У виняткових випадках зміни в складі пускових комплексів можуть бути внесені органом, що затвердив проект.
При цьому із складу пускових комплексів не повинні виключатися будівлі і споруди, що призначені для ефективного очищення, знешкодження, вловлення шкідливих викидів в атмосферу, воду і грунт, для переробки відходів виробництва і меліоративні заходи.
Успішне вирішення проблеми збереження природного середовища залежить в першу чергу від вмілого використання досягнень науково-технічного прогресу — впровадження технологій, матеріалів і обладнання, що забезпечує мало- і безвідходне виробництво, повну і комплексну переробку мінеральної сировини, максимальну утилізацію відходів, економне витрачання земельних, водних та інших природних ресурсів.
У зв'язку з цим Міністерство охорони навколишнього природного середовища України підвищило вимоги до якості проектних матеріалів будівництва, реконструкції, технічного переоснащення народногосподарських об'єктів, що надходять на розгляд.
Після здійснення екологічної експертизи проектів Головне управління екологічної експертизи Міністерства продовжує контролювати стан справ і в післяпроектний період — при подальшому будівництві народногосподарських об'єктів і виконанні відповідних запроектованих заходів на них.
Наступним етапом післяпроектного аналізу є контроль за будівництвом природоохоронних об'єктів на народногосподарських будовах, освоєнням ліміту капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт.
Для цього на початку поточного року визначається ліміт капітальних вкладень по республіці, області, місту або районі, пускові об'єкти, в тому числі держзамовлення, об'єкти по ресурсах (пускові та перехідні).
Встановлюються ділові зв'язки з основними підрядними організаціями, приймаються спільні рішення по пускових об'єктах поточного року, призначаються відповідальні особи по кожному об'єкту.
Встановлюються також ділові відносини, з відповідними банковськими установами, адже фінансування робіт по всіх проектах буде відкриватися тільки при наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Приймаються при необхідності санкції, звертається увага громадськості до будівництва природоохоронних об'єктів, порушується клопотання перед вищестоящими будівельними організаціями про позбавлення премій виконавців за несвоєчасне виконання будівельно-монтажних робіт.
По пускових об'єктах поточного року інформуються основні замовники і підрядники про те, що той чи інший народногосподарський об'єкт буде прийнятий в експлуатацію тільки при одночасному введенні в дію природоохоронних установок і споруд.
Оперативний контроль на важливіших природоохоронних об'єктах проводиться щомісячно, складаються відповідні акти, протоколи, а у виняткових випадках, коли виробничі потужності будуються значно швидше, ніж природоохоронні, виносяться постанови про припинення фінансування виробничих потужностей і прискорення будівництва природоохоронних об'єктів.
На жаль, протягом десяти останніх років в Україні ні за один рік виконання плану будівництва природоохоронних об'єктів не було досягнуто в повному обсязі.
Завершальним етапом післяпроектного аналізу є контроль за прийманням в експлуатацію народногосподарських об'єктів. На цьому етапі основну увагу звертають на одночасність будівельної готовності виробничих і природоохоронних потужностей на об'єктах.
Видно, що робота по контролю за прийманням в експлуатацію народногосподарських об'єктів вимагає наполегливості, цілеспрямованості та принциповості.
Література
1. Андрейцев В.І. Політика. Іновації. Приватизація. Екологічна безпека. Право. (Проблеми оптимізації законодавства України). – К., 1989.
2. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000.
3. Дмитренко І.А. Екологічне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
4. Екологічна експертиза: Право і практика / За ред. Андрейцева В.І., Пустовойта М.А. – К.: Урожай, 1992. – 208 с.
5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х книгах / За ред. Андрейцева В.І. – К.: Юрінком, 1997.
6. Ільніцька Н.В. Основи екологічного права. – Львів, 1997.
7. Краснова М.В., Позняк Е.В. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль науково-правового фактору. // Право України. -2000, -№3.
8. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення / А.Б. Качинський. – К.:НІСД, 2001. – 312 с.
9. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К.: МАУП, 1999.