1. Що таке інформаційна система
Інформаційна система (ІС) - система, що призначена для збору, передачі, обробки, зберігання й видачі інформації споживачам і складається з наступних основних компонентів:
програмне забезпечення,
інформаційне забезпечення,
технічні засоби,
обслуговуючий персонал.
ІС споконвічно розглядається як індиферентна конкретним цілям користувачів система, аналогічна АТС, бібліотеці загального призначення або довідковій службі вокзалу, що надає свої інформаційні послуги як підсистема або суміжна система більш загальної системи: підприємству, місту, галузі, країні й т.д.
2. Для чого призначена інформаційна система
Конкретні завдання, які повинні вирішуватися інформаційною системою, залежать від тої прикладної області, для якої призначена система. Області застосування інформаційних додатків різноманітні: банківська справа, страхування, медицина, транспорт, освіта й т.д. Важко знайти область ділової активності, у якій сьогодні можна було б обійтися без використання інформаційних систем. З іншого боку, очевидно, що, наприклад, конкретні завдання, розв'язувані банківськими інформаційними системами, відрізняються від завдань, рішення яких вимагається від медичних інформаційних систем.
Комп'ютерні інформаційні системи призначені зберігати більші обсяги даних, здійснювати в них швидкий пошук, вносити зміни, виконувати всілякі маніпуляції з даними (групувати, сортувати та ін.). Наприклад, система продажу залізничних і авіаційних квитків. Основою всякої інформаційної системи є база даних - організована сукупність даних на магнітних дисках.
3. Що таке економічна інформація
ЕКОНОМІЧНА інформація - інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.
В економіці документ служить основним засобом реєстрації окремих фактів господарської діяльності підприємства. Основним способом визначення характеру економічної інформації є аналіз змісту й структури документа.
Весь трудовий процес підприємства представляється у вигляді економічних узагальнень і оперування первинними даними, що відображаються в економічних документах. Так, повну "картину" про об'єкт несуть такі одиниці виміру економічної інформації, як складові (СЕІ) складні, з ієрархією входження простих елементів. Вони складні в обробці, у них утримується багато надлишкової інформації. З іншого боку, мінімальні одиниці інформації атрибути, несуть у собі інформацію тільки про одну властивість об'єкта й тому мало інформативні. В економіці застосовуються й такі одиниці виміру, як економічні показники, що займають проміжне положення між СЕІ й атрибутами.
4. Приведіть класифікацію ІС по різних ознаках
Відповідно до характеру обробки інформації в ІС на різних рівнях керування економічною системою (оперативному, тактичному й стратегічному) виділяються наступні типи інформаційних систем:
* системи обробки даних (EDP - electronic data processing);
* інформаційна система керування (MIS - management information system);
* система підтримки прийняття рішень (DSS - decision support system);
Системи обробки даних (СОД) призначені для обліку й оперативного регулювання господарських операцій, підготовки стандартних документів для зовнішнього середовища (рахунків, накладних, платіжних доручень). Обрій оперативного керування господарськими процесами становить від одного до кілька днів і реалізує реєстрацію й обробку подій, наприклад оформлення й моніторинг виконання замовлень, прихід і витрата матеріальних цінностей на складі, ведення табеля обліку робочого часу й т.д. Ці завдання мають ітеративний, регулярний характер, виконуються безпосередніми виконавцями господарських процесів (робітниками, комірниками, адміністраторами й т.д.) і пов'язані з оформленням і пересиланням документів відповідно до чітко визначеного алгоритмами. Результати виконання господарських операцій через екранні форми вводяться в базу даних.
Інформаційні системи управління (ІСУ) орієнтовані на тактичний рівень керування: середньострокове планування, аналіз і організацію робіт протягом декількох тижнів (місяців), наприклад аналіз і планування поставок, збуту, складання виробничих програм. Для даного класу завдань характерні регламентованість (періодична повторюваність) формування результатних документів і чітко певний алгоритм рішення завдань, наприклад звід замовлень для формування виробничої програми й визначення потреби в комплектуючих деталях і матеріалах на основі специфікації виробів. Рішення подібних завдань призначено для керівників різних служб підприємств (відділів матеріально-технічного постачання й збуту, цехів і т.д.). Завдання зважуються на основі накопиченої бази оперативних даних.
Системи підтримки прийняття рішень (СППР) використовуються в основному на верхньому рівні керування (керівництва фірм, підприємств, організацій), що має стратегічне довгострокове значення протягом року або декількох років. До таких завдань ставляться формування стратегічних цілей, планування залучення ресурсів, джерел фінансування, вибір місця розміщення підприємств і т.д. Рідше завдання класу СППР зважуються на тактичному рівні, наприклад при виборі постачальників або висновку контрактів із клієнтами. Завдання СППР мають, як правило, нерегулярний характер.
Для завдань СППР властиві недостатність наявної інформації, її суперечливість і нечіткість, перевага якісних оцінок цілей і обмежень, слабка формалізованість алгоритмів рішення. Як інструменти узагальнення найчастіше використовуються засоби складання аналітичних звітів довільної форми, методи статистичного аналізу, експертних оцінок і систем, математичного й імітаційного моделювання. При цьому використовуються бази узагальненої інформації, інформаційні сховища, бази знань про правила й моделі прийняття рішень.
Ідеальної вважається ІС, що включає всі три типи перерахованих інформаційних систем.
Залежно від охвату функцій і рівнів керування розрізняють корпоративні (інтегровані) і локальні ІС.
Корпоративна (інтегрована) ІС автоматизує всі функції керування на всіх рівнях керування. Така ІС є багатокористувальницькою, функціонує в розподіленій обчислювальній мережі.
Локальна ІС автоматизує окремі функції керування на окремих рівнях керування. Така ІС може бути однокористувальницькою, функціонуючою в окремих підрозділах системи керування.
5. Характеристика проектного способу дослідження діяльності підприємства
Проектний спосіб може застосовуватися для оптимізації організаційної структури підприємства, експертизи бізнес-проектів, ревізії маркетингу, розробки рекламних кампаній. При розробці стратегій підприємства проектним способом можуть здійснюватися пошук або перевірка ринкових можливостей.
У загальному випадку, проектний спосіб може використовуватися у двох варіантах - режимі діагностики, і режимі впровадження.
Режим діагностики означає проведення досліджень із мінімальним втручанням у поточну роботу підприємства. Інформація збирається, але не розголошується. Оголошена мета роботи формулюється найбільш нейтральним образом. Результати досліджень надходять безпосередньо замовникові, який вирішує, як їхвикористовувати.
Діагностичний режим з “нейтральною” оголошеною метоювикористовується у випадках, коли ситуація на підприємстві проблемна (витік інформації може спровокувати конфлікт), коли ключовий персонал може сприйняти перевірку як особисту образу, коли замовник підозрює можливість зловживань на підприємстві. Діагностика із щирою оголошеною метоювикористовується в інших випадках.
Режим впровадження передбачає, з якогось етапу діагностики, обговорення консультантом виводів і гіпотез із персоналом підприємства. З одного боку, це сприяє розумінню персоналом неминучості змін, з іншого боку - позначає напрямок змін. Персонал виявляєтьсязалученим у реорганізацію на етапі прийняття рішень, що сприяє більше надійному й довгостроковому закріпленню нових методів взаємодії.
У деяких випадках проектний спосіб може передбачати запрошення консультанта в штат підприємства. Наприклад, створення оргструктури маркетингу “з нуля” вимагає постійної роботи на підприємстві кваліфікованого керівника маркетингу. У цій якості може виступити консультант, зайнявши тимчасово вакансію директора по маркетингу.
У кожному такому випадку треба мати на увазі наступне: Будь-який керівник набудовує структуру “під себе”. Застосовувані ним методи обумовлюються його минулим досвідом. Професіонал, одержуючи на руки готову ситуацію, обов'язково перевіряє ще раз її основні параметри й модифікує, згідно своїм поданням. На практиці це означає, що новий керівник маркетингу, запрошений у готовий підрозділ, створений консультантом, неминуче “перетрусне” його, піддавши ревізії й організацію, і методики.
Запрошення консультанта в штат доцільно, якщо планований строк виконання нимпосади досить великий.
Хоча проектний спосіб і передбачає координацію всього проекту консультантом, самоусунення замовника від участі в проекті неможливо. У рідких випадках він може обмежитися сприянням в одержанні консультантом інформації від персоналу підприємства. У більшості ж йому доводиться вибирати з багатьох альтернатив у процесі досліджень, застосовувати владу для координації робіт, якщо консультантом задіється персонал підприємства. Будь-який проект розрахований на використання його результатів для дій, ці дії також координуються керівником.
Для проектного способу характерна ще одна особливість: замовник не може одноособовим рішенням виконати дії, забраковані консультантом. У противному випадку це може означати дострокове завершення проекту. Рішення повинні вибиратися з погоджених альтернатив. Для керівників авторитарного типу це може бути обмежуючим чинником до застосування проектного способу консультування.