Вирішення проблеми використання та відтворення лісів України на принципах збалансованого розвитку має загальнодержавне значення і віддзеркалює сучасні процеси та тенденції в Європі (резолюції всеєвропейських конференцій щодо захисту лісів: Страсбург, 1990, Гельсінкі, 1993, Лісабон 1998, Відень, 2003, до яких приєдналася Україна). В резолюціях передбачено проведення погоджених колективних дій, спрямованих на впровадження науково обгрунтованих систем збалансованого, невиснажливого лісокористування. Переоцінка поглядів на взаємини людини з природою ставить на перше місце принцип неруйнівного використання ресурсів біорізноманіття і, в першу чергу, лісових ресурсів.
Започаткована Конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) переоцінка поглядів на взаємини між людиною і лісом ставить на перше місце екологічне значення лісів у сучасному суспільстві. Серед прийнятих важливих екологічних угод на конференції було підписано Конвенцію про зміни клімату, КБР і Заяву про принципи глобального консенсусу щодо невиснажливого використання лісів. Лісові екосистеми розглядаються як головний компонент біосфери, здатний стабілізувати та відновлювати її природну рівновагу.
Вирішення проблем лісокористування та відтворення лісів в Україні на принципах збалансованого розвитку набуває загальнодержавного значення.
Орієнтація країн світу на принципи збалансованого, неруйнівного та невиснажливого лісокористування знайшла своє відображення в резолюціях міжнародних конференцій із захисту лісів Європи. Резолюціями передбачено проведення взаємоузгоджених колективних дій, спрямованих на впровадження науково обгрунтованих систем лісогосподарювання [4].
Це вимагає принципово нового підходу при розробці стратегічних планів ведення лісового господарства України на принципах збалансованогорозвитку.
Назріла необхідність в обгрунтуванні нової моделі лісового господарства України, яка б об'єднувала економічні, соціальні й екологічні цілі, розробці національної лісової політики України. Ця політика повинна враховувати рекомендації останніх міжнародних конвенцій з проблем охорони довкілля та базуватись на визнанні виключної важливої ролі українських лісів не тільки в економіці держави, айв стабілізації навколишнього середовища. В основу лісової політики в Україні повинні бути покладені принципи збалансованого розвитку.
Існуючі списки критеріїв сталого управління лісами (СУЛ) за своєю суттю дуже подібні й мало відрізняються. Існує більше двох десятків різноманітних систем СУЛ, розроблених для національних і міжнародних рівнів після конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992).
Кожен з критеріїв включає в себе систему певних індикаторів. Тому самі по собі критерії є постійними, що визначає загальні принципи господарювання,а індикаторам відведено діагностуючу роль.
У червні 1994 р. на Конференції міністрів лісового господарства країн Європи в Женеві було схвалено так званий Гельсінський список критеріїв та індикаторів (для країн Європи). Цей список включає шість критеріїв СУЛ:
I. Охорона і відновлення лісових ресурсів та їх внесок до глобального кругообігу вуглецю.
II. Підтримка життєздатності та нормального функціонування лісових екосистем.
III. Підтримка та підвищення продуктивних функцій лісів.
IV. Підтримка, збереження та примноження біологічного різноманіття лісових екосистем.
V. Підтримка та розвиток захисних функцій лісів у лісовому господарстві (переважно протиерозійні та водозахисні функції лісів).
VI. Підтримка інших соціально-економічних функцій. Для цих критеріїв було визначено 27 індикаторів.
У лютому 1996 р. в Сантьяго-де-Чілі країни Монреальського процесу схвалили декларацію щодо критеріїв та індикаторів для сталого управління помірних та бореальних лісів. Зазначимо, що з країн Євразії тільки Росія є членом Монреальського процесу. Згідно з ним індикаторами СУЛ є:
I. Збереження біорізноманіття.
II. Підтримка продуктивних функцій лісових екосистем.
III. Підтримка здоров'я і життєздатності лісових екосистем.
IV. Охорона і підтримка ґрунтових і водних ресурсів.
V.Підтримка внеску лісів у глобальний вуглецевий кругообіг.
VI. Підтримка і розширення довгострокової багатосторонньої соціально-економічної користі.
Загалом документи Монреальського процесу є більш деталізованими порівняно з аналогічними Гельсінськими документами і для семи критеріїв визначено 67 індикаторів. Проте за суттю критерії СУЛ цих процесів дуже подібні.
В українсько-шведському проекті «Стратегічний план розвитку лісового сектору України» наведено такі критерії СУЛ:
I. Підвищення продуктивності лісів і збереження продуктивного потенціалу лісових земель.
II. Підтримка здоров'я і життєвості лісів і дерев поза лісом.
III. Збереження і підтримка захисних функцій лісів і дерев поза лісом.
IV.Створення структури природних ландшафтів, що забезпечують стійкий розвиток земель агрокомплексу і прийнятливу якість навколишнього середовища населених територій.
V. Збереження і підтримка біорізноманіття на породному, екосистемному і ландшафтному рівнях [4].
VI. Підтримка і посилення ролі лісів в основних глобальних екологічних (біогеохімічних) циклах (вуглецевому, азотному і гідрологічному).
VII. Відновлення природних ландшафтів, забруднених радіонуклідами і мінімізація шкоди, спричиненої аварією на Чорнобильській АЕС.
VIII. Підтримка і посилення соціальних і економічних функцій лісів.
IX. Створення законодавчої бази й інструментарію лісової політики для послідовної реалізації парадигми сталого управління лісами України.
Ці критерії досить добре узгоджені з міжнародними критеріями. В основному вони враховують національні особливості України і витікають із завдань, які необхідно вирішити лісовому господарству України в найближчі 10–15 років, і які слід покласти в основу при розробці нової лісової політики нашої держави. Поряд з цим, запропонованим критеріям СУЛ України притаманні певні недоліки.
Окрім лісових земель, забруднених радіонуклідами, в Україні в останні один-два десятиріччя чітко виділяються й інші екологічно уразливі лісові території, що потребують негайного прийняття відповідних науково обґрунтованих управлінських рішень. Це стосується в першу чергу гірських лісів Карпат, лісів Донецько-Придніпровського регіону тощо. У наведених критеріях це не знайшло свого відбиття. Одне з найважливіших завдань лісової політики України – поетапне збільшення лісистості до оптимального рівня, створення загальнодержавної онтимізованої системи цільових лісів і цільових лісових смуг – також достатньо не враховано. Далеко не всі проблеми лісового господарства України, що потребують нагального вирішення на принципах СУЛ, враховані в наведених критеріях.
Суттєвого доопрацювання вимагають також індикатори СУЛ.
Тому коротко проаналізуємо сучасний стан лісів та лісового господарства України і сформулюємо основні принципи лісової політики, які необхідно враховувати при визначенні критеріїв та індикаторів СУЛ.
В Україні постіймо високою є дія негативних факторів, які впливають на ліси. Вони пов'язані з природними катаклізмами останніх років, наслідками аварії на Чорнобильській АС, промисловим забрудненням, надмірними рекреаційними навантаженнями па лісові екосистеми та, вірогідно, глобальними кліматичними змінами, про які в останні роки дуже багато говорять та пишуть.
З позиції сировинних ресурсів ліси Полісся мають стратегічне значення. Тривала господарська діяльність суттєвим чином трансформувала землі лісового фонду. Особливого впливу вони зазнали у період війн. Але чорнобильська катастрофа на цьому фоні є незрівняною як за обсягами впливу, так і глибиною трансформації лісів.
Зараз у зоні радіоактивного забруднення знаходиться близько 3,5 млн. га лісів. Вони в цих умовах виконують функцію поглиначів радіонуклідів, утримуючи їх в різних компонентах лісових екосистем та перешкоджаючи міграції забруднювачів. Разом з цим склалися певні проблеми з традиційним веденням лісового господарства і багатоцільового використання лісових ресурсів, враховуючи ту обставину, що в регіоні Полісся зосереджено близько 40% лісів України. Вони зосереджують у собі значні ресурси деревини, не деревної сировини, диких тварин, що мають промислове мисливське значення.
Відповідно до рівнів радіоактивного забруднення фунту в лісах введено регламентацію проведення лісогосподарських заходів і визначено можливість використання тієї чи іншої продукції лісового господарства. Радіаційна ситуація в лісах буде постійно контролюватись, здійснюватиметься також контроль продукції, що випускається держлістотами.
Частину найбільш забруднених лісів повністю виключено з лісогосподарського виробництва. До 2015 р. площа забруднених лісів, виключених з лісогосподарського виробництва насаджень, зменшиться майже на 50% (до 20 тис. га). Одним з головних завдань на період до 2015 р. є здійснення комплексу заходів щодо поступової реабілітації лісів. У зв'язку з природним розпадом радіонуклідів площа забруднених лісів, в яких нині заборонено лісогосподарську діяльність, зменшиться на 22,0 тис. га до 2015 p., тобто на площі 22,0 тис. га стане можливим ведення лісового господарства [4].
Значна частина лісів, де обмежено використання деревини, також буде залучатися до господарчого обороту. Станом на 1987 р. площа таких лісів складала 142,3 тис. га. Внаслідок реабілітації територій станс можливим заготівля недеревпої продукції лісу: дикорослих ягідних та лікарських рослин, їстівних грибів. Для заготівлі дикорослих ягід можливо буде залучити близько 166,0 тис. га, а їстівних грибів – близько 619,4 тис. га.