Значить сторона Б знову повинна прийняти доказ.
Таким чином, незалежно від довжини оклику, імовірність суперечності рівна всього лише δ = 1/2.
Оскільки стороні Б невідома факторизація числа N, вона не може самостійно вирішити завдання про приналежність елемента підгрупі, тобто Б може запобігти шахрайству А тільки з імовірністю 1/2. Збільшення довжини оклику нічого не дає.
Використовуючи нетривіальний квадратний корінь одиниці по модулю N, A досягає максимальної імовірності угадування, що дорівнює δ = 1/2. В тривіальному випадку ß = - 1 (інший тривіальний випадок ß = 1, в атаці не використовується) сторона Б може досягти більшої переконливості: або Y, або – Y належить підгрупі ágñ. Проте, оскільки сторона А знає факторизацію числа N, а Б – ні, використовуючи китайську теорему про залишки, вона також може приховати число gk використовуючи інший множник малого порядку, наприклад, третього. Таким чином, імовірність суперечності не може бути дуже малою величиною.
Отже доказ приналежності елемента підгрупі з нульовим розголошенням складається із логарифмічного числа раундів.
В цьому розділі були розглянуті імовірнісні моделі протоколів з нульовим розголошенням і на їх основі визначені стійкість цих крипторотоколів. Можна сказати, що задача І Î L (приналежності елемента підгрупі) є такою, що легко вирішується (відповідно такою, що важко вирішується), якщо існує (відповідно не існує) додаткова інформація, що полегшує роботу алгоритму. В процесі аналізу даних протоколів ми зробили висновок, що якщо стороні, що доводить відомий розклад складеного числа (N) на прості множники, то незалежно від довжини оклику (Challenge), імовірність суперечності рівна всього лише δ = 1/2. Тобто для зменшення цієї імовірності в будь-якому випадку потрібно збільшити кількість раундів протоколу.
Структуру законодавства, що регулює відносини із захисту інформації утворюють Конституція України, загальні і спеціальні нормативно-правові акти.
Основний Закон нашої держави Конституція України очолює систему законодавства. Вона є фундаментом для інших нормативно-правових актів, в яких деталізуються її положення. Конституція України визначає право громадян на інформацію, особливості використання інформації з обмеженим доступом.
До загальних нормативно-правових актів належать:
Закон України «Про державну таємницю». Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв, порядком доступу до державної таємниці та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Закон України «Про інформацію». Він дає визначення інформації, встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.
Закон України «Про науково-технічну інформацію» визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни, регулює правові і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації.Закони України «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації». Національна програма інформатизації, невід’ємною частиною якої є інфомаційна безпека, визначає стратегію розв’язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Спеціальні нормативно-правові акти визначають конкретні методи та засоби захисту інформації, порядок розроблення та експлуатації захищених систем.
Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах». Метою цього Закону є встановлення основ регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації.
Закон України «Про електронний цифровий підпис» визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.
Постанова Кабінету міністрів України від 29.03.2006 р. № 373 «Про затвердження правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах». Ці правила визначають загальні вимоги і організаційні основи забезпечення захисту інформації, що є власністю держави або інформацією з обмеженим доступом.
Указ Президента України «Про Положення про технічний захист інформації в Україні». Це Положення визначає правові та організаційні засади технічного захисту важливої для держави, суспільства і особи інформації, охорона якої забезпечується державою відповідно до законодавства.
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Концепції технічного захисту інформації в Україні». Ця Концепція визначає основи державної політики у сфері захисту інформації інженерно-технічними заходами.
Указ Президента України «Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних», метою якого є підвищення рівня захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, забезпечення інформаційної безпеки держави.Указ Президента України «Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні». Це Положення визначає порядок здійснення криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом, розголошення якої завдає (може завдати) шкоди державі, суспільству або особі.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, використання, експлуатації, сертифікаційних випробувань, тематичних досліджень, експертизи, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації, затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України (далі Департамент) від 29.12.2000, № 88/66 (далі – Ліцензійні умови).
Наказ Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України «Про внесення змін до Положення «Про порядок розроблення, виробництва та експлуатації засобів криптографічного захисту конфіденційної інформації» від 30.04.2004, № 30 (далі Наказ).
Інструкція «Про порядок забезпечення режиму безпеки, що повинен бути створений на підприємствах, установах та організаціях, які здійснюють господарську діяльність у галузі криптографічного захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави», затверджена Наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України від 22.10.99,№ 45(далі – Інструкція). Цей нормативний документ визначає конкретні вимоги щодо режиму безпеки, який повинен бути створений при проведенні робіт з криптографічного захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави.
Тимчасова інструкція «Про порядок постачання і використання ключів до засобів криптографічного захисту інформації», затверджена спільним наказом Держстандарту України та Служби безпеки України від 28 листопада 1997 р., № 708/156. Цей документ встановлює порядок постачання і використання ключів, що внесені до п.1.7. ГОСТ 28147-89 та визначають заповнення ключових запам’ятовуючих пристроїв і таблиць блоку підстановки.
ДСТУ 4145–2002 Криптографічний захист інформації. Цифорвий підпис, що грунтується на еліптичних кривих. Формування та перевіряння».
Російські стандарти:
ГОСТ 28147–89 Системы обработки инфоромации. Защита крипто-графическая. Алгоритм криптографического преобразования.
ГОСТ 34.311–95 Информационная технология. Криптографическая функция хеширования.
Ці стандарти визначають конкретні способи та механізми крипто-графічних перетворень для захисту інформації.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Основними принципами інформаційних відносин є:
- гарантованість права на інформацію;
- відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
- об’єктивність, вірогідність інформації;
- повнота і точність інформації;
- законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації (ст. 5 цього Закону).