Пристрої зовнішньої пам’яті, звичайно, також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують і в окремих блоках. Усі пристрої введення - виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті під'єднують до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською. Характеристикою материнської плати є її архітектура. Застарілі моделі шини - ISA та VESA, останні - PCI, AGP. Крім центрального процесору, внутрішньої пам’яті, системної шини, адаптерів та контролерів на материнській платі розміщується відеокарта (використовується для роботи з графічним зображенням, ємність пам’яті до 64 Мбайт), звукова карта (виконує оброблення звуків, мови), мережна карта (застосовується при роботі в комп’ютерній мережі), порт (засіб для підключення периферійних пристроїв до материнської плати, бувають паралельні - LPT1 та послідовні - COM1. Останнім часом набуває популярності порт USB, який дає змогу підключати до 256 пристроїв).
Зовнішня пам’ять - це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.
Усі пристрої введення - виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні - пристрої введення - виведення та нестандартні, останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої - це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп’ютер чекає введення - виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.
До нестандартних пристроїв можна віднести такі:
Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.
Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плотери).
Пристрої введення інформації (миша, сканер).
Пристрої зв’язку комп’ютера з телефонною мережею (модем).
Системна шина виконує функцію зв’язку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними та периферійними пристроями введення - виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв’язку мікропроцесора з пам’яттю, а шину даних для зв’язку з пристроями введення - виведення.
На перших персональних комп’ютерах фірми IBM використовувались 8 - розрядні системні шини, які працювали з частотою 4,77 МГц.
Потім з’явились 16 - і 32 - розрядні системні шини. Тактова частота сучасних комп’ютерів досягла 200 МГц.
Як відомо, клавіатура є поки що основним пристроєм введення інформації в комп'ютер. Клавіатура являє собою сукупність механічних датчиків, які приймають натиск на клавіші і замикають тим чи іншим способом визначений електричний ланцюг. Основний принцип роботи клавіатури разом з мікросхемою контролера полягає у скануванні перемикачів клавіш. Замиканню й розмиканню будь - якого з цих перемикачів (тобто натиску або відпущенню клавіші) відповідає спеціальний цифровий код - скэн - код (розміром 1 байт). Крім цього, при кожному замиканні і розмиканні контролер ініціює апаратне переривання, яке обслуговується спеціальною програмою. Клавіатуру умовно поділяють на такі блоки:
функціональні клавіші;
алфавітно - цифровий блок;
блок клавіш керування курсором;
блок цифрової клавіатури.
Блок функціональних клавіш. Цей блок об'єднує клавіші F1 - F12, призначення яких залежить від програмного забезпечення, з яким працює користувач.
Алфавітно - цифровий блок. Цей блок містить клавіші з літерами кирилиці та латині, клавіші з цифрами і спеціальні клавіші. Перемикання між клавішами кирилиці та латині відбувається за допомогою активізації комбінації клавіш (залежно від установленого драйвера (програми), наприклад ліва Alt + Shift у Windows). У режимі введення латинських літер при натисненні на будь - яку алфавітно - цифрову клавішу вводиться латинська літера або символ, зображені в лівій верхній частині клавіші (ці літери та символи нанесено на клавішах чорним кольором), а в режимі введення кирилиці - вводиться літера або символ, зображені в правій нижній частині клавіші (ці літери і символи нанесено на клавішах червоним або синім кольором).
Введення великих та малих літер. Для введення великих літер та інших символів, розміщених на верхньому регістрі клавіатури, використовується клавіша Shift. Так, для того щоб ввести малу літеру d, необхідно натиснути на клавішу, на якій зображено D, а для введення великої літери D треба натиснути клавішу Shift і, не відпускаючи її, натиснути на клавішу D. Аналогічно введення символу “=” виконується без активізації клавіші Shift, а введення символу “+” - натисненням на клавішу з його зображенням при натиснутій клавіші Shift. За допомогою клавіші Shift та клавіш із зображенням цифр вводять спеціальні символи, такі як, наприклад, “$” (Shift + 4).
Клавіша CapsLock служить для фіксації режиму введення великих літер. У цьому режимі при звичайному натисненні на клавіші літер вводяться великі літери, а при натиснутій клавіші Shift - малі (це протилежно тому, що виконується у звичайному режимі). Режим великих літер (або режим CapsLock) використовується при введенні тексту, що складається з таких літер. Повторне натиснення на клавішу CapsLock змінює режим введення літер.
Клавіша Enter використовується для виконання певної дії. Наприклад, введення кожної команди DOS (командного рядка) закінчується натисненням на клавішу Enter. При наборі тексту в редакторі документів натиснення клавіші Enter означає кінець абзацу.
Клавіша Backspace розміщується над клавішею Enter в алфавітно - цифровому блоці; вона вилучає символ, що знаходиться ліворуч від курсору.
Клавіша Escape застосовується для скасування будь - якої дії, виходу з режиму програми та інше.
Клавіша Tab у процесі редагування текстів використовується для переходу до наступної позиції табуляції, а під час роботи з вікнами - для переходу з одного поля в інше.
Клавіша із символом Windows активізує команди кнопки Пуск.
Блок клавіш керування курсором. Цей блок містить клавіші Home, End, Page Up (PgUp), Page Down (PgDn), а також клавіші зі стрілками (←, →, ↑, ↓), які називаються клавішами керування курсором.
Натиснення на ці клавіші приводить до переміщення курсору (покажчика поточного місця в документі, що обробляється) у відповідному напрямку на початок (Home) або кінець (End) рядка, на символ ліворуч (←) або праворуч (→), на рядок угору (↑) або вниз (↓), на сторінку вгору (PgUp) або вниз (PgDn).
Клавіша Del (Delete - вилучення) використовується для вилучення символів праворуч від курсору або виділеного фрагмента тексту.
Клавіша Ins (Insert - вставлення) застосовується або для вставлення символів, або для перемикання між двома режимами введення символів: введення із зсувом символів (вставлення) і введення із заміщенням раніше введених символів (заміна).
Клавіша Print Screen використовується для друкування змісту екрана або копіювання його в буфер обміну.
Блок цифрової клавіатури. Цей блок розташований у правій частині клавіатури і застосовується у двох випадках. У режимі блокування цифр (клавіша Num Lock) виконується введення числової інформації та знаків арифметичних дій. В цьому режимі клавішами блока вводяться цифри від 0 до 9 і крапка. А якщо режим блокування цифр (клавіша Num Lock) вимкнений, то ці клавіші дублюють дії клавіш керування курсором, а також клавіш Insert і Delete. Вмикання та вимикання режиму блокування цифр здійснюється натисненням на клавішу Num Lock.
Індикатори режимів. У правому верхньому кутку клавіатури є індикатори режиму блокування цифр (Num Lock), режиму великих літер (Caps Lock) та режиму блокування прокручування (Scroll Lock). Ці індикатори світяться при вмиканні відповідних режимів, а при їх вимиканні - гаснуть. Вмикання і вимикання указаних режимів здійснюються натисненням на однойменні клавіші Num Lock, Caps Lock, Scroll Lock.
До ручних маніпуляторів відносяться миші, трекболи та джойстики. Найпопулярнішою, на сьогоднішній день є миша. Трекболи і миші є координатними пристроями введення інформації в комп’ютер. Звісно, повністю замінити клавіатуру вони не можуть. Першу комп’ютерну мишу створив молодий вчений Дуглас Енджельбарт. Відбулося це в 1963 р. в Стенфордському дослідному центрі. Перший трекбол (trackball) був створений значно пізніше на фірмі Logitech.
Треба відмітити, що на комп’ютерному ринку найбільше розповсюдження отримали слідуючи миші: Microsoft Mouse, Logiech Mouse і Mouse System. Більшість фірм, по створенню подібних пристроїв, як правило, забезпечують сумісність або з Microsoft Mouse (дві керуючих кнопки), або з Mouse System (три керуючих кнопки), а частіше з ними обома.
Своєю популярністю миша завдячує головним чином великому попиту на прикладні графічні програмні системи, а також широкому розповсюдженню графічного інтерфейсу користувача. Миша робить дуже зручним маніпулювання такими широко розповсюдженими об’єктами, як вікна, меню, кнопки, піктограми тощо. При роботі у такому середовищу миша значно полегшує її, роблячи її простіше й ефективніше.
На сьогоднішній день не всі миші використовують однаковий спосіб переміщення. Наприклад, миша Honeywell має унікальний запатентований дизайн. Замість звичайної кульки ця миша має дві “ніжки”. Ці “ніжки” є частиною X - Y - механізму оптично - механічного шифратора. Але існують і повністю “оптичні” миші. Вони відрізняються від механічних і оптико - механічних мишей тим, що використовують тільки спеціальну поверхню, щоб переміщуватися.
Щодо підключення миші, то існує три основних способи. Самий розповсюджений - через послідовний порт. Таким чином виконується підключення великої кількості мишей різних фірм - виробників. Менш розповсюдженими є миші з шинним інтерфейсом (but - mouse) від фірми Microsoft, для підключення яких потрібен спеціальний інтерфейс, або порт, тільки для миші (мишиний). Третій спосіб - це миші в стилі PS/2, для портативних комп’ютерів.