Смекни!
smekni.com

Шпаргалка по украинскому языку (стр. 3 из 3)

якщо ё означає звук о після мякого приголосного, то пишеться ьо: Синьов, Треньов, Пушкарьов.

під наголосом після шиплячих ж,ч,ш,щ,ц завжди пишеться о: Чижов, Лихачов; у ненаголошеній позиції пишеться е: Лещев, Плющев, Коришев.

рос. е після приголосних передається е: Мельник, Гашек, Сапек. Але рос. е, що відповідає укр. і, перадається є: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна.

рос. и в основах прізвищ на початку та після приголосних передається літерою і: Ісаєв, Ісаченко, Лісний, Ліненко.

Після ж,ч,ш,щ завжди пишеться и: Жиловенко, Шишацкий, Щиглов.

рос. и у середені слів після голосних, апострофа та мякого знака передається через ї: Воїнович, Ільїн, Руїн.

рос. ы завжди передається литерою и: Фортали, Черниш, Цимбал.

літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для укр. і рос. мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов.

рос. суфікс –ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц): Матвєєв, Пахарєв, Хомічєв.

у префіксі при- завжди пишеться и: Примаков, Прийденко, Придорожній.

у суфіксах –ич, ик пишеться и: Пашкевич, Антосик, Бендрик.

словянські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах –ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Гронський, Петровський.

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси –ович, -йович: Русланович, Васильович, Семенович.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після голосних –ївн(а): Миколаївна, Іванівна, Юліанівна.

Исключения:

Григорій – Григорович, Григорівна.

Сава – Савич (-ович), Савівна.

Ілля – Ілліч, Іллівна.

Микита – Микитович, Микитівна.

Яків – Якович (-левич), Яківна (-лівна).

Лука – Лукич, Луківна.

У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення –івн(и), -ївн(и), у давальному – івн(і), -ївн(і): (Р.в.)Людмили Тимофіївни, (Д.в.) Людмилі Тимофіївні.

Писемне мовлення

Переважно монологічне. Спирається на усне і є вторинним. Точніший добір лексики. Не вживаються нелітературні слова, лайливі, територіальні. Життєво необхідні слова і граматичні форми.

Використання складних речень, різні форми сурядності і підрядності, відокремлення, вставні слова.

Одиниця писемного мовлення – текст, який поділяють на абзаци.

Передається не лише словами і літерами, а й графічними знаками, схемами, таблицями, малюнками тощо.

Вставні слова і словосполучення

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних моральних значень, називаються вставними.

Рекомендується вживати їх обмежено.

В усному мовленні в.с. не створюють зайвої інфо. В діалогічному мовленні часте вживання в.с. створення некомпетентності.

За значенням поділяються на:

що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні;

що вказують на те, кому належить вставлена думка;

що вказують на звязок висловлення з контекстом.

Вставні слова в писемному мовленні виділяються комами, в усному – паузами.

Складні іменники

Разом, які утворені:

шляхом поєднання за допомогою сполучного звука, двох або кількох основ, одна з яких дієслівного походження: працездатність, життєдіяльність;

з двох чи кількох основ без сполучних голосних: дієслово в наказовій формі + іменник: горицвіт, перекатиполе; кількісний числівник + іменник: сторіччя, шестиденна;

пів-, напів-, полу- + іменник: піваркуша, напівавтомат.

Через дефіс ім-ки, що означають:

близькі чи протилежні за змістом поняття, такі як: купівля-продаж, розстряс-стиснення;

професію, спеціальність: лікар-еколог, художник-портретист;

держ. посади, військові, наукові звання: пр.-министр, генерал-лейтенант;

геогр. назви, прізвища: Нечуй-Левицький, Корсунь-Шевченковський;

складні слова, першою частиною яких є цифра: 80-річчя.

Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюються форми чол. і жін. роду. При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:

офіційно основами назвами посад служать ім-ки чол. роду; у ділових паперах вони вживаються незалежно від статі особи;

текст набуває строго офіційного хар-ру, якщо слова залежні від найменування посади узгоджується з цим найменуванням у формі чол. роду, коли мова йде про жінок (головний технолог дозволив); проте якщо в док-ті вкзується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то вони вживаються у жін. роді;

не вживається в діл. паперах найменування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи.

Складні прикметники

Разом, утворені:

від складних слів, що пишуться разом: водопровідний;

шляхом поєднання двох основ: а) іменник + прикметник: східнословянський; б) іменник + дієслово: волелюбний; в) прислівник + прикметник (дієприкметник): високоавторитетний, зовнішньоторговий.

Через дефіс:

від складних слів, що пишуться через дефіс: віце-президентський;

з двох чи більше прикметникових основ, між якими можна вставити і: електронно-обчислювальний;

поєднання першої частини військово-, военно- + прикметник: військово-морський, але: військовополонений, військовозобовязаний;

з кількох основ, які означають кольори або їх відтінки;

із двох частин, перше з яких закінчується на –ико, -іко: історико-культурний, політико-економічний.

Прийменники

Поширеною помилкою сучасного ділового мовлення є надмірне використання по в документах:

По може передаватися за: за наказом;

по-з: з ініціативи;

по-на – на вимогу;

по-в,у: у справі;

по-після: після отримання;

по-для: для вивчення;

по може відкидатися: іти вулицею;

по-по: по інституту.

Велика літера

Починається текст, перше слово речення.

Індивідуальні назви літаків, ПУО, назви творів.

Назви держав і адміністративно-територіальних одиниць.

Найвищі державні установи.

Назви найвищих посад і звань.

Перше слово в назвах центральних установ, установ місцевого значення., промислових і торгових підприємств.

Назви історичних епох, подій, визначених свят.

Індивідуальні імена людей.

У складних географічних назвах.

У ділових паперах назви документів.