МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Бердичівський політехнічний коледж
Контрольна робота
з дисципліни “Проектування автоматизованих інформаційних систем"
(варіант №10)
Виконав:
студент групи ПЗС-604
Калініна Інна Володимирівна
Перевірив:
викладач
Куропаткін Сергій Гаврилович
м. Бердичів
2008 р.
1. Формалізація технології проектування ІС. Технологічна мережа проектування
2. Поняття єдиної системи класифікації і кодування (ЄСКК)
3. Проектування технологічних процесів обробки даних в діалоговому режимі. Класифікація діалогових систем
Список використаної літератури
За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяють на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, щодо других - цього зробити не можна.
За регулярністю розв'язування задачі ІС поділяються на систематичні, епізодичні та випадкові.
У такий спосіб АРМ у системі керування являє собою проблемно-орієнтований комплекс технічних, програмних, лінгвістичних (мовних) і ін. засобів, установлений безпосередньо на робочому місці користувача і призначений для автоматизації операцій взаємодії користувача з ЕОМ у процесі проектування і реалізації задач.
Множина відомих АРМ може бути класифікована на основі таких узагальнених ознак:
функціональна сфера використання (наукова діяльність, проектування, виробничо-технологічні процеси, організаційне керування);
тип використовуваної ЕОМ (мікро-, міні-, макро ЕОМ);
режим експлуатації (індивідуальний, груповий, мережний);
кваліфікація користувачів (фахові і непрофесійні).
Усередині кожній із виділених груп АРМ може бути проведена більш детальна класифікація.
Наприклад, АРМ-и організаційного керування можуть бути розділені на АРМ керівників організацій і підрозділів, планових робітників, робітників матеріально-технічного постачання, бухгалтерів і ін. Умовно всі ці АРМ-и можна назвати АРМ - економіста.
Концептуальна відмінність АРМ на базі ПЕОМ складається в тому, що АРМ відкрита архітектура ПЕОМ функціонально, фізично і ергономічно настроюється на конкретного користувача (персональний АРМ) або групу користувачів (груповий АРМ).
Ділові АРМ зближують користувача з можливостями сучасної інформатики і ВТ і створюють умови для роботи без посередника - фахового програміста. При цьому забезпечується як автономна робота, так і можливість зв'язку з іншими користувачами в межах організаційних структур (з урахуванням особливостей цих структур).
Параметричний ряд ділових АРМ дозволяє створити єдину технічну, організаційну і методологічну базу комп'ютеризації керування. Спочатку інформаційна технологія локалізується в межах персонального або групового АРМ, а в наступному (при об'єднанні АРМ засобами комунікації) створюються АРМ сектори, відділу, заснування і формується колективна технологія. Тим самим досягається гнучкість усієї структури і можливість нарощування інформаційної потужності.
Можна виділити трьох класу типових АРМ:
АРМ керівника;
АРМ спеціаліста;
АРМ технічного і допоміжного персоналу.
Склад функціональних задач і видів робіт (адміністративно-організаційний, професійно-творчий, технічний) потребує застосування різноманітних інструментальних засобів при створенні АРМ. Наприклад, адміністративно-організаційна робота - контроль виконання, аналіз поточного стана справ і планування роботи...; професійно-творча - розробка документів, аналіз інформації,...; технічна робота - одержання, передача, збереження, преса док-тов, зведень, контроль за прямуванням документів.
Мета інфологічного проектування - створити структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. При проектуванні на інфологічному рівні створюється інформаційно-логічну модель, яка має відповідати таким вимогам:
Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшою зберігання в БД. Сутність інфологічного моделювання полягає у виділенні щ. формаційних об'єктів ПО (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні характеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів є атрибути.
Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД. Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СУБД, іноді називають даталогічною. Залежно від типів моделей, які підтримуються засобами СУБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні моделі баз даних. Найпоширенішими на сучасному ринку програмних продуктів є реляційні СУБД (DBASE 111, FOXBASE, FOXPRO, CLIPPER і т. ін).
Внутрішній рівень пов'язаний з фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних в пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів записів, їхнє логічне або фізичне упорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних.
Від параметрів фізичної моделі залежать такі характеристики функціонування БД: обсяг пам'яті і час реакції системи. Фізичні параметри БД можна змінювати в процесі її експлуатації (не змінюючи при цьому опису інших рівнів) з метою підвищення ефективності функціонування системи. Визначення структури масивів БД відбувається на етапах інфологічного і логічного проектування, а формування структури - на етапі фізичного проектування ІС.
Кодування призначене для формалізованого опису семантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються в управлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке подання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації.
Під кодуванням загалом розуміють процес позначення первинної множини об'єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символів розрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквені коди. Кількість символів у алфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійкові, десяткові, шістнадцяткові і т.ін. Залежно від використаних правил кодування коди можуть бути змінної чи постійної довжини. Основною вимогою, яку ставлять до кодування, є однозначне подання кожного об'єкта кодованої множини, тобто кожному об'єкту множини має відповідати єдиний код.
Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Система кодування характеризується ємністю - кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду.
Для сталого коду на всі сполучення ємність дорівнює Е=ar (a - кількість символів у алфавіті коду, r - розрядність коду). Отже, у разі використання десяткового коду, коли обсяг кодованої множини не перевищує 10, достатньо використати один десятої (розряд), а коли не перевищує 100 - двох розрядів і т.д.
Код характеризується довжиною, тобто кількістю використаних розрядів, структурою, яка відображає зміст окремих розрядів або груп розрядів коду.
У процесі кодування намагаються вирішити дві основні проблеми - забезпечити ефективність і надійність переробки інформації. Якщо вирішення першої проблеми найчастіше пов'язане а намаганням зменшити довжину коду, то при вирішенні другої доводиться вводити ту чи іншу інформаційну надмірність. Том комплексне вирішення пов'язане з пошуком певного оптимуму."
У процесі кодування економічної інформації необхідно розв'язати три основні задачі: однозначного позначення (індентифікації) кожного об'єкта заданої множини, кодування деякої сукупності властивостей (атрибутів) об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірності на всіх етапах кодування, передачі, зберігання і переробки даних.
Зрештою код будь-якого об'єкта (запис інформації про об'єкт загалом складається з ідентифікаційної частини, інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостям даного об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист усього коду від можливих помилок. Прикладом об'єктів з набором характеристик можуть слугувати титульні списки будов, паспорти територій, підприємств тощо. Їх атрибутами є галузі, міністерства, адміністративні райони і т. ін., які кодуються за допомогою відповідних класифікаторів.
Найпростішим і найпоширенішим методом кодування об'єктів первинної множини є порядковий метод. При використанні цього методу кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, сталих та малозначних номенклатур, наприклад, категорії персоналу, статті витрат, види платежів до бюджету тощо. Порядковий метод кодування дуже простий для ідентифікації. Але суттєвим недоліком даного методу є відсутність у коді будь-якої інформації про об'єкт і відносна складність автоматичної обробки інформації при підбитті підсумків за групами об'єктів.
Притаманні порядковому методу кодування недоліки деякою мірою усунуті в серійно-порядковому методі кодування.
Метод характеризується тим, що первинна множина поділяється на кілька частин (згідно з деякою ознакою) і для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуються порядковим номером у межах відведених для них серій.