Смекни!
smekni.com

Природо-заповідний фонд лісової зони України, його структура та зонально-регіональні властивості (стр. 2 из 7)

РОЗДІЛ 2. Характеристика та особливості природно-заповідних територій лісової зони

2.1 Природні заповідники

2.1.1 Природні заповідники Черемський природний заповідник

Черемський природний заповідник (ПЗ) створений Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1234 / 2001 „Про створення Черемського природного заповідника у Волинській області, з метою збереження типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення". Заповідник підпорядкований Державному комітету лісового господарства України. Розташований у північній частині Маневицького адміністративного району Волинської області на межі з Рівненською, на північ від села Замостя. Загальна площа території становить 2975,7 га. На території заповідника збереглися малопорушені антропогенною діяльністю суцільні лісові масиви з унікальним еумезотрофним осоково-сфагновим болотом Черемське, в межах якого знаходяться озера Черемське та Редичі. Заповідник створено на базі Черемського заказника загальнодержавного значення, пл. 903 га, орнітологічного заказника місцевого значення Урочище Сузанка, загальнозоологічиого заказника місцевого значення Карасинський і ботанічного заказника місцевого значення Карасинський ялинник-1.

Основні наукові дослідження Черемського болота в минулому обмежуються 1970-1980-ми роками. Передусім слід відмітити праці співробітників Інституту ботаніки їм. М.Г. Холодного. Коротка характеристика рослинності та стратиграфії болота дана в роботі О.І. Прядко (1974). Характеристика Черемського заказника наводиться в праці: „Растительньїй мир Украинского Полесья в аспекте его охраньї,, (Анд-риенко, Шеляг-Сосонко, 1983). У матеріалі про Черемський заказник наводяться дані про домінуючі угруповання рослин та рідкісні види флори болота, представлений еколого-ценотичний і стратшрафічний профіль болота Черемське. На сучасному етапі вивченням території Черемського ПЗ та його охоронної зони займається науковий відділ заповідника (Коніщук, 2002, 2003абв, 2004). Дослідження проводяться в напрямку оцінки різноманітності екосистем на основі картомоделювання. Спільно з науковим куратором заповідника В.К. Коновальчуком (Національний аграрний університет, Інститут лісового і садово-паркового господарства, кафедра лісівництва) проводиться вивчення закономірностей угруповань, динаміки, продуктивності журавлини болотної (Oxycoccus palustris) у заповідному режимі. Закладено еколого-ценотичний профіль та дванадцять науково-дослідних полігонів (постійних пробних площ).

За фізико-географічним районуванням територія заповідника належить до Новочервищанського району підобласті Верхньоприп'ятського Полісся області Волинського Полісся Поліського краю Зони мішаних лісів південного заходу Східноєвропейської рівнини (Атлас Волинської області, 1991 p.). Заповідник знаходиться у межиріччі Стоходу і Веселухи, неподалік від межі Верхньоприп'ятської низовини із Волинським моренним пасмом.

Із загальної площі ліси становлять 64,5%, болота - 33/7%, просіки і квартальні лінії - 0,7%, озера (Редичі - 11 га в межах заповідника, всього 14 га, макс. гл. 4,5 м) та Черемське - 7,7 га, макс. гл. 7 м) - 0,6%, дороги - 0,4%, меморіал - 0.1%. За матеріалами лісотаксації 2004 р. розподіл основних лісових культур наступний: сосна звичайна (по суходолу) - 660,9 га, сосна звичайна (в сирих умовах місцезростання) -239,2 га, сосна звичайна (в мокрих умовах місцезростання) - 341,1 га, ялина європейська - 12,6 га (разом хвойні - 125,3,8 га); дуб звичайний високостовбурний - 22,0 га, дуб звичайний низькостовбурний - 0,6 га, граб звичайний - 1,8 га (разом твердолистяні - 24,4 га); береза повисла - 224,2 га, вільха клейка - 305,9 га (разом м'яколистяні -530,1 га). Всього лісовий фонд становить 1808,3 га, в тому числі 240,4 га - лісові культури.

За геоботанічним районуванням територія заповідника належить до Зарічненсько-Висоцько-Сарненського району соснових лісів чорницево-зеленомохових і боліт різних типів, Ковельсько-Сарненського (Західнополіського) округу Поліської підпровінції Східно-Європейської провінції широколистяних лісів (Геоботанічне районування Української РСР, 1977).

Найбільш поширеними типами умов місцезростання є субори (53% площі лісів), а типами лісу - вологий (21,2%) та сирий (15,5%) дубово-сосновий субір, де головною породою є сосна звичайна. Серед лісів переважають суходільні (1205,8 га, або 40,5 % площі заповідника), хоча частка, заболочених лісів теж досить значна (589,2 га, або 19,8% загальної площі). Вікова структура лісів наступна: ліси до 20 років - 9,9%, 20-29 - 13%, 30-39 - 7,6%, 40-49 - 23,7%, 50-59 - 8%, 60-69 - 6,4%, 70-79 -22,1%, 80-89 - 7,7%, 90-99 - 11,5%, 100 і більше років - 0,1%.

Ялинники, що знаходяться тут на південній межі ареалу, різновікові, трапляються фрагментарно невеликими площами (до 5 га). У трав'яному ярусі здебільшого домінує квасениця (Oxalis acelosella), добре розвинений покрив зелених мохів.

Соснові ліси, лишайникові та лишайниково-зеленомохові (Cladonio-Pinetum) займають близько 150 га, сформувалися на піщаних підвищеннях. Близько 110 га зайнято заболоченими сосновими лісами з домінуванням багна болотного (Ledum palustre), чорниці (Vaccinium myrtillus) та сфагнових мохів. Близько 710 га вкрито більш обводненими сфагновими сосновими ценозами, в яких домінують пухівка піхвова {Eriophorum vaginatum), багно болотне (Ledum palustre), журавлина болотна (Oxycoccus palustris). Серед сфагнів у цих ценозах переважають Sphagnum петогешп, S: fallax, S. centrale.

Дубово-соснові ліси (Querco-Pinetum) займають невелику площу (19 га). Мезофільні листяні ліси (lilio-Carpinetum) вкривають близько 11 га. Це дубові ліси з домінуванням тонконога дібровного (Роа nemoralis) в західній частині заповідника і ірабово-дубові ліси з домінуванням зірочника ланцетовидного (Stellaria holostea), переліски багаторічної (Mercwialis perennis) на північному сході території.

Заболочені вільхові ліси (з Alnus glutinosa) сформувались по периферії Черемського болота (Сагісі elongatae-Alnetum). В трав'яному ярусі домінують осока побережна (Carex гірагіа), осока видовжена (Carex elongata), осока гостровадна (Carex acutiformis) комиш лісовий (Scirpus sylvaticus), очерет лісовий (Phragmites australis). Характерними є види родів Sphagnum і Polytrichum. На менш зволожених ділянках поширені вільхові ліси, де домінантами є безщитник жіночий (Athyrium filix-femma), чорниця (Vaccinium myrtillus), щучник дернистий (Deschampsia caespitosa), серед мохів найчастіше трапляються види Drepanocladus, Climacium. Значний за площею локалітет евтрофних заболочених лісів (217 га) розташований у південній частині, а кілька дрібних відмічені у північно-східній частині території заповідника. Менш трофні заболочені ліси з домінуванням сфагнів і очерету трапляються у найбільш обводнених екотопах, біля озер і боліт (94 га).

Значні площі зайняті болотною рослинністю. На досліджуваній території домінують мезотрофні та еумезотрофні дуже обводнені болотні комплекси, по їх "периферії в добре зволожених і проточних умовах сформувалися евтрофні болота, а оліготрофні займають найменші площі й трапляються невеликими острівцями. Мезотрофні болотні комплекси представлені групами формацій лісових, рідколісно-сфагнових, трав'яно-сфагнових боліт. Значні площі центральної частини болота зайняті сфагновими угрупованнями з домінуванням очерету (Phragmites australis), осоки зближеної (Carex appropinquata), осоки пухнатоплодої (С. lasiocarpa). Очеретово-журавлиново-сфагнові угруповання зі значною участю зелених мохів є одними з найпоширеніших ценозів (360 га), вони приурочені до берегів каналів та частково проточних ділянок Черемського болота.

Лучна рослинність займає незначні площі. Заплавні луки в межах заповідника відсутні. Невеликі ділянки лучної рослинності трапляються спорадично на узліссях та галявинах. Невелику площу займає також рослинність пустищ, доріг, просік, квартальних ліній і чагарників. Чагарникова рослинність з домінуванням видів роду Salix із різнотравним покривом зустрічається зрідка й займає дрібні площі. Водна рослинність розвивається в озерах Черемське та Редичі, каналах і від'ємних формах рельєфу, які постійно затоплюються, характеризується незначною різноманітністю. Угруповання займають дрібні площі. Найпоширенішими є угруповання рдесника плаваючого (Potamogeton natans), латаття сніжно-білого (Nymphaea Candida), елодеї канадської (Elodea canadensis), глечиків жовтих (Nuphar luted).

Ряд угруповань занесено до Зеленої книги України. Типові - Pineta hylocomiosa, Pineta myrtillosa, Pineta (sylvestris) juniperosa, Piceeto-Betuleto-Pineta, Piceeto-Alneto-Pineta, Querceto-Pineta corylosa, Carpine-to-Quercetum caricosum (pilosae), рідкісні - Sphagneta (fusci, magellanici) depressipinetosa, Cariceto (rostratae et limosae)-Sphagneta (cuspidati), Scheuchzerieto-Sphagneta (cuspidati), Scheuchzerieto-Sphagneta, Cariceto-Scheuchzeneto-Sphagneta, Aldrovandeta vesiculosae, Nymphaeeta albae, Nymphaeeta candidae, Nuphareta luteae, Sparganieta minimi.

Через ландшафтну неоднорідність, значну відмінність природно-територіальних комплексів за фізико-географічними умовами і невелику їх площу сформувався дуже строкатий рослинний покрив. Незважаючи на осушувально-меліоративні заходи й активну лісогосподарську діяльність, стан рослинності у цілому задовільний, що підтверджується добре збереженою структурою угруповань і достатньо репрезентує особливості рослинного покриву Західного (Волинського) Полісся.