3. Перехід нашої країни до ринкових відносин змушує по-новому поглянути на проблему екологізації суспільного виробництва, проаналізувати всю складність і різноманітність повного циклу виробництва і суспільного споживання.
4. Екологізація виконавчого потенціалу людей пов’язана з формуванням знань, навиків, життєвих установок конкретних людей, причому як можливих виробників, так і споживач продукціїю. Це потребує створення системи виховних, інформаційних і освітніх програм і заходів.
5. Людина своєю діяльністю порушила еволюційно-відпрацьований ритм і напрями біосфери (живої оболонки Землі) – цієї надскладної природної системи.
6. Такі явища, як деградація грунтів, опустелювання, деградація біосфери і зменшення її біорізноманіття, збільшення кількості кислотних дощів, розвиток парникового ефекту та поява озонових дірок, розвиток парникового ефекту та появу озонових дірок в атмосфері, тобто глобальні негативні кліматичні й біологічні зміни розвиваються під впливом неконтрольованої. Неузгодженої з законами життя природу антропогенної діяльності. І чим активніша ця діяльність тим сильніша зворотна реакція природи, яка відплачує людям за бездумність, втручання у віками налагоджений ритм і режим життя біосфери.
7. Для задоволення свої зростаючих потреб і збільшення комфортності існування людство розвинуло до незвичайно високого рівня енергетику, хімічну, нафтопереробну, металургійну, гірничо-добувну, машинобудівну й легку промисловість, транспорт і засоби зв’язку. Його вплив досяг найвіддаленіших куточків земної кулі – і на суші, і в океані, також ближнього Космосу й планет Сонячної системи.
8. Екологічна криза, з якою зустрілося людство в цілому показала історичну обмеженість людини, яка у своїх діях протиставляє себе природі. Можливість позитивного вирішення екологічної глобальної екологічної проблеми, оптимізації людським діям протиставляє себе природі. Можливість позитивного вирішення глобальної екологічної проблеми, оптимізації людській діяльності з точки зору соціоприродних відносин, отже і оптимізації самого суспільства, криється у сфері цієї діяльності.
9. Екологічна безпека є визначальним фактором сталого розвитку. Адже забезпечення сталого соціально-економічного розвитку будь-якої держави супроводжується створенням безпечного навколишнього середовища для життєдіяльності суспільства в цілому і кожної людини зокрема, а також нинішнього і майбутнього поколінь.
Список використаної літератури:
1. Гаврилишин – головн. редактор ради “Екологічна енциклопедія”. Київ-2002. Вид. центр. “Академія”, ст. 116-118 (том 3), ст. 374, 377.
2. О. Балацький, В. Лук’янихін, О. Лук’янихіна. Екологічний менеджмент: проблеми і перспективи становлення та розвитку // Економіка України – 2000 р. № 5 ст. 67.
3. А. Бобко. Динаміка лісів Карпатського регіону та еколого-економічні аспекти управління лісовим господарством. // Економіка України – 1999 р. № 7 ст. 43.
4. З. Герасимчук. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку // Економіка України – 2000 р. № 10 ст. 63, 65-66.
5. А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. Основи економічної теорії. Підручник. Київ: “Вища школа”, 1995 ст. 47.
6. Дорогунцов С., Федоришина А. Екологічні аспекти розвитку розміщення продуктивних сил України // Економіка України – 2000 р. № 10 ст. 65.
7. Л. Зелена. Проблеми екологізації електроенергетики України // Економіка України – 1997 р. № 1 ст. 87,89.
8. Р. Іванчук . Екологізація розвитку продуктивних сил України // Економіка України – 1992 р. № 10 ст. 24.
9. Лозанський І. М. Організаційні питання удосконалення правового і економічного регулювання відносин водокористування // Економіка України – 1997 р. № 11 ст. 85.
10. В. Міщенко. Економічний механізм надрокористування в Україні // Економіка України – 2001 р. № 10 ст. 32.
11. Л. Мельник. Економічна точка опори екологізації суспільного виробництва // Економіка України – 2001 р. № 10 ст. 32.
12. Мочерний С. В. Основи економічної теорії. Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993 – 863 с.
13. Марченко С. В. Системні дослідження продуктивних сил України з урахуванням екологічних факторів розвитку // Економіка України – 1994 р. № 1 ст. 48, 53.