Смекни!
smekni.com

Механізм підвищення економіко екологічної ефективності природоохоронних інвестицій в екосистемні (стр. 2 из 5)

Результати наукових досліджень використано при підготовці навчальних курсів в Одеському державному екологічному університеті "Введення в природоохоронну діяльність", "Економіка природокористування та оцінка ефективності природоохоронної діяльності" при підготовці фахівців і магістрів за спеціальністю "Менеджмент організації" зі спеціалізацією "Менеджмент природоохоронної діяльності" (довідка №0615/127-2 від 26.08.07).

Методичні положення, пропозиції й висновки були використані державною адміністрацією Овідіопольського району Одеської області для підготовки висновків по проекту “Запровадження інтегрованого управління приморською зоною для сприяння розвитку місцевих громад” (акт впровадження результатів наукової праці №06/04/08 від 10.04.08).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладений персональний авторський підхід та особисто розроблені методологічні та методичні підходи до комплексного забезпечення механізмів підвищення економічної ефективності природоохоронного інвестування. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень автора. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів проведеного дослідження апробовано в доповідях та одержали позитивну оцінку на міжнародних, національних і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень" (Дніпропетровськ, 28 жовтня - 4 листопада 2002 р.); Конференції молодих учених Одеського державного екологічного університету (Одеса, 15-19 березня 2004 р.); Науково-технічній конференції наукових і науково-викладацьких працівників Одеського державного екологічного університету (Одеса, 8-15 лютого 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні основи, методологія та практика" (Київ, 27-28 жовтня 2005 р.), Другій міжнародній науково-технічній конференції "Навколишнє природне середовище - 2007" (Одеса, 26-28 вересня 2007 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,4 д.а., з них персонально авторові належить 1,6 д.а. у тому числі 5 статей у збірниках наукових праць, 3 статті в матеріалах і тезах конференцій. Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, у тому числі 24 таблиці на 23 сторінках, 33 рисунки на 31 сторінці, 5 додатків на 11 сторінках Список використаних джерел складається з 149 найменувань на 15 сторінках.


Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі роботи "Формування методологічної бази економіко-екологічних досліджень природоохоронних інвестицій" досліджуються базові тенденції розвитку інвестиційних процесів в економіко-екологічній системі, яка включає основні напрями охорони природи як об'єкта природоохоронного інвестування. Запропоновано підходи до розвитку понятійно-категоріального апарату економіко-екологічних інвестиційних досліджень і методологічні підходи до моніторингу природоохоронних інвестицій.

В роботі запропоновано системні підходи до оцінки тенденцій національного інвестиційного розвитку в природоохоронній сфері. Аналіз екологічного середовища України характеризує сучасну екологічну ситуацію в країні як кризову. В Україні щорічно в навколишнє природне середовище надходить до 100 млн. тонн шкідливих речовин, у сховищах організованого складування зберігається майже 3 млрд. тонн токсичних промислових відходів. Хоча загальне антропогенне навантаження на навколишнє середовище в останні роки має тенденцію до зменшення, проте щорічно в атмосферне повітря, воду та ґрунти країни попадає близько 60 млн. тонн шкідливих речовин, з яких понад три чверті належить токсичним відходам. Розраховуючи, що на 1 км2 території країни в повітря потрапляє близько 10 тонн шкідливих речовин, загальний обсяг накопичених на території України токсичних відходів являє собою понад 2,8 млрд. тонн, тобто близько 4,7 тис. тонн на 1 км2. Ці показники в Україні перевищують відповідні в розвинених державах у кілька разів. Понад чверть скидів у поверхневі водні об'єкти України забруднені, п'ята частина шкідливих речовин, що викидається зі стаціонарних джерел, потрапляє в атмосферне повітря, майже дві третини утворених токсичних відходів міститься в навколишньому середовищі. Загальна еколого-економічна та ресурсна ситуація в Україні є важкою та вимагає цілеспрямованого відшкодування втрат шляхом формування відповідної природоохоронної інвестиційної політики.

Проведений аналіз показує, що підсумкові економічно показники за останні роки свідчать: протягом 2000-2003 р. ВВП України виріс на 32,9 %, обсяги промислового виробництва - на 10 %, оборот роздрібної торгівлі - на 71%. Спостерігалася значна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал склав 92 %. Економічне зростання, що спостерігалося в останні роки, протрималося і в 2004 та в 2005 роках, хоча наслідки падіння ВВП в 1991-1999 рр. ще не вдалося подолати. В 2005 р. обсяг реального ВВП становив 140,5 % від рівня 1999 р. та у номінальному обчисленні склав 424,7млрд. грн. Відповідно зріс і пресінг на навколишнє природне середовище.

Аналіз структури виробництва свідчить, що близько 40% основних виробничих фондів функціонують понад 20 років, ще 40% - від 10 до 20 років. Ступінь їхньої зношеності становить 43%, а для промисловості та капітального будівництва - відповідно 48 й 61%. Крім того, існують галузі, де зношеність фондів досягає 80%, а деякі підприємства функціонують під загрозою зупинки. Більшість виробничих потужностей зажадають реконструкції, модернізації та корінного відновлення, а, отже, і великих інвестицій. Особливо великі наднормативні обсяги незавершеного будівництва спостерігаються в таких важливих структуроутворюючих галузях, як енергетика та машинобудування, що створюють додаткові погрози екологічній безпеці.

Застосування системного підходу до аналізу процесу формування ринку природоохоронних інвестицій дозволяє розглядати його із двох позицій: з одного боку, це напрям діяльності держави, спрямований на створення умов для здійснення інвестиційної діяльності в екосфері, з іншого боку - формування відповідної внутрішньої управлінської інвестиційної культури, зосередженої на природоохоронних цілях.

У роботі запропоновано основи для формування методологічного базису економіко-екологічного моніторингу інвестиційного середовища в сфері охорони природи та раціонального природокористування, що включають елементи відповідного понятійно-категоріального апарату економіко-екологічних досліджень.

Природоохоронні інвестиції являють собою продукт коеволюції комерційних та екологічних цілей підприємства. Це - види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті яких утворюється екологічний, економіко-екологічний, еколого-соціальний ефект. Це вимагає розгляду категорії економіко-екологічної та соціально-екологічної ефективності інвестицій.

Традиційна класифікація екологічних інвестицій (екоінвестицій) може бути доповнена. Безпосередньо пов'язані з екосистемами екологічні інвестиції пропонується класифікувати як природоохоронні інвестиції. Нами пропонується виділити також інвестиції в екосистемні послуги: "підтримуючі", спрямовані на збереження природного стану природних об'єктів; "відновлюючі", пов'язані з реставрацією, відновленням, реабілітацією деструктивних екосистем; інвестиції в екосистемні послуги, у вузькому розумінні, пов'язані з обмеженням використання природних ресурсів місцевим населенням та іншими особами, організаціями. Окремо ми розглядаємо "поліпшуючі" екологічні інвестиції, пов'язані з технологічним розвитком, та "компенсуючі" (створення технічних умов, конструкцій і механізмів з метою відшкодування екологічних втрат, а також створення технічних об'єктів, що заміщують функції екосистем ¾ очищення води та ін.) (рис. 1).

В останні роки одержали визнання новаторські фінансові механізми, системи плати за екосистемні послуги (ПЕП), які розглядаються як один з ключових способів усунення порушень природоохоронної діяльності. У випадку серйозних екологічних проблем в умовах обмежених фінансових ресурсів ПЕП можуть стати джерелом додаткових альтернативних ресурсів, дати можливість перевести використання фінансів до напряму більш екологічно безпечних методів управління та забезпечення сталої структури виробництва, створити стимули для інвестицій і залучити приватний сектор до охорони навколишнього середовища. В контексті розвитку механізмів плати за екосистемні послуги пропонується ввести категорію інвестицій в екосистемні послуги, фінансовий і комунікаційний апарат, який докладно розглянуто в розділах 2 і 3.

В роботі запропоновано шляхи вдосконалення методологічної бази економіко-екологічного моніторингу інвестиційного середовища в сфері охорони природи та раціонального природокористування на базі використання системного аналізу, оцінок економіко-екологічних трансформацій і процесів формування бюджетних витрат на охорону навколишнього середовища. У структурі витрат розділу "Охорона навколишнього природного середовища" Державного бюджету України основна частина (понад 80 %) коштів виділялася в 2004-2005 р.р. на заходи, пов'язані із запобіганням ліквідації забруднення навколишнього природного середовища. З них 52% ¾ це витрати на ліквідацію вторинного забруднення навколишнього природного середовища, до яких відносяться переважно заходи, пов'язані з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС. На охорону природно-заповідного фонду було використано 4,3% загальної суми коштів, на дослідження та розробки в сфері охорони навколишнього середовища ¾ 6,4%. Оцінка ефективності використання еколого-економічних інструментів і функціонування системи економічного регулювання природоохоронної діяльності дотепер визначається переважно рівнем зросту обсягів екологічних зборів і надходжень від них у бюджети всіх рівнів (рис. 2).