В Присивашші найбільш інтенсивна орання цілинних земель проводилась в 1950-60-ті роки. Зараз в кримської часті Присивашшя рілля складає більш 70 % території. Починає з кінця 1980-х років, більша частина цих земель не обробляється в зв’язку з загальним занепадом сільськогосподарських виробництв,а використовується для випасу худоби [42]. Але відновлення природних трав’янистих комплексів в багатьох місцях не відбулося. Більшість територій зайнято вторинною (смітною) рослинністю. Нерідко має місце перевипас, особливо в результаті розвитку вівчарства, та, як слідство, - опустелення окремих ділянок.
Руйнування наземних екосистем також пов’язане з будуванням на великих площах рисових ланів та риборозводних ставки, неправильним зрошенням, підтопленням грунтових вод, вторинним засоленням грунтів. Підтоплення та вторинне засолення грунтів побільшує проблему перевипасу, так як скорочуються пригідні для випасу площі та призводять до перевантаження збережених пасовищ. Разом з тим, слід відмітити, що рисові лани та риборозводні ставки побудували сприятливі умови для гніздування та годування ряду видів водних та водно-болотяних птахів, зокрема лелекоподібних, мартинів та куликів.
Значний негативний вплив на тваринний та рослинний світ робить широкомасштабне застосування отрутохімікатів (пестицидів) та добрив.удобреній Вчені неодноразово реєстрували на Сиваші та у Присивашші масові отруєння [3]. Під впливом агрохімікаті відбувається скорочення чисельності багатьох важливих видів безхребетних, у тому числі занесених до Червоної книги України.Інші антропогенні фактори. Серед антропогенних факторів, не освітлених вище, найбільш важним є охота, рибна ловля та фактор хвилювання.
відноситься до числа факторів безпосереднього впливу на біоту, перш за все на ссавців та птицю. По мірі розвитку продуктивних сил суспільства значення мисливського промислу в господарської діяльності людини знизилось. Однак збільшення чисельності населення та досконалення способ добичі диких тварин цього фактора на фауну не тільки не зменш, а навпаки.
Слід підкреслити, що при сильному скорочуванні чисельності окремих популяцій тварин, яке відбувається під дією багатьох факторів, пов'язаних з, останньою заключною ланкою у факторів,до зникнення виду. Особливо це характерно для острівних територій, якою є Крим. В теперішній час у Криму мисливство є згубним для таки видів, як стрепет та дрохва .
Багато видів тварин відносяться до категорії рідких та зникаючих видів занесені до Червоної книги України. На жаль це їх від знищення не спасає. Головні причини – низька дисципліна та не додержання правил полювання у не тверезому виді.Грає рольиць це рідких видів птиць, яких досить складно відрізнити від , більш масових . Це стосовно білолоб гуск, білоок черн, тонкодзьобогоого кроншнепаа. полювання в умовах поганої видимості, у су чи вночі приводить до гибелі навіть таких добре видимих видів, як червоновола казарка та огар.
Точні данні обсягу здобичі мисливських видів тварин не відомі, тому дати оцінку ,фактору . Але базуючись на данні, орнітологічної експедиції, та на результат опитування місцевих мисливців, можна сказати, що в останні роки значно поширилось браконьєрство. На території Присивашшя браконьєрським способом найбільш часто добувається крижень, куропатка, заєць, ондатра, в окремих випадках – фазан. Діє масштабний відстріл червоноволої казарки, а цей вид не тільки занесений до Червоної книги України, але і також охороняється на міжнародному рівні, оскільки є одним із 24 європейських глобально загрозливих видів. Дуже слабо контролюється охота на гусей у зимній період. З одного боку, з’явилась категорія забезпечених мисливців, котрі мають добрі транспортні засоби та зброю, а з другого скоротилась можливість для контролю за охотою з сторони органів, які за це відповідають.
Це одним фактором впливу на біоту є незаконне риболовство. Наприклад, Генічеською та Сиваською рибінспекцією щорічно вилучається 10 млн. сіток та тони риби. Велику шкоду наносять і законні рибалки, які виловлюють риби більше квоти. Розповсюджені на Сиваші й інші форми браконьєрства. Наприклад, на Чонгарських островах місцеве населення в великих кількостях заготовляє яйця птиць, від чого страждають у першу чергу, чорноголові мартини та морські голубки.
Особливо требо зайняти питання впливу фактора турбування. Присутствіє людини, поблизу гніздових колоній, годуючих чи спочиваючих, міграційних чи зимуючих скупчень птиць, часто призводить до негативних наслідків для них [27]. Так, навіть одноразове відвідання колоній людиною може привести до гибелі близько 80-90 % яєць та пташенят. Особливо сильний вплив цього фактора проявляється недалеко від населених пунктів та в місцях масового відпочинку людей, наприклад, на Арабатській стрілці.
Розділ 2. Сиваш, як водно-болотне угіддя міжнародного значення
У 1978 році Сиваш став одним із перших в СРСР водно-болотним угіддям, внесеним до Рамсальського списку водно-болотних угідь міжнародного значення. В 1996 році до Рамсальської конвенції приєдналась незалежна Україна, проголосив 22 водно-болотних угідь міжнародного значення. Два з яких – це Східний та Центральний Сиваш (площа, яких 165 тис. га та 80 тис. га)[18].
Водно-болотні угіддя Сиваша являють собою природний комплекс, що має унікальну структуру та специфічні системні взаємозв’язки. Характерною рисою Присиваських ландшафтів є полинно-злакових степів, які не властиві іншим регіонам України. Перспективними для стаціонарних екологоценотичних досліджень є непорушені ділянки з характерними для цих степів рослинними угрупованнями, які насичені специфічними представниками Середземноморської та Арало-Каспійської флори [54].
Підвищення ефективності природоохоронної діяльності в приморській смузі можливе за умови відновлення існуючих ландшафтних структур з відносно збереженним природним комплексом. Ці території можуть бути осередками збереження різноманітності степів (справжніх та піщаних), пісків, солончаків та прибережно-водних угруповань в межах існуючих (Азово-Сиваський НПП, заказники, пам’ятники природи) та проектованих об’єктів ПЗФ півдня України (Приазовський та Сиваський НПП), які в майбутньому увійдуть до меж проектованого Південноукраїнського приморсько-степового екологічного коридору (ППСЕ) [48].
2.1 Значення Сивашу в підтримці біологічної різноманітностіКрім того водно-болотні угідь є джерелом біологічної різноманітності, забезпечуючи водою і первинними харчами різних видів птиць, ссавців, земноводних, риб, безхребетних. Не малу роль грають водно-болотні угіддя та в житті суспільства[6].
Концепція збереження біологічного різноманіття України була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. N 439 . Розроблена відповідно до статті 16 Конституції України, Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні та Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1996 р.
Біологічне різноманіття є національним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферні функції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльності людини.
На жаль, сьогодні біологічне різноманіття втрачається під час забудов, розорювання землі, меліорації, спорудження водосховищ, створення мереж транспортної інфраструктури та здійснення інших видів господарської діяльності. Скорочуються території, зайняті природною рослинністю, що призводить до виникнення загрози втрати гено- та генофонду [16].
Тим часом, біологічне різноманіття, як результат багатовікової еволюції, повинно бути передано прийдешнім поколінням у максимально збереженому стані.
Тому метою Концепції є:
· збереження, покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих видів та компонентів ландшафтів;
· сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів;
· підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодо його збереження;
· посилення відповідальності за збереження біологічного різноманіття підприємств, організацій та установ, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля.
Об'єктами Концепції є різноманіття всіх рослин, тварин та мікроорганізмів (разом із середовищами їх існування) в стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті та повітрі, що постійно чи тимчасово населяють територію, територіальне море, континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону України. Збереження біологічного різноманіття передбачає охорону як окремих особин і їх груп у межах певної території, так і екосистем у цілому разом з їх середовищем існування.
2.2 Шляхи збереження екосистем Перспективними шляхами збереження екосистеми є:· Створювання сеті заповідних територій, яка охоплює самі важні території та ділянки, які знаходяться під загрозою зникнення, усі види біотопів, включаючи залишки степових екосистем, відкриті мілководдя, острови та інші, враховуючи їх значення для життя мігруючих, гніздуючих та зимуючих птахів;
· Створення відкритих солоно - водних мілководій, як найбільш важних біотопів для харчування та відпочинку різних видів куликів; запобігання збільшення площ прибережних заростей водно-болотних рослин (асоціацій очерета та інші ), управленій з ціллю піддержання біорізноманітності та менеджменту очеретяних заростей для забезпечення мозаїчності очеретяних біотопів;