Смекни!
smekni.com

Сутність екологізації розвитку продуктивних сил України (стр. 2 из 6)

Природоохоронна діяльність значно скорочує вихід готової продукції, призводить до зростання собівартості та зниження продуктивності праці. Тому замість усталеної десятиліттям економічної ефективності необхідно враховувати принципи соціально-еколого-економічної ефективності, яка за словами фундатора екологічної економіки Г. Дейлі, є створеною людиною економікою, що “вмурована” в природну систему біосфери і повністю від неї залежить. Кілька десятиліть масштаби господарської діяльності в Україні порівняно з масштабами глобальної екосистеми були незначними, що давало підставу не враховувати і принципи в економічній діяльності, хоча необхідність екологізації виробництва постала в 60-ті роки. Мете еколого-економічного підходу як нового наукового напряму – узгодження екологічних (зорієнтованих на збереження цілісності корінних природних екосистем) та економічно спрямованих на спів вимір витрат праці принципів розвитку системи “природа-виробництво”.

Екологізацію виробництва розглядають у двох напрямах:

1) впровадження умовно чистих технологій (поряд з основним виробництвом створюються спеціальні очисні споруди для знешкодження відходів та їх переробки), що дає змогу значно збільшити виробництво основної продукції;

2) мало ліквідні технологічні процеси (відходи завчасно включають у єдиний виробничий ланцюг послідовного їх використання) [1 ст. 117-118].

Традиційними “атрибутами “ екологізації суспільного виробництва прийнято вважати очисні споруди, маловідходні технології, установки з переробки відходів тощо. Мало хто сумнівається в тому, що найсправедливішим принципом формування еколого-економічних стимулів має бути “забруднювач платить”, найефективнішою формою його реалізації є платежі за забруднення середовища або використання природних ресурсів. Тим часом такий погляд на речі є ознакою своєрідного атавістичного пережитку під впливом якого все ще перебуває наше суспільство.

Безумовно, названі компоненти є дуже важливими складовими механізму екологізації. Однак вони далеко не вичерпують його. Більше того – не є в ньому вирішальними ланками.

В індустріальному технократичному суспільстві, яке досягло апогею в умовах командних економік, центральною ланкою суспільного життя була виробнича сфера. Саме вона визначала політичні, економічні та соціальні процеси. Саме для обслуговування цього працювала людина, найчастіше забуваючи, що в тріаді “організм – особистість – робоча сила” останній компонент таки має бути допоміжним. Навіть мотивація діяльності базувалася не на перший двох компонентах – фізіологічних потребах або соціальних інтересах, але адресувалася до “трудолюдини” – до її трудових подвигів, виробничих успіхів тощо – часто на шкоду її здоров’ю, духовному розвитку, особистісному щастю.

Перехід нашої країни до ринкових відносин змушує по новому переглянути проблему екологізації суспільного виробництва, проаналізувати всю його складність і різноманітність зв’язків повного циклу виробництва і суспільного споживання. У ринкових системах потреби людей є головною рушійною силою і суспільного розвитку взагалі і виробництва зокрема. У так званому потязі з назвою “попит-пропозиція” саме попит є тим могутнім мотивом, який тягне за собою довгий ланцюг пропозицій.

Звичайно, “економічний потяг” відрізняється насамперед сильними зворотними реакціями “вагонів-пропозицій” на “тягу попиту”. Однак у цілому обидві моделі характеризуються зовнішньою подібністю: наприклад, при гальмуванні вагони можуть підштовхувати локомотив, при швидкому розгоні вони, навпаки, починають пробуксовувати (виробники не встигають насичувати ажіотажний попит), і звичайно, вагони постійно “перестукуються”, взаємодію між собою. А головне визначальною рисою незмінно залишається провідна роль локомотива-попиту.

Розуміння того, що споживач є головним винуватцем драми під назвою “екологічна криза” почало формуватися за Заході в 60-ті роки. Тоді на Заході вперше спалахнули наукові дискусії на тему: хто платить за екологічну шкоду – забруднювач чи споживач.

У нашій країні в цей час кипіли гарячі суперечки між “фізиками” і “ліриками”. Перші віддавали перевагу прозі життя, другі - поезії. Що ж до другорядної теми – природокористування, то з виходом на екрани фільму “У озера” питання надовго було знято з порядку денного. Екологічно несвідомий директор промислового підприємства усвідомив необхідність будівництва очисних на радіо полегшення громадськості. Про загибель сотень озер і морів, навіть таких гігантських, як Ладога, Біле море, Арал, Байкал, Азов – країна дізнається через 20-30 років [11 ст. 64-65].

Ланцюжок послідовних процесів руйнування природи, подовжуючись, веде до споживача. Аналізуючи представлений виробничий споживчий цикл, неважко дійти до висновку, що до зниження екологічного тиску може призвести відмова від сповивача найбільш шкідливих видів продукції, заміна первинних природних ресурсів утилізованими з відходів, підвищення ефективності виробництва і нарешті загальне зменшення матеріально-енергетичного обсягу споживання товарів. Перелічуючи напрямки екологізації споживання необхідно зазначити кілька обставин. По-перше, зниження матеріально-енергетичного обсягу споживання не повинно нести зниження якості обслуговування життєвих потреб людини. В іншому разі може виникнути прогнозований компенсаційний потік виробів і послуг для забезпечення “проривів” у споживчих стандартах. Виробництво цих товарів може звести нанівець очікувані екологічні успіхи.

По-друге, від споживання екологічно недосконалих товарів продукція може компенсуватися збільшенням споживання екологічних товарів таким чином, щоб загальний обсяг виробництва послуг, отже і їх виробництво, не зменшувалося. Це надзвичайно важливо, оскільки виробництво залишається єдиним джерелом перебування людей у сучасному світі. Навіть незначне його зниження через численні зв’язки може призвести до відчутних соціально-економічних наслідків, серед яких – зниження життєвого рівня населення, зростання безробіття та ін. крім того зменшення виробництва національного доходу може ослабити науково-технічний потенціал, що в кінцевому підсумку, може призвести до погіршення можливостей розв’язання екологічних проблем. Таким чином, відтворення попиту на екологічні товари (вироби та послуги) є важливою ланкою екологізації економіки [11 ст. 67].

Сьогодні мало хто сумнівається в тому, що насущними потребами людини є дихати не задимленим повітрям, чиста вода для пиття, незабруднені продукти харчування. Коли людина відчуває, що потреба переселитися з промислової зони, купити до дому водоочисну систему, що бажано відмовитися від дешевих продуктів, які можуть містити консерванти або залишки пестицидів, - ми можемо говорити про виникнення інтересів до товарів екологічної спрямованості. І лише коли у людей з’являються кошти, щоб реалізувати свої інтереси, виникає попит на відповідні екологічні товари чи послуги. Це може відбутися тільки за двох умов: або люди стануть багатшими, у них з’являться додаткові кошти, або вони відмовляться від частини інших потреб на користь екологічних. З метою екологізації суспільства мають бути передбачені й реалізовані її передумови.

Розвиток сфери виробництва екологічних товарів та послуг надзвичайно важливі не тільки з екологічних міркувань. Екологізація підприємства сприяє посиленню екологічного потенціалу і розв’язання соціальних завдань. У ФРН на частку екологічних товарів та послуг припадає близько 60-70% експортних продажів. Чи треба говорити про розвиток екологічного підприємства в Україні? Країна, що має колосальний науковий, інтелектуальний та технічний потенціал і яка ще й досі займає в ряді галузей виробництва очисного обладнання, моніторингових систем майже монопольне становище серед країн СНД, могла б за рахунок активної політики, за рахунок виробництва і продажу екологічних товарів та послуг розв’язати значну частину економічних проблем, оживити виробництво, зупинити зростання виробництва.

Незважаючи на значну кількість згаданих економічних категорій характеризують різні сторони виробничо-споживчого циклу, існує загальний для них фактор, що пов’язує розрізненні економічні процеси. Цим єдиним фактором є людина. Говорячи, про екологізацію попиту, пропозиції, торгівлі, комунікацій тощо, ми насамперед, маємо на увазі екологізацію відносин між людьми, говорячи про екологізацію виробництва і споживання, ми розуміємо, що вона може бути реалізована тільки конкретними людьми, їх працею, знаннями, навиками, бажаннями.

В зарубіжних публікаціях в ужиток увійшов термін “екологізація людей”. Це поняття в розширеному значенні, очевидно має включати деякі головні моменти. По-перше, відтворення мотивів, спрямованих на активне відтворення творчого, інтелектуального та технічного потенціалу людей, який забезпечив би можливість досягнення цілей еклогізації. Перше спрямоване на стимулювання бажання людей екологізувати життя. Це, в свою чергу, зачіпає мотивацію, адекватної поведінки споживачів і створення своєрідного преса для виробництва комунікаційних сфер, що викликає у них бажання на екологічно орієнтовані зміни.