Співвідношення особливостей накопичення важких металів в овочах та фруктах в умовах великого міста (стр. 4 из 12)
Ленінський район, як і більша частина України, належить до помірного поясу області атлантико-континентального впливу з помірним зволоженням. Для такого типу клімату характерні тривала, але несувора зима з відлигами та помірно тепле, іноді жарке літо.
Рівнинний характер території сприяє поширенню повітряних мас з Атлантики, Середземного та Чорного морів, і в той же час не перешкоджає проникненню континентальних повітряних мас. Особливо це виявляється в холодну пору року, коли на Україну проникають західні відвершки континентального антициклону з низькою температурою повітря та без істотних опадів. В тих випадках, коли з заходу або південного заходу до периферії континентального антициклону наближається циклон, активізуються атмосферні фронти, спостерігається часта зміна погоди з опадами, чергування морозів та відлиг з відповідними явищами погоди .
Тривалість сонячного сяйва (ТСС) неоднакова в різні пори року. Найменші значення ТСС в Ленінському районі спостерігаються в грудні – 28 годин (11% від можливої). Найбільше як абсолютне, так і відносне значення ТСС спостерігається в липні – 295 год. (60%). Умови Ленінського району суттєво впливають на значення ТСС. Через наявність промислових підприємств на сході та південному заході району, залізниці та магістральних вулиць в повітрі району присутні значні концентрації пилу, сажі, кіптяви та інших аерозолів, що суттєво збільшує співвідношення інтенсивностей розсіяної та прямої сонячної радіації. Динаміка вмісту пилу буде розглянута окремо. Крім того в межах Ленінського району, особливо в його східній та південній частині наявна багатоповерхова (5-16 поверхів) забудова. Через це збільшується перекриття небокраю, що призводить до скорочення тривалості сонячного сяяння у ранкові та вечірні години. Тобто через вплив антропогенних чинників тривалість сонячного сяяння в Ленінському районі менша за природне значення.
Антропогенні чинники в межах району зумовили також зміну параметрів, що визначають радіаційний баланс поверхні. Йдеться зокрема про альбедо, значення якого протягом року змінюється від 0,16 в квітні до 0,55 в січні. Ці значення дещо менші, ніж для околиць м. Харкова. Разом з тим значення сум ефективного випромінювання для Ленінського району становить 1 428 МДж/м2, що також дещо менше природного значення через інтенсивне поглинання випромінювання земної поверхні атмосферним аерозолем.
Склад атмосферного повітря в межах Ленінського району має не великі за значенням, але істотні за наслідками, відмінності від нормального складу атмосфери. Ленінський район (Іванівка) традиційно є найбільш запиленим у м. Харкові (рис.1.3). Однак в інших частинах району, зокрема на Холодній горі вміст пилу в повітрі набагато менший.
З іншими домішками до складу повітря ситуація в районі дещо краща, з жодної з них середньорічні концентрації не перевищують середньодобової ГДК. Крім того, з усіх домішок, що досліджуються в повітрі району, лише пил має істотне значення для ефективного випромінювання, радіаційного балансу, а відтак – і для теплового режиму земної поверхні.
Важливим метеорологічним чинником, що визначає екологічний стан території Ленінського району є напрямок та швидкість вітру. При південному вітрі є високою ймовірність перенесення на територію району найбільш стійких речовин викидів Зміївської ДРЕС, при західному ТЕЦ-5, при східному – більшості промислових підприємств м. Харкова. З цієї точки зору, найбільш сприятливими є вітри південно-західного та північно-західного румбів. Але фактично в межах району переважають вітри східного та південно-східного напрямків (26%), хоча значна також частка і вітрів південно-західно і північно-західного напрямків (22%) (рис.1.4).
Протягом року картина має свої відмінності. Так, взимку та навесні переважають вітри східні та південно-східні, влітку північні та північно-західні, а восени відбуваються поступовий перехід від переважання вітрів одних напрямів до вітрів інших: в вересні переважають північно-західні вітри (14%), в жовтні – однаково часто дмуть північно-західні та східні, в листопаді – східні (22%) та південно-східні (17%).
Рисунок 1.4 – Роза вітрів Ленінського району [13].
Швидкість вітру також залежить від пори року. Найбільша вона взимку (середні значення 5,6 – 5,8 м/с), найменша – влітку (середні значення 3,6 – 3,7 м/с). Влітку та на початку осені також найвища повторюваність штилів (18% в липні, 20% в серпні, 21% в вересні), а найменша – взимку (8%). Як відомо, від швидкості вітру залежить інтенсивність розсіювання викидів в приземному шарі атмосфери. За незначної швидкості (менше 2 м/с) концентрація шкідливих домішок підвищується.
Також дуже істотним метеорологічним чинником є кількість та режим опадів. Опади в будь-якій формі сприяють очищенню атмосфери від домішок, в той час як і призводять до забруднення ґрунтів та поверхневих вод та підсилення ерозійних процесів. За рік в Ленінському районі в середньому випадає 528 мм опадів. Дещо менше опадів спостерігається за межами міста. Річна кількість опадів досить суттєво варіює від 331 мм (в 1920 р.) до 744 мм (в1919 р.).
Протягом року опади розподіляються нерівномірно, найбільша їх кількість спостерігається в теплу пору року (квітень – жовтень) – 348 мм, що становить 66%, а найменша – в холодну (листопад – березень). Влітку переважають опади в зливовій формі, що підсилює ерозійні процеси, в умовах міста призводить до істотного поверхневого стоку та замулення річок. Взимку опади здебільшого відбуваються в твердій формі, що сприяє їх накопиченню у вигляді сезонного снігового покриву, який є тимчасовим депонуючим середовищем для багатьох полютантів.
В цілому метеорологічні умови Ленінського району м. Харкова можна вважати досить сприятливими, оскільки досить частими є погодні явища, що сприяють перемішуванню повітря та перешкоджають утворенню високих концентрацій забруднювачів (опади, вітри). Однак періодично, під час штилів та несприятливих вітрів екологічний стан повітря може погіршуватись.
1.4 Екологічні дослідження ґрунтів Ленінського району, що знаходяться під впливом забруднення
За ґрунтово-географічним районуванням досліджувана територія Ленінського району належить до лісостепового ґрунтового району. За природних умов в межах даного району мали б зустрічатись дерново-підзолисті, темно-сірі лісові й сірі лісові ґрунти в піднятій частині району та алювіально-лучні та чорноземно-лучні в низинній.
Проте такі ґрунти в межах району майже ніде не зустрічаються. Вважаючи, що ґрунтовий покрив району зазнає інтенсивного антропогенного впливу протягом останніх 350 років, це суттєво змінило цей компонент ландшафту. Перетворення природних ґрунтів Ленінського району почалось з осушування великих площ заболочених земель для потреб спорудження Південної залізниці та вокзалу. Після того на прилеглих територіях сформувалася перша в місті промислова зона, а потім і житлова зона. Спорудження всіх цих будівель (особливо засипування непроточних водойм та прокладання залізниці) вимагало великого обсягу земляних робіт. Ґрунт знімався з одних територій і насипався на інші. Таким чином відбувалося формування так званого культурного шару. В культурному шарі Ленінського району є найрізноманітніші матеріали: будівельне сміття (каміння, бита цегла, черепиця тощо), предмети побутового вжитку (скло, глиняні черепки, пластикові вироби) тощо. Культурний шар є настільки специфічним утворенням, що його вивчення у відриві від історичних та археологічних досліджень практично не можливо. За утворенням культурні шари поділяються на насипні та штучно змінені.
Потужність культурного шару в межах району може сягати подекуди 5 м, проте є місця, зокрема на заході (Залютине, Сортування), де в рослинних насадженнях та приватних дворах ґрунтовий покрив зазнав не таких кардинальних змін.
За класифікацією антропогенно-перетворених ґрунтів (Строганова М. Н. Та інш., 1996), серед міських ґрунтів, що зустрічаються на території Ленінського району, можна окремо виділити ацефалоземи та стратоземи. Це генетично пов’язані типи ґрунтів, утворюються при плануванні території, будівництві, прокладанні підземних та наземних комунікацій. Процес їх утворення полягає знятті верхнього шару ґрунту з одних ділянок та перенесення його на інші, насипання шаром. Такі ґрунти дуже поширені вздовж залізниці, магістральних вулиць (Полтавський Шлях, Котлова, Кузінський міст, Довгалівська тощо). Одночасно з утворенням ацефалоземів та стратоземів утворюються поховані (викопні) ґрунти. За думкою Н.Л. Ричак, дослідження викопних ґрунтів дозволяє вивчити динаміку забруднення та самоочищення ґрунту в минулому.
Грунти в межах Ленінського району мають певні властивості в залежності від функціонального зонування території. Найголовнішою змінною ознакою тут є вміст органічної речовини. Так, в зонах житлової забудови (найширша смуга району між східною та західною промисловими зонами) вміст органічного вуглецю коливається від 3 до 11%. Ці значення близькі до природних. Проте в місцях недавньої (80-90-і роки) забудови (житловий район навколо станції метро Холодна гора та просп. Слави на Залютиному) через легкий механічний склад (з переважанням піску) вміст гумусу дещо менше. Ще меншим він є в межах промислових підприємств, де він може опускатись до 0,28%.
Аналіз стану ґрунтового покриву Ленінського району вказує на розвиток таких деградаційних процесів: переущільнення, підлуження, вторинного підтоплення в межах колишньої заплави, водної ерозії, переважно площинного змиву і процесів яроутворення.
2. СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
2.1 Загальні питання: опис особливостей вовчих ягід та яблук
Зацікавленість екологічною якістю продуктів харчування рослинного походження, яка останнім часом охопила не лише усю Україну, а й країни зарубіжжя, викликана значним перевищенням у продуктах харчування вмісту токсичних хімічних елементів в порівнянні з нормативами якості. Стрімкий «металевий процес» у біосфері, що виник в результаті інтенсивного розвитку промислового виробництва, збільшення щільності автотранспорту, призвів до забруднення важкими металами ґрунтового покриву, атмосферного повітря, водних середовищ. За своїми властивостями ВМ у цих середовищах здатні акумулюватися або мігрувати до об’єктів біоти, в залежності від кліматичних умов, рН середовища, фізико-хімічних властивостей середовища .