Українська академія банківської справи
Національного банку України
Кафедра економічної кібернетики
Контрольна робота
З дисципліни: “Інформаційні системи в менеджменті"
Зміст
1. Види класифікаторів, засоби для їх впровадження та ведення
2. Підсистема техніко-економічного планування АСУ
Список використаної літератури
Будь-яке підприємство чи організація взаємодіють із зовнішніми системами керівними організаціями, плановими органами, іншими підприємствами і т.д. У зв'язку з цим при розробці системи кодування АСМП необхідно передбачати засоби обміну даними з зовнішніми системами.
Виділяють такі основні типи зв'язків між АСМП:
з незалежними і рівноправними класифікаторами;
з пріоритетними класифікаторами;
з класифікатором-посередником;
з єдиним класифікатором.
Тип зв'язку між АСМП визначається характером перетину підмножин повідомлень даного виду, що належать до різних АСМП, співвідношенням об'ємів підмножин й адміністративною залежністю систем.
Рис.1
1. При зв'язку з незалежними і рівноправними класифікаторами (рис.1, а) число структур коду на деякі види повідомлень (наприклад, на множину матеріалів) дорівнює числу АСМП, з якими проводиться обмін повідомленнями даного виду. Кожна структура використовується тільки всередині своєї АСМП. При цьому можливі два варіанти обміну інформацією:
а) за кодами тієї АСМП, куди інформація направляється;
б) за кодами джерела інформації.
Цей тип зв'язків характерний для випадків, коли підмножини повідомлень даного виду, що належать різним АСМП, не перетинаються. Недоліки даного типу зв'язків: великі затрати на перекодування; необхідність зберігання в кожній АСМП класифікаторів інших АСМП, при цьому число класифікаторів дорівнює числу АСМП, з якими така система має зв'язки за даним видом повідомлень.
2. У випадку зв'язку з пріоритетними класифікаторами (рис.1, б) кожна АСМП має свій класифікатор, але при обміні інформацією між АСМП різних рівнів використовується класифікатор системи вищого рівня. Обмін між АСМП одного рівня може вестися за класифікатором керівної АСМП, але він часто не має детальних характеристик, необхідних для нижчого рівня.
Даний тип зв'язків звичайно використовується в системах з ієрархічною підлеглістю, наприклад, у системі "держплан - міністерство - підприємства". Перевага зв'язків із пріоритетними класифікаторами полягає у малій кількості трансляторів і класифікаторів, що зберігаються в одній системі.
3. Зв'язок із класифікатором-посередником необхідний у випадку, якщо в обміні між АСМП використовується невелика загальна частина номенклатури повідомлень (рис.1, в). На практиці роль класифікатора-посередника виконують загальнодержавні класифікатори.
4. У випадку зв'язку з одним класифікатором виключається перекодування інформації при міжсистемних обмінах. Недолік даного типу зв'язків - велика довжина коду, що недоцільно, оскільки не всі розряди будуть реалізовані в окремих системах.
Зазвичай єдиний класифікатор створюється, якщо підмножини даного виду належать одній із цих підмножин, при цьому об'єми підмножин повинні бути вимірними (рис.1, г).
Існує п'ять категорій класифікаторів.
Загальні класифікатори використовуються в якості одного посередника при обміні інформацією між АСМ органів верхнього рівня управління; АСМ верхнього рівня управління та галузевими АСМ; АСМ підприємств різних міністерств; ОЦ колективного користування.
Міжгалузеві класифікатори використовуються тимчасово в якості посередника при обміні інформацією між АСМ різних рівнів й утримувача інформації, для якої не створені загальні класифікатори.
Галузеві класифікатори служать всередині міністерств для обміну інформацією між галузевою АСМ й АСМ підлеглих підприємств. Вони утримують: техніко-економічну інформацію; інформаційні масиви, які включають об'єкти, специфічні для даної галузі; вибірки, в яких кодові позначення відрізняються від загальних.
Загальнодержавні класифікатори використовуються для обміну інформацією в загальнодержавних АСМ й утримують інформацію, яка відсутня в загальних класифікаторах.
Класифікатори підприємства застосовуються в АСМП й утримують інформацію, яка відсутня в загальних, галузевих, загальнодержавних класифікаторах; вибірку з вказаних класифікаторів, яка включає специфічні для даного підприємства об'єкти, а також кодові повідомлення, які відрізняються від прийнятих у вказаних класифікаторах.
Якщо кодові позначення галузевих, загальнодержавних класифікаторів і класифікаторів підприємства відрізняються від прийнятих у загальних, то повинно забезпечуватись однозначне співвідношення між кодами загальних класифікаторів і кодами галузевих, загальнодержавних класифікаторів підприємства.
Для систематизації у взаємодії класифікаторів різних категорій у країні створена єдина система класифікації та кодування (ЄСКК) техніко-економічної інформації (ТЕІ). її розробка і впровадження має на меті підвищити ефективність управління народним господарством за рахунок: створення єдиної інформаційної мови в АСМ та широкого впровадження машинних методів обробки інформації, більш ефективного функціонування діючих і швидкого вводу АСМ, що створюються, об'єднання АСМ різних сфер і рівнів управління в загальнодержавній АСМ.
Основний склад єдиної системи класифікації і кодування ТЕІ включає:
комплекс взаємозв'язаних нормативно-технічних і методичних матеріалів;
комплекс взаємозв'язаних загальних класифікаторів ТЕІ;
автоматизовану систему ведення загальних класифікаторів ТЕІ.
Комплекс загальних класифікаторів включає такі класифікатори: промислової та сільськогосподарської продукції; професій і тарифних розрядів; посад службовців; робіт і послуг машинобудування в промисловості, будівництві та сільському господарстві, в торгівлі, в транспорті, галузях народного господарства; підприємств і організацій.
Техніко-економічне планування.
Техніко-економічне планування (ТЕП) є складовою частиною модуля виробничого планування і призначене для автоматизації функцій планування обсягів випуску продукції підприємством і цехами та розрахунку потреби ресурсів на виробництво. ТЕП орієнтоване на використання спеціалістами планово-економічного відділу (ПЕВ), відділу праці і заробітної плати (ВПіЗ), відділів головного механіка, головного енергетика та ін.
Цей програмний модуль може використовуватися як у складі виробничого контуру системи "Галактика", так і окремо, а також для будь-якого характеру й типу виробництва (дискретного і безперервного, масового, серійного, дрібносерійного і на замовлення).
Програмний модуль охоплює три блоки завдань.
1. Підтримка нормативно-довідкової інформації (складу продукції, що випускається, специфікованих і подетально специфікованих норм витрат сировини, матеріалів, трудових ресурсів за технологічними операціями і структурними підрозділами) та поопераційних технологічних процесів (норм часу, розцінок, технологічного устаткування, інструменту, оснащення).
2. Планування виробництва:
формування портфеля замовлень;
формування плану виробництва за номенклатурою й обсягом на рік, квартал, місяць;
перерахунок виробничих показників у разі зміни плану;
оцінювання виробничої програми на її виконання;
формування збалансованого за ресурсами плану;
облік і порівняння фактичних і планових обсягів випуску готової продукції;
оцінювання зведених потреб у матеріалах та трудозатратах на виробниче замовлення і план виробництва за структурними підрозділами та номенклатурою продукції.
3. Розрахунок планової собівартості:
розрахунок нормативних витрат на виробництво за місцями їх виникнення;
розрахунок зведених витрат на виробництво;
розрахунок зведених кошторисів витрат за цехами і загалом по підприємству;
розрахунок нормативних калькуляцій собівартості виробів і напівфабрикатів по підприємству і за цехами;
розрахунок планових цін виробів на підставі їхньої собівартості.
Модуль надає можливість формувати план виробництва кількома способами: за сумою договорів на постачання продукції; за сумою виробничих замовлень; за результатами попереднього року; на підставі плану на рік або квартал пропорційно кількості робочих днів у місяці; інтерактивно. Допустимі на підприємстві варіанти формування плану задаються в настройці модуля.
Програмно реалізована можливість формувати виробничі замовлення та оцінювати обсяги виробництва переділів і напівфабрикатів за структурними підрозділами і розраховувати потреби в сировині, матеріалах, покупних комплектуючих виробах, трудо-витратах для їх виконання, здійснювати включення замовлень до виробничої програми. Виробнича програма за структурними підрозділами (цехами, змінами, ланками, бригадами, робочими місцями) на місяць може формуватися або на підставі плану виробництва, або за сукупністю виробничих замовлень з урахуванням наявних на початок місяця запасів сировини, заділів, напівфабрикатів.
Планова собівартість розраховується на основі норм затрат ресурсів (матеріальних, трудових, інструменту) на виготовлення продукції (переділів, напівфабрикатів), планово-облікових або середніх за місяць відпускних цін на матеріали і ПКВ, тарифних ставок оплати праці виробничого персоналу, кошторисів накладних витрат за структурними підрозділами і підприємством загалом, обсягів випуску продукції за виробничою програмою чи фактичних обсягів випуску за місяць. Калькуляція собівартості може бути розрахована на будь-який напівфабрикат (переділ) у технологічному ланцюжку з урахуванням собівартості запасів.