Згідно Рамсарської угоди, ратифікованої Україною, міжнародного значення водно-болотним угіддям надається перш за все з метою охорони умов існування птахів, тому для охорони навколо-водних птахів,- як гніздуючих, так і мігруючих,- режими охорони необхідно встановити не тільки в межах водних, але і наземних екосистем [36].
4.1 Юридично правовий шлях
На Україні державне керування й контроль за використанням всіх видів природних ресурсів і захист природного навколишнього середовища здійснює Минэкоресурсов (м. Київ). Стосовно до водних живих ресурсів Азовського моря, у тому числі, Сиваша (який географічно є його затокою), вищезгадане міністерство свої контролюючі функції проводить через регіональний басейновий орган – Державну інспекцію по охороні Азовського моря (м. Маріуполь). Оскільки південна й західна частина Сиваша територіально розташовані в межах Автономної Республіки Крим (АРК), на них поширює свої контролюючі функції також Рескомприрода Криму (м. Сімферополь).
Вони користуються законодавчою базою України. Основними законами на даний час є:
1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р.
2 Водний Кодекс України від 6.06.1995 р.
3. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р.
4. Закон України "Про тваринний світ" від 13.02.2001 р.
5. Закон України "Про Червону книгу України " від 07.02.2002 р.
6. Постанова про Концепцію збереження біологічного різноманіття України.
4.2 Створення об’єктів ПЗФ
Збереження природного біологічного різноманіття України – одне з найважливіших завдань природоохоронної діяльності держави. Основним напрямком у збереженні природного біорізноманіття України та різноманіття її ландшафтів є формування репрезентативної, науково обґрунтованої мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду(ПЗФ) [15].
Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного середовища.
В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. На землях природно-заповідного фонду зберігається близько 75% всього біорізноманіття України. За період з 1992 р. площа ПЗФ зросла більше ніж у 2 рази, а частка площі ПЗФ від площі України ("відсоток заповідності") зросла за цей період з 2,1% до 4,6%. Природно-заповідний фонд розширювався за рахунок біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також за рахунок територій і об’єктів місцевого значення. Нині до природно-заповідної мережі України входить більш ніж 7 тис. територій та об’єктів [19].
В Україні природно-заповідні території та об’єкти розміщені дуже нерівномірно, особливо в зоні Лісостепу. Найвищий відсоток заповідності спостерігається у західних та північно-західних областях України. Більшість заповідників України за площею порівняно невеликі.
До охоронних природних об’єктів належать Регіональний ландшафтний парк "Калинівський" Ботанічний заказник місцевого значення "Присиваський", Ботанічний заказник загальнодержавного значення "Арабатський", Азово-Сиваського НПП та створення НПП "Сиваський"[21].
Початок заповідання земель Азово-Сиваського НПП почався іще у 20-тих роках, адже ще у 1923 році до заповідника "Асканія-Нова" було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року був створений заповідник "Надморські коси". До нього увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря, але спочатку до 1933 року даний заповідник знаходився у підпорядкуванні заповідника "Асканія-Нова", і лише з 1933 року почав діяти, як самостійна установа. Азово-Сиваський заповідник був створений у 1937 році, а у 1957 році заповідник був перетворений у Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство. До нього увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай. Азово-Сиваський національний природний парк був створений у 1993 році у межах колишьного заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря.
Загальна площа парку складає більше 52000 га. Із них на суходіл припадає більше 8460 га, а на акваторію більше 43600 га. Сюди входить акваторія Азовського моря, озера Сиваш та Утлюцького лиману. Парк розташований в Генічеському районі та Новотроїцькому районах.Як і кожний національний природний парк, Азово-Сиваський має чотири функціональні зони. До заповідної зони входить більше 38900 га (Центральний Сиваш), зони регульованої рекреації – 618 га, зони стаціонарної рекреації - 93 га, та до господарської зони – більше 12400 га (о. Бірючий). На території острова Бірючий та коси Федотова наявні морські ландшафти та ландшафти внутрішніх заток.Особливо цікавим є Центральний Сиваш. Це морська затока лагунного типу. У його межах виділяються так звані "засухи", які є ділянками періодичного і постійного підтоплення. У період засухи вони мають вигляд солончаків. Дуже цінними є острови Центрального Сивашу – Чурюк і Куюк-Тук, адже антропогенний вплив тут був меншим, і тому тут збереглися справжні степові угруповання. Серед рослин зустрічаються жовтень скіфський, дивина фіолетова, шавлія сухостепова, тринія щетиниста; до ендемічних рослин належать кермек чурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський. Можна тут зустріти і пустельні степи, зокрема на вододільних ділянках, де переважають ксерофітні напівчагарники - полин кримський, курай модринний, а також злаки: костриці Беккера, житняк Лавренків, ковили Лессінга та української. Сиваш разом із численними островами та півостровами є надзвичайно важливим для багатьох птахів, адже тут м'який клімат, достатньо їжі і добре захищені ділянки для гніздування. Дана територія важлива і тим, що вона є важливим місцем відпочинку для птахів під час міграцій. Затока Сиваш належить до водно-болотних угідь міжнародного значення і є особливо цінним угіддям для водно-болотних птахів взимку. Так, протягом року тут зустрічається більше 1 млн. особин птахів (чайки, качки, болотяні крячки, кулики, лебiдь-шипун, галагаз, чаплi та iнші). Серед червонокнижних видів тут зустрічаються такі птахи, як зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, Савка-реготун чорноголовий та орлан-білохвіст. Іншою є орнітофауна степів Присивашшя і о. Бірючий. Тут зустрічаються дрофа, хохітва, журавлі степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий, балобан, сокіл-сапсан, боривітер степовий. На території парку усього зареєстровано 30 видів "червонокнижних" птахів. З них орлан-білохвіст і хохітва занесені до Європейського Червоного списку. Усього у НПП Азово-Сиваський зареєстровано 197 видів птахів. Багатим є тваринний світ парку. Так, на території парку нараховується більше 5 тисяч видів тварин, з яких 250 видів - хребетні. Серед амфібій часто зустрічаються ропуха зелена та жаба озерна, а серед рептилій – ящірка прудка, різнокольорова, вужі звичайний та водяний. У акваторіях парку мешкає 26 видів риб, серед яких до промислових належать камбала-глоса та камбала-калкан, бички леопардовий, бобир та Кніповича, осетер російський, севрюга, а також акліматизований далекосхідний вид кефалі - пелінгас. Серед червонокнижних тварин на території парку зустрічаються тушканчик великий, тхір степовий, дельфін-азовка і полози чотирисмугий і жовточеревий, мідянка, гадюка степова, декілька видів комах: емпуза піщана, ірис плямистокрилий, дорожна оса та інші [54].
Планована для створення національного природного парку "Сиваський" територія охоплює узбережжя і частину акваторій Центрального і Східного Сивашу, а також Арабатської стрілки і Азовського моря, що входить в зону юрисдикції Автономної Республіки Крим [41]. Більша частина території і акваторії приурочена до однойменного водного об’єкту (затоки Азовського моря - Сиваш). Загальна площа проектованого НПП становить 149913,19 га (з них з вилученням земель – 33657,90 га, без вилучення – 116255,29 га) [21].
Ці питання на сьогоднішній день практично не досліджені. Організація в цьому регіоні національного парку зажадає створити тут сучасну систему моніторингу екологічного стану Сивашу. Науково-виробничий потенціал у Криму для цих цілей є .
Висновки
1. Найважливішими факторами порушення природного гідрологічного режиму є Північно-Кримський канал, котрий приніс в Крим не тільки блага, але й екологічні проблеми.
2. поєднання природних умов з антропогенним впливом сприяло формуванню нових природно-антропогенних комплексів і збільшенню видової різноманітності. Підвищення біологічної продуктивності угідь найбільш показово виявилося в збільшенні кількості видів і чисельності птахів.
3. Створення зрошувальних систем та пов’язаних з ним сільськогосподарських ланів привело к значному скороченню площ природних екосистем, які займають зараз 15-20 % території
4. Значний вплив на екосистему Сиваша чинить забруднення поверхневих та підземних вод, воно призводить до "цвітіння" та заболочення водойм
5. Значний негативний вплив на тваринний та рослинний світ робить широкомасштабне застосування отрутохімікатів (пестицидів) та удобреній. Під впливом агрохімікаті відбувається скорочення чисельності багатьох пригідних видів безхребетних, у тому числі занесених до Червоної книги України. Водно-болотні угіддя Сивашу – є джерелом біологічної різноманітності, забезпечуючи водою і первинними харчами різних видів птиць, ссавців, земноводних, риб, безхребетних. Не малу роль грає водно-болотного угіддя та в житті суспільства. Через високу солоність вод засоленості грунтів територія є однією з найменш привабливих для традиційних форм господарювання. Це перешкоджало щільному її заселенню і інтенсивному використанню в сільському господарстві і промисловості, завдяки чому на сьогодні великі території Сиваша мають високий ступень збереження природних комплексів.