїзду) до зони надзвичайної ситуації транспорту, що задіяний у рятувальних та інших невідкладних роботах;
- надання допомоги органам місцевої влади, посадовим особам у проведенні евакуації та відселенім людей з небезпечних для проживання місць, забезпечення охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху під час проведення цих заходів;
- участь сил і засобів у проведенні аварійно -, пошуково-рятувальних робіт у районах виникнення надзвичайних ситуацій;
- забезпечення охорони режимних і карантинних зон під час їх ліквідації, обмеження допуску населення до небезпечних зон.
Крім того, керівництво органів внутрішніх справ:
у взаємодії з підрозділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення бере участь у розробці, у межах компетенції, документів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям;
розробляє відомчі нормативні документи з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення;
забезпечує постійну готовність органів управління, сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;
бере участь у комісійних обстеженнях стану охорони техногенно-небезпечних об'єктів, що охороняються підрозділами органів внутрішніх справ, розробляє плани охорони та оборони таких об'єктів;
організовує рятувальні та інші невідкладні роботи на об'єктах органів внутрішніх справ, що зазнали впливу негативних наслідків надзвичайних ситуацій, та вживає заходів з відновлення їх діяльності;
здійснює заходи щодо соціального захисту працівників органів внутрішніх справ, які постраждали від надзвичайних ситуацій.
Таким чином, на органи внутрішніх справ покладаються завдання із забезпечення правопорядку та безпеки громадян у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру, участь у проведенні рятувальних робіт, недопущення паніки, злочинів та інших правопорушень у зоні стихійного лиха. Успішне виконання цих завдань можливе лише за умови об'єктивного прогнозування ситуації, що може скластися, взаємодії з місцевими органами влади та взаємного оперативного інформування. У зв'язку з цим необхідно забезпечити готовність цих органів до охорони громадського порядку та попередження правопорушень під час виникнення у регіонах держави можливих надзвичайних ситуацій, пов'язаних з повенями, та відповідно до компетенції, участь у ліквідації їх наслідків.
З метою створення дієвої системи заходів, що забезпечуватимуть зменшення гідроекологічного навантаження на землі і максимальне відновлення природного режиму водних об'єктів, вважати за необхідне рекомендувати центральним та місцевим органам виконавчої влади забезпечити виконання Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.04 № 545, у повному обсязі.
4. Шляхи вирішення проблем підтоплення земель в Україні
Основними завданнями з реалізації заходів у зазначеному напрямку повинні бути:
- запобігання підтопленню та ліквідація його наслідків, поліпшення еколого-гідрогеологічних параметрів водокористування;
- відтворення природних ландшафтних умов формування водного стоку, режиму і розподілу водних ресурсів;
- створення автоматизованої системи проведення моніторингу ресурсного та екологічного стану водних об'єктів, технічного стану гідроспоруд та інших об'єктів на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях;
- розроблення державних стандартів з визначення стійкості водних об'єктів та гідроспоруд до техногенних навантажень та усунення недоліків у містобудівній діяльності (від інженерно-геологічних вишукувань до експлуатації забудованих територій);
- забезпечення ефективного використання потенціалу гідромеліоративного комплексу, реконструкції його систем і об'єктів, оновлення основних меліоративних фондів, удосконалення технічного стану зрошувальної та осушувальної систем;
- відновлення природної дренажної спроможності територій та недопущення замулення, забудови, засмічення і руйнування дренажних систем;
- розроблення і впровадження методів дистанційного зондування землі для проведення оцінки екологічного стану поверхневих водних об'єктів та водозбірних територій, а також комп'ютерних технологій водорозподілу, управління водокористуванням і охороною вод;
- удосконалення управління водними ресурсами і використання водних об'єктів шляхом оптимізації структури та визначення пріоритетів водокористування;
- удосконалення системи гідрометеорологічних та гідрогеологічних спостережень і попередження про загрозу (створення автоматизованих інформаційно-прогнозових центрів, а також служби протипаводкового захисту).
При цьому обов'язково повинні бути враховані:
- пріоритетність здійснення першочергових заходів для мінімізації негативного впливу проявів підтоплення на життєдіяльність населення;
- еколого-економічна регламентація водокористування з наданням безумовного пріоритету збереженню водних ресурсів, підтримана
сприятливих умов функціонування водозбірних територій екологічного стану водних об'єктів;
- комплексний підхід до розв'язання проблеми (поєднання соціалних та економічних важелів регулювання водних відносин з організаційно- правовими);
- басейновий принцип здійснення заходів щодо розв'язання проблем захисту територій населених пунктів, сільськогосподарських угідь та підтоплення;
- екологічно збалансований розвиток інфраструктури населених пунктів тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Медвєдєв О.Ю. Підтоплення населених пунктів Одещини : дійсність і перспективи // Водне господарство України, 2006.-№3. – с. 35-39.
2. Медвєдєв О.Ю. Фактори і джерела підтоплення населених пунктів // Водне господарство України, 2001. - №3-4. – с.39-41.
3. Проведення моніторингу по виявленню підтоплення і потенційно-підтоплених територій в межах сільських населених пунктів Тарутинського району і визначення якості ґрунтових вод / під ред. Медвєдєва О.Ю. – Звіт. – Одеса, 2006.-210 с.
4. Организация работ по обследованию и оценке подтопления сельскохозяйственных угодий и сельских населенных пунктов. ВНД 33-5.5-07-99, 1999.-11с.
5. Ромащенко М.І., Савчук Д.П. Підтоплення півдня України: причини та запобіжні заходи// Водне господарство України, 1998. - № 5-6 – с.6-12.
6. „Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні”. Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань 15.02.2006р.