Розробка автоматизованого робочого місця науково-технічної бібліотеки університету (стр. 3 из 15)

1.1.1.2 Основні поняття автоматизованого робочого місця

Автоматизоване робоче місце (АРМ) – це програмно-технічний комплекс інформаційної системи, призначений для автоматизації діяльності певного виду.

АРМ в основному орієнтовані на людину, яка не має професійної підготовки з користування обчислювальною технікою, але професійно знає конкретну проблемну сферу. За допомогою АРМ можна набути навичок розв’язання нових задач. Гнучкість і динамічність АРМ, здатність порівняно легко адаптуватися до умов, які міняються, привертає увагу багатьох спеціалістів.

Використання АРМ дозволяє уникнути багатьох труднощів, які стоять перед користувачем. Цього досягають організацією дружнього інтерфейсу, інтерактивним аналізом результатів обробки інформації в режимі реального часу, ітеративністю прийняття рішень, агрегуванням і дезагревуванням даних.

При розробці АРМ крім загальних принципів створення інформаційних систем дотримуються ще таких принципів[1,2]:

персоніфікація обчислень і самонавчання спеціаліста, який не може програмувати;

автоформалізація професійних знань;

автоматизація нових задач;

безпаперова технологія;

раціональне сполучення розподіленої, децентралізованої та централізованої обробки даних.

АРМ можемо поділити на: АРМ для особи, яка приймає рішення (АРМ ОПР) (АРМ керівника); АРМ спеціаліста (АРМ бухгалтера, АРМ майстра, АРМ оператора-технолога, АРМ інженера і т.п.); АРМ дослідника (АРМ проектувальника, САПР і т.п.).

АРМ спеціаліста призначене для користувачів, які вміють працювати з клавіатурою і користуються нею для отримання даних у інформаційно-довідковому режимі.

АРМ мають створювати автоматизоване середовище для людино-машинного розв’язання задач і є структурними (системоутворюючими) елементами сучасних ІС різних рівнів, типів і призначень, які дають змогу розв’язувати широкий спектр задач на робочих місцях.

Досвід розробки і впровадження ІС показує, що одним із перспективних напрямків їх розвитку є створення інтегрованих ІС. Вони характеризуються більшими функціональними можливостями і засобами, інтеграцією окремих функцій в рамках єдиної системи, а також застосуванням ускладненого комплексу видів забезпечення, що сприяє створенню систем з якісно новими характеристиками. При цьому центральним питанням створення ІС є вибір її функціональної структури.

Одним із напрямків створення структури ІС є створення на основі функціонально-спеціалізованих АРМ, які в цьому разі є системоутворюючими модулями інтегрованої ІС (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Загальна схема ІС економічного об’єкта на базі АРМ

Від структури залежить кожний з видів забезпечення АРМ: буде це автономна АРМ чи АРМ у системі, мережі й т.п. Завжди можемо виділити ту частину, яка безпосередньо належить до даного АРМ.

1.1.1.3 Бібліотечні системи на Україні

Вперше поняття "електронна бібліотека" з’явилося в зарубіжних публікаціях у середині 80-х років [4]. Електронна бібліотека — це “інформаційна система, що дозволяє надійно зберігати і ефективно використовувати будь-які колекції електронних документів (текстових, графічних, звукових, відео, аудіо тощо), локалізованих в самій системі, а також доступних їй через телекомунікаційні мережі” [5].

Набуває нового рівня міжбібліотечна взаємодія та зв'язок бібліотек з іншими суб'єктами інформаційної сфери. Метою інформаційної співпраці стає створення корпоративних бібліотечних систем, організація певної каталогізації першоджерел та систем розподілених ресурсів з онлайновим доступом, зокрема електронних бібліотек.

Отже, інформаційна діяльність бібліотек активно переміщується в нове інформаційно-комунікаційне середовище. За цих обставин важливим є підбір необхідного програмного забезпечення (ПЗ), що відповідало б вимогам щодо основних функцій та завдань електронної бібліотеки [6, 7], а саме, керування і користування такими її основними блоками як: електронний фонд, електронний каталог, віртуальна читальна зала .

Дослідження в галузі опису і каталогізації Інтернет-ресурсів у Європі та США звертають значну увагу на програмні системи, що побудовані за принципом Дублінського ядра метаданих (Dublin Core) [8].

Дублінське ядро — це сукупність елементів метаданих, значення яких описують вміст інформаційного ресурсу. Специфікації Дублінське ядро, прийняті як рекомендація створеною для їх розробки і розвитку організацією Dublin Core Metadata Initiative (1998), включають п'ятнадцять елементів. У 2001 р. ці специфікації отримали статус американського національного стандарту Z39.85-2001. Стандарт містить 15 метаданих з відповідними множинами кваліфікаторів та пропонує правила опису загальних характеристик електронних ІР, що містять :

вміст ресурсу: Title — Назва, Subject — Предмет, Description — Опис, Type — Тип, Source — Джерело, Relation — Відношення;

інтелектуальну власність ресурсу: Creator — Створювач, Publisher — Видавець, Contributor — Співавтор, Rights management — Права, Coverage — Охоплення;

стан ресурсу: Date — Дата, Format — Формат, Identifier — Ідентифікатор, Language — Мова.

Популярності набувають і програмні системи на основі Дублінського ядра, наприклад, такі як: Greenstone, Koha, Fedora, DSpace тощо.

Так програмну систему Greenstone розроблено на факультеті комп'ютерних наук університету Вайкато в Новій Зеландії в рамках проекту зі створення цифрових бібліотек. Керівник проекту — Ян Віттен (Ian H. Witten). Розробка проводилася за сприяння ЮНЕСКО і неурядової організації Human info. Розповсюджується з листопада 2000 року.

Існує дві версії Greenstone — локальна та мережева. Система працює на платформах Windows (95/98/NT/XP/2000) та Unix з використанням стандартних Web-серверів. Плагіни написані мовою Perl. Усі вхідні документи, внесені в цю систему, конвертуються у формат архіву XML (Greenstone Archive Format). Система кожному документа автоматично привласнює унікальний ідентифікатор OID (Object Identifier).

На сайтах http://greenstone.org, http://www.nzdl.org представлено декілька прикладів колекцій цифрових бібліотек Greenstone. Ці колекції включають статті з газет, технічні документи, художні книжки, наукові журнали, фольклор, аудіо і відео інформацію тощо.

Greenstone надає можливості:

створювати колекції електронних документів;

детально визначати документи залежно від метаданих;

зберігати великий обсяг тексту, зображень, аудіо і відеодокументи;

здійснювати повнотекстовий пошук, а також пошук і перегляд документів за полями метаданих;

зберігати документи в різних форматах;

здійснювати обробку документів на будь-якій мові і підтримувати багатомовний інтерфейс користувача;

організовувати і публікувати інформацію в Інтернеті або на компакт-дисках;

використовувати стандартні та нестандартні метадані для опису вмісту документів;

ієрархічно структурувати у вигляді вкладених розділів (sections) (розділи, підрозділи тощо) кожен текстовий документ.

Користувачі можуть задавати формати документів HTML, Word, PDF, Postscript, PowerPoint, Exсel або формати зображень TIFF, GIF, PNG, JPEG тощо. Крім того можна задавати набір доступних метаданих MARK, архіви OAI, BibTex, бази даних CDS/ISIS [8].

Koha — це автоматизована бібліотечна інформаційна система (АБІС). Вона була створена у 1999 році новозеландською компанією Katipo Communications для бібліотечного консорціуму Хороунеуа (Horowhenua Library Trust).

В Україні ця система використовується у Львові. Її адаптація проводилася у 2005–2006 роках [7]. Веб-сторінка адаптації АБІС Koha для України розміщується на сайті http://www.library.lviv.ua/software/koha/.

Koha є інтегрованою бібліотечною системою з відкритим кодом, що включає модулі для розповсюдження, каталогізації, нових надходжень, періодичних видань тощо. Ця АБІС використовує двоїсте проектування бази даних, яке об’єднує потужність двох масових типів баз даних, що орієнтовані на галузевий стандарт, а саме, текст-орієнтовані та реляційні.

Вона створена на основі бібліотечних стандартів та протоколів, що дозволяє взаємодіяти з іншими системами.

Koha надає можливості:

створювати каталоги і колекції електронних документів, інтерфейс електронного каталогу відповідає стандарту розмітки веб-сторінок XHTML 1.0;

підтримувати стандарти MARC 21, UNIMARC та їхні похідні;

відслідковувати рух книги, дати повернення, плати за затримку тощо;

«вибір мови інтерфейсу» (доступні українська, французька, англійська, польська, італійська, арабська, китайська, японська, корейська, болгарська, ма́орі);

пошуку за ключовими словами, автором, заголовком, тематикою, тощо; є можливість і повного пошуку згідно вибраного у бібліотеці стандарту машинописної каталогізації (MARC);

збагачення бібліографічного опису інформацією із сайту Amazon.com, проекту Ґутенберґ [6] та пошуку у WorldCat [27];

комунікації в електронній бібліотеці, а саме, надає можливість робити підбірки літератури і ділитися ними з іншими читачами;

керувати користувачами;

керувати підрозділами.

Fedora — Fedora Commons (англ. Fedora — Flexible Extensible Digital Object Repository Architecture) — заснована на сервісах система з відкритим кодом для керування репозиторіями цифрових об’єктів. На відміну від систем з фіксованим інтерфейсом, таких як DSpace та EPrints, дозволяє створювати системи для різних галузей. Об’єкт у системі може мати декілька представлень, наприклад, форматів, також за допомогою заснованих на RDF моделей зв’язків, об’єкти можуть бути пов’язані між собою та із зовнішніми ресурсами. Центральний сервіс репозиторію, на якому базується архітектура системи, надає чотири основних API – керування, доступу, пошуку та OAI сервіс для харверстингу метаданих.