Офіційний характер мав і губернський „Вестник Екатеринославского земства” (1903 – 1905). Газета передбачала висвітлення діяльності земств у краї, надання необхідної інформації повітовим земствам. Вона безкоштовно надсилалася губернським і повітовим земським гласним, повітовим і міським управам, губернським земським управам, проводирям дворянства, чиновникам губернської і повітової адміністрації різних відомств, земським начальникам, лікарям.
Першим виданням із 14, що з'явилися в Бахмуті (нині Артемівськ Донецької обл.), була офіційна „Народная газета Бахмутского земства” (1906 – 1907). За основними ознаками: видавцем, метою та спрямованістю на читацьку аудиторію – газета відповідала характеру офіційних видань. Безкоштовні примірники обов'язково надсилалися в усі волосні та сільські правління, земським гласним, членам сільськогосподарської ради, лікарям, фельдшерам, вчителям. Особлива увага приділялася новинам місцевого й земського життя, сільського господарства, подавалися детальні звіти про засідання міської думи, обов'язковим був відділ „По России”.
Від 18 червня 1917 р. читачі отримували громадсько-політичну і соціалістичну газету „Трудовой союз”. Редагував її, як і попередню, голова земської управи. Останнє число з'явилося 26 жовтня 1917 р.
Катеринославська міська управа від 4 листопада 1907 року до 15 жовтня 1917 року видавала журнал „Известия Екатеринославского городского общественного управлення” для висвітлення діяльності міської влади. Редактори – голови міської управи. 31 жовтня 1917 р. побачило світ одне число „Бюллетеня Екатеринославского городского общественного управлення”. Ймовірно, це була спроба продовжити попереднє видання, але успіху вона не мала.
Усі розглянуті видання схожі за змістом, основне їх завдання – повідомляти про діяльність місцевої влади. Редагували й готували їх до друку посадові особи. Типовими були структурні підрозділи та оформлення, які не змінювалися тривалий час. Маючи стабільне фінансування, така преса відрізнялася довговічністю [75, с. 240].
Отже, газетний фонд НБУВ − це унікальне зібрання періодичних видань починаючи з XVIII ст. Тут зберігаються унікальні екземпляри газет та журналів Східної України початку ХХ ст. Це і періодика громадсько-політичного спрямування: „Хлібороб” − перша україномовна газета Наддніпрянщини, „Громадька думка” − перша в Східній Україні щоденна громадсько-політична, економічна, літературна газета національно-демократичного спрямування, видання двох століть − „Киевская старина”, навчальне видання, яке розповсюджувалося майже в усіх навчальних та наукових закладах Європи − „Университетские известия”. У фондах НБУВ також зберігаються часописи православної церкви та сатиричні журнали і газети, які є невід’ємною частиною усієї періодики Східної України початку ХХ ст.
Серед часописів православної церкви можна виділити ТКДА, так як це видання було концептуальним центром усієї церковної періодики в Україні, часопис православного Харкова „Церковная газета”, на шпальтах якого друкувалися статті на релігійні, виховні та суспільні теми, обговорювались питання стосовно автокефалії церков та „Церковно-общественая мысль”, яка стала видаватися для церковної інтелігенції, адже, автори та члени колективу намагались бути справжніми наставниками для читачів, підтримувати їхню віру, орієнтувати аудиторію у потоці подій.
Сатирично-гумористичними були такі газети, як: „Шершень”, „Звон”, „Злой дух”, „Гвоздь”, „Оса”, „Киевская заря”, які присвячували свої гострі публікації та малюнки злободенним темам того часу.
Важливе місце у фондах НБУВ займає величезний масив періодичної преси Катеринославської губернії. Це такі видання, як „Екатеринославские губернские ведомости”, „Вестник Екатеринославского земства”, „Народная газета Бахмутского земства”, „Александровский городской вестник” та багато інших періодичних видань.
Висновки
На початку ХХ ст., після революційних подій 1905 р., преса Східної України, яка знаходилась під владою Російської імперії, отримала певні поступки з боку держави. Це призвело до збільшення кількості періодичних видань не лише російською, але й українською мовою. Більшість видань переслідувались цензурою, зазнавали репресій з боку влади. Багато журналів та газет переставали видаватися навіть після першого номера. Так сталося з катеринославськими газетами „Запоріжжє” і „Добра порада”, одеським часописом „Вісті”, київською „Боротьбою”, петербурзькою газетою „Наша Дума”, що продовжувала демократичні традиції журналу „Вільна Україна”, та деякими іншими періодичними виданнями в Росії, тому у роботі розглянуто передумови появи україномовних видань та умови їх розвитку після Російської революції.
Велику роль в цей період відігравала цензура. Становище преси на той час регламентувалося низкою додаткових правил, законами про тимчасові та надзвичайні охорони, жорстким і постійним втручанням поліції та адміністрації, тому у науковому дослідженні було охарактеризовано утиски цензури щодо українських газет та журналів.
Східноукраїнська періодика продовжувала розвивати ті мовні традиції, що склалися у художній літературі, починаючи від Т. Шевченка. У творенні публіцистичної лексики використовувалися зразки російської літературної мови, а також і позитивні здобутки української періодики таких регіонів України, як Буковина, Галичина. На сторінках періодичної преси точилася боротьба щодо статусу української мови. Вчені сперечалися з приводу походження української мови, обговорювали питання її спорідненості з російською, тому у роботі розглянуто мовні питання на сторінках тих періодичних видань, що знаходяться у Національній бібліотеці ім. В. І. Вернадського.
Газетний фонд НБУВ − це унікальне зібрання періодичних видань, починаючи з XVIII ст. Тут зберігаються унікальні екземпляри газет та журналів Східної України початку ХХ ст. різноманітного спрямування: громадсько-політичного, православного, сатирично-гумористичного, а також тут є видання найбільшої губернії Наддніпрянщини – Катеринославської.
Серед періодики громадсько-політичного спрямування, що зберігається у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського можна вирізнити першу україномовну газету Наддніпрянщини – „Хлібороб”, яку видавали брати Шемети. Часопис закликав до політичних та економічних змін, тому після п’ятого випуску його заборонили.
„Громадька думка” − перша в Східній Україні щоденна громадсько-політична, економічна, літературна газета національно-демократичного спрямування. На її шпальтах друкувалися статті, присвячені подіям в Україні та за кордоном, важливим моментам та особливостям формування української культури та побуту губернського центру, достовірно відтворювались факти тогочасної дійсності.
Виданням двох століть називають журнал „Киевская старина”. Майже за чверть віку вийшло 94 томи, а це понад 70 тисяч сторінок науково-інформаційного тексту, кілька сотень рідкісних ілюстрацій, карт і схем, які можна побачити лише в цьому виданні.
Навчальне видання, яке розповсюджувалося майже в усіх навчальних та наукових закладах Європи, − „Университетские известия”. Це був друкований орган, який зовсім не нагадував журнальне видання, не можна було назвати його і суто науковим, бо за внутрішньою рубрикацією подачі матеріалів він більше нагадував універсальний журнал, тому у роботі розглянуто періодичні видання громадсько-політичного спрямування.
У фондах НБУВ також зберігаються часописи православної церкви, серед яких можна вирізнити „Труды Киевской Духовной Академии”, на шпальтах яких обговорювались проблеми влади і народу, особи і суспільства, злочину і покарання. Концептуально та ідейно близькою до зазначеної лінії духовного оновлення, що реалізовувалась у ТКДА, була харківська „Церковная газета”. Статті газети були присвячені релігійним, суспільним та духовним темам, друкувалась інформація про завдання і поширення демократичного руху в українських єпархіях. У публікаціях „Церковно-общественной мысли” часто з’являлися питання проблеми стосунків церкви і влади, місця церкви та її служителів у суспільстві тощо, тому у науковому дослідженні охарактеризовано часописи православної церкви.
Сатиричні журнали та газети є невід’ємною частиною усієї періодики Східної України початку ХХ ст., яка зберігається у НБУВ. Першим україномовним сатиричним журналом був „Шершень”, на сторінках якого друкувались ілюстрації та карикатури політичного спрямування. Окрім цього журналу можна назвати ще „Киевскую зарю”, „Звон”, „Осу”, „Гвоздь”, „Злой дух”, які також усіляко намагались висвітлити тогочасні проблеми через малюнки та публікації сатиричного характеру. Варто зазначити, що цензура пильно слідкувала за цими виданнями, тому ініціатори сатиричних видань усіляко обходили поставлені владою перепони, змінювали назви газет, типографії, прізвища видавців та редакторів, приховували імена авторів і художників під псевдонімами, тому у роботі охарактеризовано сатирично-гумористичну пресу як частину газетного фонду НБУВ.
Катеринославська губернія була однією з найбільших у Російській імперії. Тому зрозуміло, що у фондах НБУВ зберігається велика кількість видань цього регіону, зокрема: „Екатеринославские губернские ведомости”, „Вестник Екатеринославского земства”, „Верхнеднепровский земский листок сельскохозяйственных объявлений”, „Александровский городской вестник”, „Народная газета Бахмутского земства”, „Известия Екатеринославского городского общественного управления”. Характерною ознакою всіх цих видань стало те, що вони були офіційними виданнями, які висловлювали, підтримували, пропагували позиції владних інституцій, як центральних, так і місцевих. Усі ці видання були схожі за змістом, тому що редагували й готували їх до друку владні посадові особи. Типовими були структурні підрозділи та оформлення, які не змінювалися тривалий час, тому у роботі зазначено про Катеринославську періодику, яка зберігається у книгосховищах НБУВ.