Смекни!
smekni.com

Механізм підвищення економіко екологічної ефективності природоохоронних інвестицій в екосистемні (стр. 4 из 5)



Рис.4. Схема формування ефективності екосистемного трансфетру при інвестуванні в екосистемні послуги (ІЕП). ІЕП – інвестиції в екосистемні послуги, ЕП – екосистемі послуги; Z1, Z2 – фінансова участь (доля) в екосистемному трансферті інвестицій основних ресурсокористувачів (включаючи купівлю екосистемної послуги забруднювачами та ін., володарями ресурсів); Z3 ¾ зворотній фінансовий потік до Інвестиційного фонду; H ¾ фінансовий еквівалент екосистемної послуги, яку отримує місцева громада; HB ¾ фінансовий еквівалент ресурсного ефекту

У третьому розділі "Формування ефективної економіко-екологічної інвестиційної політики" показано шляхи формування стратегій і механізмів супроводу екологічної інвестиційної діяльності як ключового елементу регіонального та територіального розвитку, механізми підвищення ефективності природоохоронної інвестиційної політики на основі впровадження підходів до інвестування в екосистемні послуги.

В роботі запропоновано шляхи та механізми впровадження економіко-екологічної комунікації як центральної частини економіко-організаційних підходів екологічного менеджменту в контексті реалізації розроблювального Стандарту ІSO 14000: ІSO/WD 14063 "Управління навколишнім середовищем. Екологічні комунікації. Провідні вказівки й приклади", показано шляхи впровадження економіко-екологічної комунікації як організаційного механізму трансферту природоохоронних інвестицій в екосистемні послуги. Як додаткові завдання економіко-екологічної комунікації нами обґрунтовано: формування попиту на екологічно чисту продукцію; стимулювання збуту екологічно чистої (зеленої) продукції; розвиток міжсекторної взаємодії та елементів сталого розвитку на різних рівнях.

Фінансовим механізмом, що використовувався відповідно до систем екосистемних послуг (ЕП), є пряма компенсація продавцям (тобто постачальникам ЕП), за рахунок фонду розвитку або цільового фонду створення в рамках схем інвестування ЕП замість прямої виплати компенсації. У таких випадках плата, що стягується з покупців, накопичується в цільовому фонді, кошти якого, у свою чергу, використовуються в рамках схем інвестування для фінансування практики або заходів, спрямованих на розвиток ЕП. Висока інтенсивність економіко-екологічної комунікації (у суб'єктній та об'єктній частині), яка досягається в умовах формування громадянського суспільства, прозорого проведення бізнесу, що залежить від споживання природних ресурсів, важливих для стану навколишнього природного середовища інвестицій, в умовах застосування механізмів екологічних декларацій, кодексів ділової честі, дотримання міжнародних конвенцій, застосування інших форм екологічної етичності, є основою підвищення економіко-екологічної ефективності інвестицій і контролю за ними.

В роботі запропоновано категорію та розроблено механізм економіко-екологічного супроводу інвестицій у контексті процесів і категорій інвестиційного менеджменту. В економіко-екологічний супровід входять етапи декларування намірів; формулювання екологічних цілей; оцінка впливу на навколишнє середовище; оцінка економіко-екологічних збитків для різних варіантів функціонування та розміщення об'єктів; оцінка вартості альтернативних варіантів природоохоронних заходів, що забезпечують екологічну безпеку; оцінка показників економіко-екологічної ефективності альтернативних варіантів інвестиційних проектів.

Основу фінансового супроводу інвестицій становить інвестиційне планування, вирішення питання про розміри та джерела інвестицій. Окрему роль в економіко-екологічному супроводі інвестицій має зіграти екологічне страхування.

Іншим новим перспективним підходом є фінансування капітальних вкладень на основі угод про розподіл продукції. Угода про розподіл продукції являє собою договір, відповідно до якого держава дає можливість суб'єкту підприємницької діяльності (інвесторові) на основі відшкодування на фіксований термін виняткові права на пошуки та використання природного ресурсу і на проведення робіт, що з цим пов'язані

В роботі також розглянуто механізми екологічного лізингу в комунальній сфері на прикладі екодому. Технічне переозброєння житлового фонду є ресурсомістким завданням. За нашими оцінками переустаткування одного шістнадцятиповерхового будинку може вимагати вкладень до 50-80 тис. дол. США. Таке переозброєння має стати об'єктом довгострокових лізингових відносин. Використана техніка при необхідності може бути застрахована, а у випадку розірвання договору - демонтована.

Також в роботі розглянуто аспекти формування стратегій екологічно орієнтованої інвестиційної політики в контексті місцевого розвитку на основі кластерних моделей економічного розвитку. Одними з критеріїв вибору стратегій розвитку екологічних інвестицій територій можуть бути оцінка територіального інвестиційного потенціалу та кредитоспроможність території. Здатність залучати як місцеві, так і зовнішні екологічні інвестиції має надзвичайно важливе значення для регіонального розвитку. Найбільш ефективним шляхом залучення інвестицій є поліпшення інвестиційного клімату, зменшення втручань держави, системні гарантії щодо дотримання законів і нормативно-правових актів.

Інвестиційна політика, що реалізує довгострокову стратегію, має використати загальноприйняті принципи стратегічного розвитку. Вони характеризуються: постійним моніторингом внутрішнього потенціалу та зовнішнього оточення; зрозумілими та досяжними цілями; відчутними результатами; реальними тимчасовими рамками; багатокроковими планами.

Особливість стратегічного підходу до природоохоронних інвестицій пов'язана з визначенням поля дії інвестиційної стратегії, що імпульсується інвестором. Формування стратегії розвитку за допомогою інвестиційних стратегій припускає використання трьох блоків. Для першого блоку метою стратегічного планування є виявлення та використання глобальних інвестиційних можливостей. Він побудований на прогнозуванні пропозиції іноземного капіталу та пошуку конкретних донорів. Другий блок інвестиційної стратегії пов’язаний із завданням мінімізувати ризики та загрози втрат важливих виробничих проектів. Завдання третього блоку - виявити свої конкурентні переваги, як реципієнта інвестицій, і визначити ефективні напрями отриманих природоохоронних інвестиційних потоків. Для цього варто з'ясувати: а) розвиток сильних сторін та активів (переваг) території; б) систематичне усунення слабкості ключових об’єктів.

Пропонуються регіональні стратегії визначення потенційних джерел економічної діяльності та її зростання, а також зміцнення факторів, які мають позитивний вплив на регіональний економіко-екологічний розвиток (людські ресурси, інвестиційний потенціал, здатність використати ресурси, інституціональну структуру, соціальний капітал, механізми збереження та відтворення природних ресурсів). Увага регіональних інвестиційних стратегій має бути сконцентрована на поліпшенні управління природними ресурсами, виконанні найголовніших міжнародних зобов'язань України в сфері навколишнього середовища на регіональному, міжрегіональному та транскордонному рівні, включаючи участь у спільних комплексних природоохоронних інвестиційних проектах.

ВИСНОВКИ

В Дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у підвищенні економічної ефективності природоохоронних інвестицій, визначенні суті і змісту процесу природоохоронного інвестування. Основні наукові і прикладні результати, рекомендації з наукового і практичного їх використання полягають у такому:

1. В дисертації удосконалено методи оцінки національного інвестиційного розвитку та ефективності використання природних ресурсів як об'єкта екологічного інвестування. Проведений автором аналіз використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища свідчить про наявність значних недоліків у цій системі. У багатьох випадках на виконання важливих природоохоронних заходів, що мають потребу в фінансуванні, виділяються незначні суми. З огляду на це, а також зріст коштів, які надходять до екологічних фондів, варто вдосконалювати механізми їхнього використання, з метою спрямування їх на виконання пріоритетних природоохоронних заходів, концентрацію на відновленні та збереженні важливих природоохоронних об'єктів. Вирішення цього питання можливе за умови підвищення ефективності залучення коштів природоохоронних інвестицій, шляхом диверсифікації інвестиційних механізмів, що діють в Україні.

2. В роботі автором запропоновано методологічний базис економіко-екологічного моніторингу інвестиційного середовища в сфері охорони природи та раціонального природокористування на базі використання системного аналізу. Застосування системного підходу до аналізу процесу формування ринку природоохоронних інвестицій дозволяє розглядати його із двох боків: з одного боку, це діяльність держави, спрямована на створення умов для здійснення інвестицій в екосфері, з іншого боку - формування відповідної внутрішньої управлінської інвестиційної культури, сконцентрованої на екологічних цілях. Екологічна інвестиційна політика покликана забезпечити виявлення та поєднання найрізноманітніших джерел інвестиційних ресурсів: державних, регіональних, підприємницьких, акціонерських, заощаджень населення, іноземних інвестицій на вирішення питань раціонального природокористування.

3. У роботі одержали подальший розвиток методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційної діяльності в сфері природокористування на підставі факторного аналізу та комплексування ефектів природоохоронних інвестицій