означає пару
. (2.5)Так само знак "+" в виразі (2.3) не означає операцію додавання, а інтерпретується як множинне сумування елементів (2.5). Слід зазначити, що так само можна записувати і чіткі множини. Наприклад, множину шкільних оцінок можна символічно записати як
D = 2 + 3 + 4 + 5, (2.6)
що рівнозначно запису
D = {2, 3, 4, 5}. (2.7)
Якщо Х - це простір з нескінченною кількістю елементів, то нечітка множина АÍХ символічно записується у вигляді
Приклад. Якщо X = R, де R - множина дійсних чисел, то множину дійсних чисел "близьких до числа 7", можна визначити функцією приналежності вигляду (рис.2.3)
. (2.8)Тому нечітка множина дійсних чисел, "близьких до числа 7", описується виразом
. (2.9)На рисунку 2.3 представлені дві функції приналежності нечіткої множини А дійсних чисел, "близьких до числа 7".
В якості вхідних (початкових) даних використано: навчальне навантаження викладачів (кількість занять для навчальних груп із визначених дисциплін); вимоги до послідовності проведення занять; пристосованість приміщень для проведення занять; поділ груп на підгрупи, умови їх об’єднання у потоки; вимоги викладачів до вільних пар або днів та ін. За змістом вхідні дані поділені на таблиці бази даних.
Вихідними даними програми є допустимий варіант розкладу. Розклад являє собою таблицю, в якій стовпці відповідають певній навчальній підгрупі, а рядки - певній парі з вказанням назви дисципліни, прізвища викладача та назва приміщення.
Проміжними вихідними результатами є варіант розкладу для покоління з номером k.
Розроблений програмний продукт орієнтований на роботу в ОС Windows 95/98/NT/XP, тому для коректної роботи програми необхідне стабільне функціонування ОС. Програма створена в середовищі Borland Delphi 6.0. Для збереження початкових даних використано базу даних, яка створена за допомогою системи керування базами даних Firebird. Під час виконання програма звертається до програми Microsoft Excel з пакету Microsoft Office для збереження результатів, а також до реєстру ОС.
До технічних засобів відносимо ПК, на яких буде проводитися складання розкладу. Мінімальними вимогами до апаратної частини ПК, за яких програма працюватиме та буде видавати достовірні результати, можна вважати:
• процесор 6-го покоління Intel Celeron 533 МГц;
• об’єм оперативної пам’яті 64 Мб.;
• графічний адаптер S3 Savage 4 Мб.;
• жорсткий диск ємністю 10 Гб.;
• привід гнучких дисків (дисковод).
Робоче місце (РМ) - це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (або групи виконавців).
Удосконалення організації РМ є однією з умов, що сприяють підвищенню продуктивності праці, тому питанню організації РМ тепер приділяється велика увага.
Основним обладнанням робочого місця користувача ЕОМ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним - пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці та ін. Вимоги до них відображені у нормативних документах: ВСПиПРВЦ; ГОСТ 12.2 032-78; ГОСТ 22269-76.
Робочі місця з ЕОМ повинні розташовуватися на відстані не менше як 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін - на відстані 1 м, між собою на відстані не менше 1,5 м. При розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення. Джерело природного освітлення (вікно) не повинно також потрапляти в зону прямого спостереження користувача.
При розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними ЕОМ необхідно забезпечити виконання наступних вимог:
робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;
відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;
відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;
прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.
Вимоги цього пункту щодо відстані між бічними поверхнями відеотерміналів та відстані між тильною поверхнею одного відеотерміналу та екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними ЕОМ в суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок.
Конструкція робочого місця користувача відеотерміналу (при роботі сидячи) має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15 - 20 град. відносно вертикальної площини.
Якщо використання відеотерміналу та персональної ЕОМ є періодичним, то устаткування, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу. Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90-140 град.
Висота робочої поверхні столу для відеотерміналу має бути в межах 680-800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.
Екран відеотермінала та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.
Розташовувати відеотермінал на робочому столі необхідно так, щоб поверхня екрана знаходилася на відстані 400-700 мм від очей користувача. Розташування екрану відеотерміналу має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30 град. від лінії зору працівника.
Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100 - 300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5 - 15 град.
Рекомендується розміщувати елементи робочого місця таким чином, щоб витримувалася однакова відстань очей користувача від екрана, клавіатури, тримача документів.
Аналіз різноманітних підходів до нормування процесу програмування говорить, про те що в якості основного фактору, який визначає трудомісткість розробки, треба прийняти розмір вихідного тексту запису алгоритмів та даних (кількість рядків програми) [4].
Теоретичний термін розробки програмного продукту в місяцях обчислюється за формулою:
TТ = 2,5 · NТВК0,32, (3.1)
де NТВК - кількість тисяч вихідних команд.
В якості вихідної команди приймемо рядок програми. Загальний розмір програмної частини дипломної роботи складає приблизно 4500 рядків. В нашому випадку TТ дорівнює:
TТ = 2,5 · 4,50,32 = 4,05 (міс).
Дійсний термін розробки Т=2,5 міс. менший за теоретичний, що свідчить про ефективність та професійність розробки програмного продукту.
Продуктивність праці програміста визначається за формулою:
П = 1000 · NТВК / Т, (3.2)
де П - продуктивність праці розробника програмного продукту, вих. команд/міс.
В нашому випадку продуктивність становить:
П = 1000·4,5/2,5= 1800 (вих. команд/міс).
Весь час, необхідний для написання роботи, можна підрахувати за формулою:
Тзаг = Т + Топ + Тал + Тнал + Трук + Тдр, (3.3)
де Топ - час на вивчення опису задачі з врахуванням кваліфікації програміста, Тал - час на створення алгоритму, Тнал - час на налагодження програми, Трук - час на підготовку рукопису, Тдр - час на підготовку друкованого документу. Ці величини визначаються з врахуванням трьох параметрів: kС - ступеню готовності виконавця до роботи, B - якості формулювання задачі (в залежності від доробок В приймається від 1,2 до 1,5) та Nтвк. Значення kС визначається в залежності від стажу роботи: для працюючих до 2 років kС=0,8; від 3 до 5 - 1,1-1,2; більш ніж 7 років - 1,5-1,6.
Розрахунок ведеться за наступними формулами (в місяцях):
Tоп = NТВК · В / (0,72 · 80 · kС), (3.4)
Тал = NТВК / (0,720 · 25 · kС), (3.5)
Тнал = NТВК / (0,48 · 25 · kС), (3.6)
Трук = NТВК / (0,72 · 20 · kС), (3.7)
Тдр = 0,75 · Tрук. (3.8)
Приймемо k = 1,1 та B = 1,2. Розрахунок за формулами (3.4 - 3.8) дає такі результати:
Tоп = 4,5 · 1,2/ (0,72 · 80 · 1,1) = 0,09 (міс),
Тал = 4,5/ (0,72 · 25 · 1,1) = 0,27 (міс),
Тнал = 4,5/ (0,48 · 25 · 1,1) = 0,34 (міс),
Трук = 4,5/ (0,72 · 20 · 1,1) = 0,28 (міс),
Тдр = 0,75 · 0,28 = 0,21 (міс).
Час, необхідний для створення програми, за формулою (3.3) дорівнює:
Тзаг = 3,7 місяці.
Таким чином, затрати часу на створення програм та документації оцінюються приблизно в 3,5 місяця. Реальна цифра також приблизно 3,5 місяця.
Для визначення собівартості години роботи ПК розраховуються витрати на експлуатацію комп'ютера Век. В їх склад входять витрати на електроенергію та амортизаційні відрахування.