4. Покоління мікропроцесорів
До першого покоління мікропроцесорів цього відносять процесори 8086 (липень 1978, Intel),8087, 8088, 80186, 80188. Були першими 16-розрядними процесорами. Мали 16-розрядну шину даних та 20 розрядну шину адрес, що дозволяло адресувати 1 Мбайт пам’яті. Перший комп’ютер IBM PC з процесором 8088 з’явився на ринку в серпні 1981 року і працював з частотою 4,77 МГц. Для виконання математичних операцій поряд з процесором був встановлений мікропроцесор (математичний процесор) 8087. Час виконання команди складав 12 тактів. Трохи згодом з’являються мікропроцесори другого покоління а саме мікропроцесор 286 (1981) та мікропроцесор 80287. Був сумісний з процесором 8088. Мав більшу продуктивність. Продуктивність першого комп’ютера 286 з тактовою частотою 6 МГц в 5 раз була більша від IBM PC (4,77 МГц). Час виконання команд складав 4,5 такта. Існують його різновиди з тактовими частотами 6, 8, 10, 12, 16, 20 МГц. Працював в двух режимах: реалному та захищеному. Підтримував багатозадачність. Недоліком була відсутність програмного переходу між режимами.
Мікропроцесор третього покоління 386 (1985) був повністю 32-розрядним. На виконання команд в реальному режимі використовував 4,5 такта. Міг програмно переключатися з режима в режим. Крім того в нього був передбачений віртуальний реальний режим. Підвищення реальної продуктивності було досягнуто за рахунок введення додаткових програмних режимів та значного вдосконалення диспетчера пам’яті MMU (Memory Managemet Unit).
386DX складався з 275 тисяч транзисторів. Мав 132 контактний корпус з струмом 400 мА. Тактова частота колебалась в межах від 16 до 40 МГц. Процесор міг адресувати пам’ять об’ємом до 4 Гбайт, а вбудований адміністратор пам’яті дозволяв працювати програмам з віртуальною пам’яттю об’ємом 64Тбайт.
386SX мав 16-розрядну шину даних хоча міг обробляв 32 біти даних. Шина адреса 24-розрядна. Міг адресувати пам’ять об’ємом 16 Мбайт. 386SL використовувався в пормативних системах, складався з 855 тисяч транзисторів. Тактова частота 25 МГц. До четвертого покоління відносять процесори 486 (Intel, 1989), 486 DX (1989), 486SL, 486SX (1991), DX2/OverDrive (1992), Pentium OverDrive (1995), AMD 486 (5x86), Cyrix/TI 486.
486 здобув вдвічі більшу продуктивність в порівнянні з 386 при однакових частотах за рахунок:
- зменшення часу виконання команд до 2 тактів;
- вбудованої кеш – пам’яті першого рівня;
- зменшених циклів пам’яті (bust mode);
- вбудованого синхронного сопроцесора.
Серед процесорів 486 можна виділити декілька груп:
- 486 SX відсутній сопроцесор;
- 486 DX з сопроцесором;
- 486 DX2 з подвійною швидкодією (OverDrive) та сопроцесором;
- 486DX4 з тройною швидкодією та сопроцесором.
Тактові частоти коливались в межах від 32 до 100 МГц. З множником частоти від 2х до 3х
Процесори AMD, сумісні з 486, являються самии швидкими в класі 486. Мають множник частоти 4х (133 МГц). Має сковзну кеш пам’ять 16Кбайт, що працює з тактовою частотою 133 МГц. Для охолодження використовується вентилятор.
Компанією Cyrix були розроблені процесори 486DX2/DX4 з назвою TI-486, розраховані на частоти 50 – 100 МГц. Були повністю смісні з Intel. Має кеш пам’ять з зворотнім записом об’ємом 8 Кбайт.
Список використаної літератури
1. Срібнер Л.А. Програмуючі пристрої автоматики: - К.: Техніка, 1984
2. Буреев Л.Н. Найпростіша мікро-ЕВМ: -М.; Енергоатоміздат, 1989.
3. Тулі М., Справочний посібник по цифровій техніці: М.: Энергоатоміздат, 1990.
4. Конспект лекцій.