Автоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ (стр. 2 из 3)
За допомогою першого пункту меню «Історія процентів» підключаються програми, які виконують введення і коригування процентних ставок. Входячи в цей режим, слід задати номер рахунка, для якого встановлюється чи коригується процентна ставка; тип валюти (іноземна/національна), діапазон дат вводу (перегляду, коригування) процентної ставки. Зміна вноситься в поле «Тип процентної ставки» довідника типів особових рахунків. Форма документа на екрані дає змогу вводити одну процентну ставку або діапазон сум. Якщо потрібно вилучити окремий запис із процентною ставкою, цей запис слід позначити, а потім вилучити за допомогою клавішів, вказаних в інструкції користувачеві.
Змінити процентні ставки за даним рахунком можна також, не вводячи інформацію з клавіатури, а використовуючи відповідний файл. Ця процедура виконується за допомогою пункту меню «Ввід із файлу». При цьому на моніторі показується діапазон дат для нарахування процентів. Якщо з’ясується, що для якогось особового рахунка вже введено процентні ставки в цьому діапазоні, то зміни в базі даних не виконуються, а всі виявлені помилки виводяться в протокол.
Сформувавши вхідні дані, виконують процедури нарахування процентів. При цьому режим розрахунку процентів дає змогу: обчислювати проценти за залишками на окремих особових рахунках або за групою рахунків, що мають процентні ставки за вказаний період часу; сформувати журнал розрахункових процентів, що використовуються далі для складання проводок про виплату процентів; скласти відомість розрахунку процентів (за одним чи групою рахунків). На екрані заповнюються такі поля: інтервал дат, розрахунок за одним чи кількома балансовими рахунками, тип валюти, діапазон номерів балансових рахунків, номер особового рахунка.
Після заповнення всіх названих полів у нижній частині екрана з’являються інформаційні повідомлення про хід виконання процедур. Результати виконання розрахунків заносяться у відомість нарахування процентів, яка є основою для складання відповідних проводок про виплату процентів за залишками на рахунках. Деякі пакети програм ОДБ дозволяють обчислювати проценти за залишками на особових рахунках у пакетному й інтерактивному режимах. У разі використання інтерактивного режиму можна імітувати розрахунковий процес. Здобуті результати аналізують відповідальні виконавці, які приймають рішення щодо виплати процентів за залишками на особових рахунках.
В інтегрованих банківських інформаційних системах виокремлюють підсистему автоматизованого обліку вкладних операцій, яка має забезпечити автоматизацію оперативного та бухгалтерського обліку операцій про вклади фізичних осіб, комунальних, митних та інших платежів населення. Ці операції здійснюються на АРМ операціоніста, бухгалтера, технолога, а також на віддалених робочих місцях. Технологічний процес обліку вкладних операцій включає такі етапи: ведення довідників видів вкладів, типів особових рахунків, вкладників, банків, підприємств, контрагентів, операцій; ввід інформації про рух коштів вкладників (зарахування та списання); ведення особових рахунків вкладників; прийняття комунальних, митних та інших платежів від населення; складання видатково-прибуткових касових ордерів. Виконуються ці операції за тими самими технологіями, що й облік операцій на розрахункових рахунках. Окрім того, у режимі «Відправлення документів» інформація передається в БД ОДБ з віддаленого відділення чи робочого місця за допомогою підсистеми «Клієнт-банк».
Завершальною функцією модуля автоматизації розрахункових операцій є складання звітності, яка може видаватися на екран, до друку чи надходити по каналу зв’язку для передачі до НБУ. Звітна інформація формується у вигляді затверджених структур звітів, аналітичних таблиць та довідок, що є відповідями на запити.
До меню «Оперативні звіти» входять функції формування, перегляду й друкування вихідної інформації за такими формами щоденної бухгалтерської звітності банку: виписка з особового рахунка клієнта та оборотно-сальдова відомість. Виписка з рахунка видається у двох примірниках. Перший передається клієнтові як інформація про фактичний рух коштів на рахунку, а другий залишається в банку як архівний документ. На старті режиму отримання виписок необхідно зазначити період і тип звіту, тобто уточнити, чого саме стосується звіт: заданого особового рахунка чи всіх особових рахунків, закріплених за відповідним виконавцем.
Під час формування вихідного документа залишок коштів на рахунках визначається згідно з алгоритмом:
, (2)де Shr, Shrj, Shrk – відповідно залишок, надходження та витрати коштів за h-й період за r-м рахунком згідно з j-м прибутковим чи k-м видатковим документом.
Фінансовий стан банку відображають оборотно-сальдова відомість і оборотно-сальдовий баланс. Відомості формуються та видаються за особовими рахунками, закріпленими за відповідальним виконавцем або за всіма особовими рахунками банку на вказану дату. Процедуру складання оборотної відомості включено до інтерфейсу відповідального виконавця для видачі звіту за закріпленими рахунками та до інтерфейсу адміністратора БД для складання звіту за всіма особовими рахунками банку. Користувач має змогу сформувати документ на екрані для попереднього перегляду чи аналізу, а також для друкування наприкінці робочого дня.
Зауважимо, що оборотно-сальдова відомість може бути сформована і після закінчення операційного дня банку на підставі інформації, записаної в історії особових рахунків.
Оборотно-сальдовий баланс складається щодня на АРМ головного бухгалтера чи адміністратора БД. Він видається на екран або до друку (перед початком формування документа задаються параметри згідно з інструкцією для користувача). Розрахунки оборотів і вихідних залишків виконуються за тим самим принципом, що й при формуванні виписки з особового рахунка, тобто за аналогічним алгоритмом. При цьому обороти та залишки виводяться за балансовими рахунками четвертого порядку, а за рахунками третього та другого порядку нагромаджуються проміжні підсумки. До вихідної форми заносяться такі реквізити: вхідні залишки, дебетові та кредитові обороти, вихідні залишки в розрізі номерів особових рахунків, залишки й обороти номерів балансових рахунків; підсумок оборотів і залишків за кожним класом рахунків.
Крім зазначених документів через меню модуля розрахункових операцій можна сформувати й інші зведені та довідкові внутрішні документи, наприклад, відомість відкритих і закритих особових рахунків, відомість залишків на особових рахунках і т.ін.
За розрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня на підставі БД ОДБ формується звітний файл №1 – дані про залишки на рахунках, який передається за схемою: КБ–РУ, РУ–ЦРП. Файл №1 за змістом відповідає звіту 1Д – КБ – баланс комерційного банку.
Наприкінці місяця КБ передає до НБУ файл №2 – дані про обороти та залишки на рахунках, який відображає зміст звіту 1-КБ – баланс комерційного банку. КБ передає до НБУ один раз на рік або за вимогою файл №15 – дані про кількість клієнтів, що відображено формою 752 звітності.
2. Структура та основні учасники СЕП НБУ
Структура і функції платіжної системи є невід’ємною частиною фінансової інфраструктури країн з ринковою економікою. Для таких країн характерна складна система численних операцій по взаєморозрахунках між суб’єктами підприємницької діяльності. Враховуючи те, що більша частина платежів виконується на безготівковій основі, то головна роль виконання цих взаєморозрахунків по різних операціях покладається на комерційні банки. Ролі основних учасників безготівкових платежів розподіляються наступним чином.
Клієнти (фізичні та юридичні особи), які виконують та отримують платежі, зацікавлені в отриманні від банківських установ якісного обслуговування з точки зору оперативності, ефективності, надійності та зручності використання платіжних інструментів.
Комерційні банки стараються найповніше задовольнити потреби клієнтів за певну винагороду, забезпечуючи таким чином прибуток банку.
Безготівкові розрахунки виконуються по певній технології в межах системи, яка носить назву платіжної системи. Платіжна система – це набір платіжних інструментів, банківських процедур і міжбанківських систем, сполучення яких забезпечує грошовий обіг. Існує два способи організації платіжної системи: на чистій основі і на валовій основі.
З метою скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжними документами банки використовують механізм розрахунків на чистій основі.
Згідно цього механізму банки домовляються між собою не проводити розрахунки по кожному документу в реальному масштабі часу, а накопичувати його певну кількість за якийсь відрізок часу (як правило, за один операційний день) і виконувати розрахунки по його закінченні. Розрахунки при цьому проводяться на чистій основі. Залік дебіторської та кредиторської заборгованості може виконуватись двома чи більше сторонами.
Двосторонній залік виконується між двома банками, які домовляються про залік відправлених та отриманих платіжних доручень, обчислення нетто-залишку і виконання розрахунків на певний термін по отриманому сальдо. Такий метод дозволяє скоротити суму розрахунків між двома банками, оскільки в кінці дня робиться тільки один залік по чистому залишку.
Багатосторонній залік виконується між трьома і більше банками. В цьому випадку створюється клірингова палата, якою може бути один із якихось банків, чи банки створюють окреме акціонерне товариство, що буде виконувати функції клірингової палати.
Клірингова палата на кінець дня проводить розрахунок залишку кожного банку, що приймає участь у взаємних розрахунках, з врахуванням всіх відправлених та отриманих платежів. В цьому випадку проведення виконується на суму чистого залишку. Якщо в результаті проведених підсумків по банку отримано дебіторську заборгованість, тоді банк за певний термін (декілька годин) має її погасити, перерахувавши необхідну суму коштів на свій рахунок в кліринговій палаті. В кінці всіх підрахунків по клірингу сума взаємних зобов’язань банків має дорівнювати нулю.