До теперішнього часу залишаються невирішеними такі проблеми: не виключена небезпека вторинного засолення і осолонцювання грунтів, не вирішена проблема дефіциту зрошувальної води, відсутня утилізація дренажних вод, водна і вітрова ерозія приносять значні збитки, недосконалі технології хімічних засобів захисту рослин, не виключені значні технологічні скиди в акваторію Чорного й Азовського морів, які вміщують залишки гербіцидів, пестицидів і мінеральних добрив.
Ці перспективні технічно удосконалені зрошувальні системи повинні відповідати вимогам:
• не наносити шкоди навколишньому природному середовищу;
• забезпечувати економію електроенергії, збереження і відтворювання водних і земельних ресурсів;
• підтримувати необхідний для вирощування сільськогосподарських культур гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель;
• зберігати родючість ґрунтів;
• запобігати екологічному забрудненню сільськогосподарських і прилеглих до них територій та морської акваторії;
• сприяти впровадженню екологічно безпечних малогербіцидних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
В Україні є багато прикладів негативного природокористування, тобто нераціональної взаємодії людини з природою, ці негативні приклади характерні і для світового господарства. Таке становище не може не призводити до природних катаклізмів, стихійних явищ, а також до значного погіршення якості довкілля в цілому.
Території Південного регіону України не є виключенням. Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище, нераціональне природокористування досягло рівня загрозливого для здоров'я людини та існування безпечного довкілля. Екологічний стан Причорноморського регіону України можна охарактеризувати як напружений. Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води; забруднення підземних вод; забруднення водоймищ стічними неочищеними водами; деградація земель під дією водної та вітрової ерозії; погіршення екологічного стану річок; розвиток процесів вторинного засолення та осолонцювання фунтів, підтоплення, забруднення території області побутовими та токсичними відходами, отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в фунтах, внаслідок чого зменшилась продуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в ряді областей, яка перевищує всі припустимі значення: скорочення площі лісів та лісових смуг; наявність звалищ з великою кількістю невизначених отрутохімікатів .
У галузі охорони довкілля і здоров'я людини в Південному регіоні України не забезпечується стійкий, з екологічного погляду, розвиток, спостерігається слабка екологічна освіта іекологічне виховання; недостатня екологічна обізнаність і екологічна інформованість населення; є дефіцит конкретної екологічної інформації. Конференція ООН з питань охорони навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) проголосила перехід до сталого розвитку через посилення ролі державного регулювання економіки та подальшу регламентацію свободи ринку.
Для вирішення даної задачі необхідна екологізація освітніх програм, професійної підготовки та перепідготовки фахівців, об'єднання техніко-економічних і методико-екологічних знань в єдиний системний процес.
„Екологізація суспільства - це постійне відтворення екологічно орієнтованих знань, навичок і переконань", - відмічає Л.Г. Мельник . Основним принципом освіти в галузі навколишнього середовища є формування еколого-економічного світогляду людини. Перш за все, мова йде про нагальну необхідність формування не тільки екологічного, але й соціально-економіко-екологічного мислення. Під соціально-економіко-екологічним мисленням пропонується розуміти здатність людини аналізувати та усвідомлювати своє значення в економічних і екологічних ситуаціях, взаємозв'язок і взаємозалежність між економікою і екологією, використовувати ці знання в повсякденні.
За можливість користуватися природними ресурсами відбувається конкурентна "боротьба" найрізноманітніших інтересів, яка інодіпризводить до виникнення конфліктів. Конфлікти у сфері природокористування виникають в тому випадку, коли декілька галузей економіки регіону зацікавлені у використанні одного і того ж природного ресурсу відповідної кількості і якості.
Наприклад, якщо розглянути сфери водовикористання і землекористування, які тісно пов'язані між собою, то в багатьох випадках проблема використання водних ресурсів різними галузями вирішуються "мирно", але в деяких випадках спільне використання природних ресурсів виявляється проблематичним і призводить до виникнення конфлікту інтересів. Конфлікт виникає з приводу неможливості використовувати природні ресурси однією галуззю при виснаженні або забрудненні цих ресурсів під час виробничого процесу іншою галуззю. Іноді конфлікт виникає тільки в певний період часу: наприклад, водні ресурси є лімітуючим фактором в роки, коли кількість опадів значно менше, ніж середньобагаторічні їх значення для даного регіону. Виявлення можливих або існуючих конфліктів в процесі природокористування потребує детального обстеження і аналізу стану території, на якій виникає конфлікт інтересів. При визначенні меж конфлікту необхідно враховувати взаємозв'язок з сусідніми регіонами, можливий вплив на ці регіони і зворотній вплив (за допомогою повітряного переносу, річного стоку, морської течі, а також транспортних перевезень). Екологічна політика регіону повинна бути погоджена з природоохоронними діями регіонів, які розташовані поруч і, у певному сенсі, повинна утворювати разом з ними одне ціле.
При виборі тих чи інших варіантів розвитку регіону необхідно застосовувати комплексний підхід. Такий підхід передбачає аналіз всіх взаємозв'язків, які виникають між об'єктами і суб'єктами природокористування, а також аналіз наслідків всіх заходів, які плануються. Значну допомогу при проведенні аналізу можуть здійснювати картографічні схеми типів природокористування та рівні конфліктності між ними. Південний регіон України являє собою суперечливий і конфліктний регіон, з точки зору природокористування. Екстенсивний тип розвитку економіки регіону, у тому числі і аграрного сектора, призвів до нераціонального використання природних ресурсів, що, у свою чергу, створило умови для виникнення конфлікту інтересів при використання водних, земельних і рекреаційних ресурсів,а також впливу нераціонального природокористування на стан природоохоронних територій. Карти конфлікту інтересів включають:
• зони розміщення природних ресурсів;
• зони потенційного еколого-економічного ризику та можливих конфліктів інтересів;
• заходи щодо вирішення конфліктів та суперечностей між природокористувачами.
Карти конфліктів інтересів дозволять розробити комплексний план розвитку регіону, який є основою для розробки стратегії досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику (на прикладі південного регіону). Програма розвитку землекористування, водовикористання та використання рекреаційних ресурсів створюють протиріччя між інтересами і потребами в кількості та якості природних ресурсів і умов, навантаженням на навколишнє природне середовище та задачами у сфері охорони навколишнього середовища.
Екологічна ситуація, що склалася в зоні регіонах України, та існуючі тенденції її ускладнення є наслідком зростання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, впровадження і експлуатації ресурсоємних технологій, фінансування природоохоронних заходів за залишковим принципом. Аналіз розвитку аграрного сектора економіки показав, що галузь сільського господарства є однією з найбільш ефективних у Причорноморському регіоні України, але й однією з екологічно небезпечних у разі застосування ресурсоємних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Ніяка інша зона сільськогосподарського виробництва так не пов'язана зі значними перетвореннями ландшафтів, як зона зрошуваного землеробства. Екосистема в цілому переходить на якісно новий рівень рівноваги .
Всі фактори, що призводять до екодеструктивного впливу на навколишнє середовище регіону можна об'єднати в групи, які є основою для формування принципів екологізації виробництва:
фактори, що викликають різні види забруднення навколишнього середовища (хімічне, радіаційне, електромагнітне, біологічне, токсичне та ін.);
фактори, що призводять до порушення природних ландшафтів (будівництво та експлуатація зрошувальних систем, обробка грунту, зарегулювання стоку, будівництво водосховищ та водойм);
фактори впливу на організм людини, що створюють загрозу здоров'ю і життю людини (фактори забруднення навколишнього середовища; фактори безпосередньо пов'язані з виробничими процесами);
фактори негативного впливу на тварини і рослини. Групи факторів впливу виникають саме внаслідок екологічної недосконалості виробництва і повинні враховуватися при формуванні економічного механізму екологізації виробництва.
Вплив вище приведених факторів на навколишнє середовище можна розглянути на прикладі Південного регіону України, аграрного регіону. До першої групи факторів, що можуть кваліфікуватися як різні види забруднення відносяться: мінеральні добрива, засоби захисту рослин, скиди дренажно-скидних вод в акваторію Чорного й Азовського морів.