Щоб перевірити працездатність сканера, треба клацнути правою кнопкою миші на значок сканери і в контекстному меню обрати команду Властивості. У вікні, що відкрилося, на вкладці Загальні натисніть кнопку Тест.
В залежності від того, в яких цілях використовується відскановані матеріали, змінюються параметри сканування, а отже, і вимоги до вибору сканера.
Таблиця 4.1
Рекомендовані параметри сканування
| Тип сканування | Розрішення сканування, крапок на дюйм | Глибина кольору, біт | Час сканування кольорових / чорно-білих зображень, сек | Формат файла |
| Сканування для інтернету | К × розрішеня монітора, де К = 0.5 – 1 | 24 | ‹ 30 / 15 | JPEG, GIF |
| Сканування для видавницьких цілей | К × розрішення принтера / 8, де К = 1 – 2 | 24 | ‹ 30 / 15 | JPEG, GIF, TIFF |
| Сканування тексту | 200 | 1 | ‹ 20 | Формат текстового редактору |
| Сканування для фотодруку | К × розрішення принтера / 8, де К = 1 – 2 | 24 | ‹ 30 / 15 | JPEG, GIF |
Для обробки від сканованого тексту цілком достатньо застосувати програму розпізнавання образів, наприклад FineReaderабо OmniPage.
Після сканування графічних матеріалів їм не достатньо чіткості. Це буває перш за все коли програми сканування працюють згідно із стандартними характеристиками. Відповідні за зовнішній вигляд сканованого зображення два параметри: розподіл значень тону та чіткість зображення.
Під розподілом значень тонів розуміють розподіл значень кольорів. Зміна яскравості і контрастності тягне за собою зміни значень тонів. Важливим параметром пов’язаним із розподілом значень тонів, є крива градацій. Її зміни викликає виділення середніх значень тонів та «оживляє» тьмяні зображення.
Для покращення чіткості зображень після сканування використовують операції фільтрації. Часто буває, що чіткість від сканованого зображення покращити не вдається тому що через подвійне розстрірування виникає муар. Багато програм для сканування мають спеціальні можливості в командах меню для усунення такого дефекту.
Зображення прямо зі сканера виглядає нечітко, тому що файл зображення не використовує всього спектру полутонів. Більшість програм обробки зображень представляють гістограму для аналізу діапазону кольорових градацій. Якщо ніяких відхилень від нуля в лівій частині не спостерігається, це означає, що особливо темні крапки зображення взагалі відсутні. Якщо є «провал» справа, то відсутні дуже яскраві крапки зображення.
Якщо робота над зображенням завершена і треба на довго зберегти його, можнa використати, наприклад, формат TIFFз опцією LZW-стиснення. Але значно ефективніше форматJPE, який зменшує розмір файлу в 10 – 50 разів. Хоча при цьому губиться інформація про дрібні деталі, при коефіцієнті стиснення, що не перевищує 1: 20, це не дуже помітно. Для проекту в інтернеті можна стиснути файл ще більше, наприклад з коефіцієнтом стиснення 1: 50.
В більшості програм для сканування можна задати коефіцієнт якості. Зазвичай для кольорових зображень його значення дорівнює 2. проблема полягає в тому, що при збільшені коефіцієнта якості об’єм файлу зростає не за лінійним, а за квадратичним законом.
Перед безпосереднім скануванням необхідно виконати попереднє сканування. В цьому разі на всьому зображенні можна обрати потрібну ділянку. Це дозволить заощадити час на наступному знищенні непотрібних частин та скоротить час сканування. Якщо зображення на екрані монітора після попереднього сканування відповідає оригіналу, можна переходити до чистового сканування.
При зчитуванні зображень з глибиною кольору в 24 біти створюються об’ємні графічні файли. Оригінал, який повинен повністю заповнити екран монітора з розширенням 800 × 600 пікселей, потребує майже 1,4 Мб на жорсткому диску (3 × 800 × 600 = 1 440 000 байт).
Цього можна дуже легко позбутися, якщо під час сканування погоджувати розрішення сканера та принтера. Якщо відскановане зображення призначене для друку на принтері з розрішенням 300 крапок на дюйм, то сканувати його треба саме з цим розрішенням.
Порушення та зупинка процесу сканування без видимих причин відноситься до проблем, які можуть виникнути при формально вірно виконаній інсталяції. Вірогідними причинами є конфлікти драйверів.
Якщо після представлення оригіналу в цифровій формі сканер не видає зображення, то, вірогідно, є IRQ-конфлікт: наприклад, звукова карта сконфігурована на IRQ5, а сканер підключений до раніше вільного порту LPT2, який також використовує IRQ5.
На відсканованому зображенні спостерігаються вертикальні смуги. Якщо ця проблема виникла в новому сканері, то вона викликана тим, що сканер неправильно відкалібрований. Після включення сканера треба зачекати, щоб його лампа нагрівалась до потрібної робочої температури. Потім, користуючись каліброваним примірником, відкалібрувати сканер наново. Якщо вертикальні смуги з’явились тільки через деякий час, то, вірогідно, забруднилась лампа сканера.
Навіть найліпший сканер не може видалити подряпини та відбитки пальців на фотографії. Вони залишають на відсканованому зображенні сліди, які насилу можна «відретушувати» за допомогою спеціального програмного забезпечення. Але слід відзначити, що деякі високоякісні слайд-сканери володіють особливими можливостями для видалення подібних дефектів.
Щоб комп’ютер міг обробляти фотографії або тексти, їх потрібно перетворити в цифровий вигляд. Це може робити такий пристрій, як сканер. Перетворення означає, що оригінал зображення розкладується на окремі крапки (пікселі), які мають яскравість і колір. Для зміни їх значень використовуються оптичні перетворювачі – CCD – сенсори (напівпровідникові пристрої, з зарядовим зв’язком (НЗЗ)). Окреме вічкоCCD – сенсори складається з світлочутливого зарядженого конденсатора. Коли на нього потрапляє світло, частина заряду губиться. За ступенем розряду можна встановити, наскільки сильним був вплив світла.
Чим вище розширення сканера, тим більше CCD – вічок в оптичному перетворювачі і тим менше розміри кожного з них. Недоліком CCD – сенсорів є інерційність заряду. Вічко потрібен деякий час для максимального розряду під впливом світла, але для наступного вимірювання потрібен деякий час, доки воно повністю зарядиться. Ці два часових інтервали і визначають швидкість роботи сканера.
1. Гук М. Апаратні пристрої IBM PC. Енциклопедія.2-е вид. – «Питер», 2003р.
2. Зелинський С. Ефективне використання ПК. – ДМК, 2001р.
3. Новіков Ю., Черепанов А., Новіков Д., Чуркін В. Комп’ютери, мережі, інтернет. Енциклопедія.2-е вид. – «Питер», 2003р.
4. Зелинський С. ПК: пристрої, периферія, комплектування. – «Фоліо», 2005р.