На півночі і сході середньої частини басейну Росі (відповідає середній течії р. Росі і басейну р. Росави) переважають елювіальні і транселювіальні ЛГС з окислювальними умовами, періодично промивним і непромивним водним режимом класу нейтральних Ca2+-HCO3- з чорноземами типовими, на фоні яких виділяються елювіальні ЛГС межиріч з відновлювально-окислювальними умовами і періодично промивним водним режимом класу слаболужних Ca2+,H+-Fe2+/HCO3- з лучно-чорноземними солонцюватими грунтами і класу слаболужних Ca2+/H+-Fe2+ з лучно-чорноземними грунтами. Ця частина виділяється розповсюдженням супераквальних ЛГС напівзамкнених депресій з періодичним зволоженням, відновлювально-окислювальними умовами, періодичним виходом на поверхню гідрокарбонатно-кальцієвих вод з мінералізацією до 1 г/л класу слаболужних Ca2+/H+-Fe2+ з лучно-чорноземними грунтами. В заплавах рік і днищах балок з постійними водотоками переважають супераквальні ЛГС з уповільненим водним режимом, постійним перезволоженням, переважно відновлювальними умовами, гідрокарбонатно-кальцієвими водами з мінералізацією 0,4-0,75 г/л класу слабокислих Ca2+/H+-Fe2+ з дерновими глеюватими грунтами під злаково-бобово-різнотравними луками і з болотяними грунтами під чорновільховими болотнотравними лісами, в днищах балок з тимчасовими водотоками - супераквальні ЛГС з активним водообміном, сезонним водним режимом і окислювально-відновлювальними умовами, гідрокарбонатно-кальцієвими водами з мінералізацією 0,4-0,75 г/л класу нейтральних Ca2+-HCO3- з чорноземами олуговілими.
Південь середньої частини басейну характеризується складним поєднанням елювіальних ландшафтно-геохімічних систем межиріч з окислювальними умовами, з періодично промивним водним режимом класу слабокислих Н+-Са2+ з сірими лісовими грунтами, періодично промивного і непромивного водного режиму класу нейтральних Ca2+-HCO3- з чорноземами типовими, промивного водного режиму класу слабокислих Н+ з дерново-підзолистими грунтами, місцями під свіжими суборами, а також елювіальних ЛГС межиріч з відновлювально-окислювальними умовами і періодично промивним режимом класу слаболужних Ca2+/H+-Fe2+ з лучно-чорноземними грунтами. Серед транселювіальних ЛГС переважають транселювіальні із зсувами з відновлювально-окислювальними умовами і промивним водним режимом класу слабокислих Ca2+/H+-Fe2+ з дерновими оглеєними грунтами під різнотравно-злаковими остепненими луками. Супераквальні ЛГС заплав річок і струмків, балок і лощин подібні до півночі цієї частини басейну.
В східній частині (відповідає нижній течії р. Росі) домінуючими є елювіальні ЛГС з окислювальними умовами, періодично промивним і промивним водним режимом класу слабокислих Н+-Са2+ з сірими і темно-сірими лісовими грунтами, чорноземами вилугованими. Серед супераквальних ЛГС високих терас переважають ландшафтні комплекси з глибоко залягаючими гідрокарбонатно-кальцієвими і кальцієво-магнієвими водами з мінералізацією до 1 г/л окислювальними умовами класу слабокислих Н+ з дерново-підзолистими грунтами під борами і суборами і класу нейтральних Ca2+-HCO3- з чорноземами типовими. На боровій терасі р. Росі, що накладається на терасу р. Дніпра, домінують супераквальні ЛГС високих терас з глибоко залягаючими підземними гідрокарбонатно-кальцієвими і кальцієво-магнієвими водами з мінералізацією до 1 г/л, переважно окислювальними умовами класу слабокислого Н+ з дерново-підзолистими грунтами, під борами і суборами, і класу слабокислих Н+-Са2+ з чорноземами опідзоленими , супераквальні ЛГС низьких надзаплавних терас з неглибоко залягаючими підземними гідрокарбонатно-кальцієвими і кальцієво-магнієвими водами з мінералізацією до 1 г/л, відновлювально-окислювальними умовами класу слабокислих Ca2+/H+-Fe2+ з торфяно-болотяними грунтами під мокрими судібровами.
Ландшафтно-геохімічні райони за факторами та інтенсивністю самоочищення можна об’єднати у три групи:
1) за здатністю до розкладу забруднювачів органічного походження;
2) за здатністю до геохімічної трансформації і акумуляції мінеральних та органічних забруднювачів;
3) за здатністю до міграції мінеральних і органічних забруднювачів водними і повітряними потоками за межі ЛГС.
Ландшафтно-геохімічні райони характеризують переважаючі в цих районах ландшафтно-геохімічні процеси самоочищення. Виділені ЛГР дають можливість якісно оцінити, як буде йти процес їх самоочищення, зробити попередній прогноз.
За розкладом органічних забруднювачів на території басейну виділено 13 ЛГР, які відрізняються умовами розкладу на поверхні агроландшафту і в грунтах. Використано 4 показники: величина сумарної сонячної радіації за рік, сума днів з температурою більше +10оС за рік, сума днів з грозою за рік, вміст вуглецю у метровому шарі грунту агроландшафтів. Ні в одному з районів не спостерігається дуже слабка потенційна здатність до розкладу речовин на поверхні агроландшафтів і тільки в одному районі, що охоплює борову терасу р. Росі, яка накладається на терасу р. Дніпра, спостерігається дуже слабка здатність до розкладу органічних забруднювачів у грунтах. Сприятливі умови для розкладу органічних забруднювачів обумовлені високою енергетикою ландшафтно-геохімічних процесів.
За здатністю агроландшафтів до акумуляції забруднювачів мінерального і органічного походження на території басейну р. Росі виділено 10 ландшафтно-геохімічних районів, які відрізняються окислювально-відновлювальними і кислотно-лужними умовами елювіальних ЛГС, кількостю гумусу в грунтах цих систем і ємністю біогеохімічно-сорбційних бар’єрів. Більшість районів характеризуються сильною, помірною і слабкою здатністю агроландшафтів до акумуляції забруднювачів.
На території басейну р. Росі виділено 13 ландшафтно-геохімічних районів за здатністю агроландшафтів до міграції забруднювачів водними і повітряними потоками. При виділенні ЛГР використані 8 показників: густота розчленування території, річний річковий стік, річна кількість опадів, різниця між опадами і випаровуваністю за рік, переважаючий водний режим у агроландшафтах, дні з швидкістю вітру більше 10 м/с2 за рік, переважаючі напрямки вітру і переважаючий напрямок річок. Самоочищення ландшафтних комплексів шляхом винесення забруднювачів веде, з одного боку, до очищення агроландшафтів ЛГР з сильною і дуже сильною здатністю до їх винесення, а з другого боку, в умовах ЛГР із слабкої і дуже слабкої здатності агроландшафтів до винесення забруднюючих речовин до вторинної акумуляції забруднювачів. Таких небезпечних районів у басейні р. Росі виділено п’ять (басейни р. Протоки, Росави, Порезовщини, борова тераса р. Росі, яка накладається на терасу р. Дніпра).
На території басейну р. Росі спостерігається дуже сильна здатність до самоочищення від пестицидів на заході (верхів’я басейну р. Роставиці, район витоку Росі, басейни річок Самця, Смотрухи, Кози, Роськи) і сході (басейни річок Нехворощу, Фоси, Порезовщини) басейну. Це пов’язано на заході із слабкою здатністю агроландшафтів до накопичення пестицидів та сильною здатністю до міграції забруднювачів водними і повітряними потоками, що обумовлено слабкою мікробіологічною активністю, невисокими величинами гідролітичної кислотності й вологоємкості грунтів агроландшафтів цієї частини басейну. На сході дуже сильна здатність до самоочищення від пестицидів пов’язана із дуже сильною здатністю до розкладу цих забруднювачів (висока енергетика ландшафтно-геохімічних і біохімічних процесів) і помірною та слабкою здатністю до їх накопичення (низька гідролітична кислотність і вологоємкість грунтів агроландшафтів).
В басейні р. Росави і на терасі р. Росі, що накладається на борову терасу р. Дніпра, спостерігається слабка здатність агроландшафтів басейну до самоочищення від пестицидів, що пов’язано із їх сильною здатністю до накопичення цих забруднювачів (високий вміст в грунтах агроландшафтів гумусу з переважанням гумінових кислот, глинистих частин, велика поглинальна здатність і низька кислотність грунтів, непромивний водний режим, наявність біогеохімічно-сорбційних й лужно-сорбційних бар'єрів).
Самоочищення ландшафтних комплексів від важких металів носить відносний характер, в зв'язку з тим що вони дуже повільно виносяться з ландшафтних комплексів при вилуговуванні, поглинанні рослинами, ерозії і дефляції, а також в результаті переведення їх у неактивні форми, накопичення на ландшафтно-геохімічних бар'єрах і, таким чином, виведення з біологічного кругообігу речовин. Для важких металів характерне накопичення у грунтах в сорбційних і органо-мінеральних слаборухомих формах. Дані форми є небезпечними, бо накопичуються в гумусових горизонтах ґрунтів не тільки при непромивному режимі, а й при добре промивному.
Більшість агроландшафтів басейну р. Росі мають помірну й слабку імовірну здатність до самоочищення від свинцю і міді внаслідок їх здатності до сильного накопичення цього забруднювача. Особливо небезпечними є басейни р. Протоки, Красної, Узину, Рокити, Гороховатки, Росавки, Росави, Поправки, Насташки, Жигалки, Порезовщини, тераса р. Росі, що накладається на борову терасу р. Дніпра. Тут переважають агроландшафти з дуже слабкою здатністю до самоочищення від свинцю і міді, що пов’язане з поширенням на території цих районів ландшафтних комплексів із нейтральними кислотно-лужними умовами, підвищеним вмістом у грунтах глинистих часток і гумусу з переважанням гумусових кислот, періодично промивним і непромивним водним режимом. У верхів’ях басейнів річок Роставиці й Росі, верхній і середній частині басейну р. Роськи переважають агроландшафти з сильною здатністю до самоочищення від цих важких металів внаслідок дуже сильної здатності ландшафтних комплексів району до міграції забруднювачів водними і повітряними потоками.