Розглянувши основні поняття загальної методики розслідування злочинів(поняття, об'єкт дослідження, завдання, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань) доцільно звернути увагу на другу частину внутрішньої системи розділу методики розслідування.
Як зазначалося раніше, внутрішня система розділу методики розслідування складається з 2х частин, і другою частиною є, зокрема, окремі методики розслідування різних видів злочинів. Ця частина включає в себе криміналістичну класифікацію злочинів і методики їх розслідування та структуру окремих методик розслідування. Про криміналістичну класифікацію злочинів і методики їх розслідування йтиметься під час характеристики наступних питань курсової роботи. А щодо структури окремих методик розслідування, то треба сказати, що у криміналістиці розроблена структура окремих методик розслідування. Кожна окрема методика розслідування являє собою результат наукового дослідження, узагальнення практики розслідування певного виду злочинів, характеристики його як явища, що відображається у специфічних проявах наслідків, слідах. Одні вчені вважають, що вона включає в себе такі складові елементи:
1. Криміналістичну характеристику даного виду злочинів [5];
2. Опис типових слідчих ситуацій і особливостей планування дій слідчого на початковому і наступному етапах розслідування
3. Тактика першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;
4. Особливості тактики наступних слідчих дій.
Інші вчені більш розширено визначають такі елементи, які входять до структури окремої методики [11]:
1. Криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
2. Обставини, які необхідно встановити;
3. Особливості порушення кримінальної справи;
4. Першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;
5. Типові слідчі ситуації, типові версії та планування;
6. Тактика провадження окремих слідчих дій;
7. Профілактичні дії слідчого.
Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначити напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого.
Необхідно також звернути увагу на поняття джерел криміналістичної методики. Джерелами криміналістичної методики є:
1. Конституція України;
2. Закони України;
3. Норми кримінального і кримінально-процесуального законів України;
4. Слідча судова і експертна практика;
5. Положення науки.
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука. Причому дані інших наук широко застосовуються з метою забезпечення ефективності розслідування злочинів [3]. При цьому окремі методи і засоби використовуються практикою безпосередньо, не змінюючи своєї належності до материнських галузей знань, а інші, перетворюючись відповідно до знань і цілей криміналістичного забезпечення слідчої діяльності, стають складовою частиною загальної теорії і окремих методичних рекомендацій науки криміналістики, породжуючи нові джерела криміналістичної методики.
Отже, методика розслідування окремих видів і груп злочинів є структурно-складовою частиною криміналістики, в якій на основі загальних принципових положень розглядаються методи і засоби, що застосовуються в процесі розкриття і розслідування конкретних видів і груп злочинів [1].
Про те розслідування яких саме груп і видів злочинів здійснюється в криміналістиці, які вчені займалися вивченням та дослідження зазначеного питання, яка класифікація злочинів існує в рамках цієї науки йтиметься під час розкриття наступних питань курсової роботи.
криміналістичний злочин податковий економічний
2. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів
Проблеми побудови загальної системи криміналістичної класифікації злочинів у методиці розслідування привертали увагу багатьох вчених-криміналістів. Дослідження питань криміналістичної класифікації злочинів знайшло відображення у наукових публікаціях Р.С. Бєлкіна, О.Н. Васильєва, І.О. Возгрина, І.Ф Герасимова, С.О. Голунського, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітька, І.М. Якимова та ін. Проте спостерігаються різні підходи до підстав класифікації, назв класифікаційних груп, а також розробки криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. Ця проблематика різними авторами досліджувалась по-різному і, відповідно, дослідження відрізнялись за змістом і результатами.
Загальні підходи до підстав класифікації запропонував Р.С. Бєлкін. На його думку, криміналістична класифікація злочинів – це система, яка будується на підставі кримінально-правової характеристики злочинів. Вона включає класифікацію злочинів, пов'язаних із суб'єктом злочину (одноосібно, групою, повторно, вперше); з об'єктом злочинного посягання, з об'єктивною стороною (за способом учинення та способом приховування злочину) та з суб'єктивною стороною вчиненого злочину.
Найбільш широко проблему криміналістичної класифікації злочинів у своїй монографії проаналізував В.О. Образцов. Він дійшов висновку, що теоретичні положення з даного питання (проблеми) уже створили умови для формування нової теорії – криміналістичної теорії класифікації злочинів. В.О. Образцов усі злочини поділив на дві групи: злочинна поведінка в сфері суспільно-корисної професійної діяльності (сфера провідної діяльності) і злочинна поведінка в сфері збуту (соціально-побутова сфера). В основу даної класифікації В.О. Образцов поклав такий елемент криміналістичної характеристики, яким є обстановка учинення злочину.
На думку О.М. Васильєва, М.П. Яблокова, класифікація злочинів у методиці розслідування повинна виходити не з кримінально-правової характеристики, а з криміналістичної – за способом учинення злочинів, функціонуванням доказів. Потрібно звернути увагу на те, що існуючі кримінально-правові класифікації злочинів не повною мірою відповідають потребам криміналістичної діяльності слідчого і відповідно не завжди достатньо їх для формування окремих методик розслідування злочинів. Відповідно поряд із кримінально-правовими класифікаціями злочинів повинні формуватися криміналістичні, які дозволяють виділити безпосередньо криміналістичні підстави розподілу злочинів на види та різновиди. Такі класифікації оптимізуватимуть процес криміналістичної діяльності. При цьому варто враховувати, що криміналістична класифікація повинна формуватись разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій.
У науці кримінального права питання класифікації злочинів розглядаються щодо її Загальної частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину.
Безперечно, в основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація злочинів, система норм Особливої частини Кримінального кодексу. Але очевидним є те, що криміналістичні методики, побудовані тільки на основі кримінально-правової класифікації злочинів, мають здебільшого загальний характер і потребують для свого практичного застосування більш конкретизованих окремих методик.
Традиційно у криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК належать ті чи інші норми. У літературі висловлювалася думка про те, що класифікація злочинів у криміналістиці повинна базуватися тільки на криміналістичних даних, що мають безпосереднє значення для розкриття злочинів, насамперед за способом їх вчинення [2]. Однак переважаючим є положення, згідно з яким криміналістична класифікація злочинів будується на основі поєднання кримінально-правових та криміналістичних критеріїв. В основі такої класифікації злочинів за класами, групами, підгрупами, видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-правові ознаки. Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за групами злочинів, об'єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна ознака при розробці окремих криміналістичних методик.
Можливі й інші класифікації, до яких належать класифікації:
а) за способом вчинення злочину;
б) за ступенем приховання, маскування злочину;
в) за злочинним досвідом особи, яка вчинила злочин;
г) за місцем їх вчинення: злочини, місце вчинення яких локалізується в просторі; злочини, місце вчинення яких не має певного територіального характеру, а пов'язане з якою-небудь організаційною структурою, системою.
На думку деяких авторів, підставою для класифікації, що розглядається, є криміналістична характеристика злочинів, слідчі ситуації та напрями розслідування, що визначаються ними, механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти рішення цієї проблеми відображають широкий спектр думок, аналіз яких дає змогу йти до певного рішення.
В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії:
1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом;