Смекни!
smekni.com

Оцінка забруднення та визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів (стр. 1 из 7)

Зміст

Вступ

1 Фізико-географічна характеристика дернових глинисто-піщаних ґрунтів на древньоалювіальних пісках

1.1 Ґрунтоутворюючі породи

1.2 Клімат

1.3 Рельєф

1.4 Рослинний покрив

2 Характеристика ґрунтових особливостей

2.1 Ґрунтовий профіль

2.2 Гранулометричний склад ґрунту

2.3 Тепловий, водний, поживний режими

3 Джерела антропогенного забруднення

3.1 Агрохімічні показники ґрунту

3.2 Джерела антропогенного забруднення

4 Деградаційні процеси

4.1 Причини виникнення ерозії

4.2 Дефляція ґрунтів

4.3 Хімічне забруднення

4.4 Забруднення ґрунтів радіонуклідами

5 Рекультивація ґрунтів

5.1 Рекультивація ґрунтів

5.2 Технічний етап рекультивації

5.3 Біологічний етап рекультивації

6 Сільськогосподарське використання ґрунтів

6.1 Сільськогосподарське використання дерново глинисто-піщаних ґрунтів на древньоалювіальних пісках

6.2 Вплив пестицидів на ґрунт

7 Розрахунок розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів

7.1 Визначення забруднення земельних ресурсів

7.2 Рекомендації по покращенню властивостей ґрунту

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

З давніх-давен людина поклонялася землі, а точніше – ґрунту. Йому присвячували легенди і билини, його оспівували у поемах і піснях. Вона наділяла його генетичною властивістю живого – родючістю.

Україна характеризується значною різноманітністю ґрунтового покриву. Так, при великомасштабному ґрунтовому картографуванні, що велося останнім часом, виявлено близько 650 видів ґрунтів, а загальна кількість ґрунтових відмін, які сформувалися в Україні, становить кілька тисяч. Наявність природних ресурсів є головною передумовою розміщення продуктивних сил на певній території.

Взагалі ґрунт – це особливе природно-історичне тіло Природи, «шкіра» планети, пам’ять життя або керуюча система біосфери. Ґрунт складається майже на 90 % з мінеральної маси, води, гумусу й інших неживих утворень.

Археологія й історія наводять багато прикладів забруднення ґрунтів. Це – недосконалі технології виробництва добрив та промислових товарів, їх транспортування, зберігання, змішування та внесення; порушення агротехнічних вимог щодо їх використання; водна та вітрові ерозії ґрунтів; засолення, опустелювання і заболочування, основні причини хвороб і загибелі ґрунтів.

Мета роботи полягає у визначенні оцінки стану різних типів ґрунтів та визначенні розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів. В результаті роботи необхідно вирішити такі питання:

– визначити обсяг забруднення земельних ресурсів, а саме: площу, глибину проникнення;

– дати оцінку забруднення ґрунтів;

– визначити розмір відшкодування шкоди внаслідок забруднення земельних ресурсів;

– запропонувати рекомендації по покращенню властивостей ґрунту.

Об’єктом дослідження є дернові глинисто-піщані ґрунти на древньоалювіальних пісках.

Предметом дослідження є оцінка забруднення та визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів.

Для виконання роботи використовувалися теоретичні методи дослідження.

1 Фізико-географічна характеристика дернових глинисто-піщаних ґрунтів на древньоалювіальних пісках

1.1 Ґрунтоутворюючі породи

Умови ґрунтоутворення: рослинність травниста лугова або лісова з добре розвиненим трав’янистим покривом за умови карбонатності материнської породи чи близького залягання жорстких ґрунтових вод; ґрунтотворні породи – переважно карбонатні (елювій вапняку, мергелю, доломіту), але можуть бути й без карбонатні будь-якого генезису, рідко – леси чи лесоподібні суглинки.

Характерна особливість ґрунтоутворюючих порід – їх висока карбонатність, а часто і засоленість.

На Донецькому кряжі серед ґрунтоутворюючих порід дуже поширені пісковики, глинисті сланці, крейдо-мергель, в басейнах річок Інгульця, Південного Бугу по схилах балок – вапняні і інші породи. У заплавах річок ґрунтоутворюють алювіальні відкладення різного механічного складу.

У світі ж їх площа складає біля 9 млн. га, на Україні – біля 1 млн. га; розорано біля 0,4 млн. га.

1.2 Клімат

Під атмосферним кліматом розуміють середній стан атмосфери тієї чи іншої території, що характеризується середніми показниками метеорологічних елементів (температура, опади, вологість, повітря) і їх крайніми показниками. Кліматичні показники відіграють важливу роль у формуванні характеру ґрунтових процесів, тому що з ним тісто пов’язаний водно-повітряний і тепловий режим ґрунту, а відповідно – спрямування біологічних процесів. Характеристики клімату за температурним режимом і режимом зволоження мають важливе значення для розуміння особливостей гідротермічного режиму ґрунтів.

За характером зволоження прийнято виділяти такі групи кліматів (за Кз):

– дуже вологі (екстрагумідні) – > 1,33;

– вологі (гумідні) – 1,33 – 1,00;

– напіввологі – 1,00 – 0,55;

– напівсухі – 0,55 – 0,33;

– сухі (аридні) – 0,33 – 0,12.

Для дернових глинисто-піщаних коефіцієнт зволоження складає – 1,00. Клімат цих ґрунтів – бореальний, суббореальний у більшості випадків – гумідний різного ступеня континентальності.

Клімат – важливий фактор розвитку біологічних і біохімічних процесів. Він зумовлює тип рослинності, темпи утворення або руйнування органічної речовини, склад та інтенсивність ґрунтової мікрофлори, фауни.

1.3 Рельєф

Рельєф дуже впливає на генезис ґрунтів, структуру ґрунтового покриву, його просторову неоднорідність.

Роль рельєфу у ґрунтоутворенні можна оцінити при врахуванні сумісної дії всіх факторів ґрунтоутворення в границях конкретної місцевості. Наприклад у субгумідних регіонах при переважанні зволоження над випаровуваністю, в понижених ділянках рельєфу формуються лучно-болотні, дерново глинисто-піщані, дерново-глейові, дерново-підзолисті.

Дерново глинисто-піщаних ґрунтів рельєф – різноманітний. Ці ґрунти є загальними для південної частини тайгово-лісової зони Полісся України.

1.4 Рослинний покрив

Дерново глинисто-піщані ґрунти формуються під мішаними, переважно сосново-дубовими лісами з густим трав’яним покривом за умови карбонатності материнської породи чи близького залягання жорстких ґрунтових вод.

Значна доля коренів від усієї фітомаси (65 – 95 %) – найважливішого джерела гумусу. Коренева система розгалужена, основна її маса знаходиться у верхніх шарах гумусу. При відмиранні трав переважна маса органічних залишків попадає безпосередньо в ґрунт, де тісно контактує з мінеральними речовинами, що сприяє гуміфікації та закріпленню в ґрунті утворених гумусових речовин.

2 Характеристика ґрунтових особливостей

2.1 Ґрунтовий профіль

См

0

НЕП

20

Е

37

1

130

Р

а б

а – глинисто-піщаний ландшафт;

б, в – профіль ґрунту

Мал. 1 Дерново глинисто-піщані ґрунти на древньоалювіальних пісках

2.2 Гранулометричний склад ґрунту

Первинні ґрунтові часточки, представлені мінеральними зернами, органічними та органо-мінеральними гранулами, що вільно суспсидуються у воді після руйнування клейких матеріалів, називаються гранулометричними елементами або елементарними ґрунтовими частинами (ЕГЧ).

Гранулометричний склад переважної більшості ґрунтів приблизно на 90 % представлений ЕГЧ мінеральної природи. Елементарні ґрунтові частини можуть мати будь-яку геометричну форму: шар, куб, призма.

Глинисто-піщана фракція – складається з уламків первинних матеріалів, перш за все кварцу, глини та польових шпатів. Ця фракція володіє високою водопроникністю, не набухає, а також володіє деякою вологоємністю та капілярністю.

Мокрий органолептичний метод. Зразок розтертого ґрунту зволожують і перемішують до тістоподібного стану. З підготовленого ґрунту на долоні роблять кульку і пробують зробити з неї шнур товщиною близько 3 см. Залежно від гранулометричного складу результати будуть різні:

– пісок – не утворює ні кульки, ні шнура;

– супісок – не утворює кульку, утворюються тільки зачатки шнура;

– глина – утворює довгий тонкий шнур, котрий потім легко утворює кільце без тріщин [2; 37].

Отже, гранулометричний слід ґрунту має важливе значення у формуванні родючості ґрунту. Від цього залежать водні, теплові, повітряні, загальні фізичні й фізико-механічні властивості ґрунту. Механічний склад ґрунту зумовлює окисно-відновні умови, величину ємності вбирання, перерозподіл у ґрунті загальних елементів, накопичення гумусу тощо.

2.3 Тепловий, водний, поживний режими

Рослинний покрив дає урожай біомаси в певних температурних умовах ґрунту і приземного шару повітря, рослини і рослинні залишки затінюють поверхню ґрунту, перешкоджають її перегріву і переохолодженню. Роль рослинності позначається на зменшенні добових і сезонних коливань температур у верхньому шарі ґрунту.

Тепловий режим – сукупність і визначена послідовність явищ теплообміну в системі приземний шар повітря – рослини – ґрунт – підстилаючи порода, а також сукупність процесів тепло переносу, термоакумуляції та теплорозсіювання у ґрунті.

Для оптимального зростання і розвитку рослин і мікроорганізмів ґрунту важливе значення мають коливання температури протягом доби, вегетаційного періоду, протягом року, в першу чергу орному і кореневмісному шарах. Добова динаміка температури різко виражена у перших півметра. Вдень тепловий потік напрямлений зверху вниз; вночі – знизу наверх. Максимум температури спостерігається на поверхні вдень, біля 13 год., мінімум – перед сходом сонця. На добовий режим ґрунтів суттєво впливають клімат і погодні умови місцевості, вологість ґрунтів, їх гранулометричний склад, стан поверхні, забарвлення, рельєф, наявність снігового покриву.