Майже одночасно з розробкою SТТ Маster Саrd у співпраці з ІВМ та з іншими компаніями розробили систему SЕРР, що також відображає в Іntегnеt існуючу систему платежів за допомогою кредитних карток і використовує відкриті ключі та практику електронної сертифікації. Ця технологія передбачає більш ширше використання приватних банківських мереж для здійснення платежів. Банки – учасники платіжної операції можуть навіть не надавати послуги через Іntегnеt, де мусить діяти лише центральна сертифікуюча установа.
1996 року на базі SТТ і SЕРР обидві конкуруючі асоціації створили єдиний стандарт – SЕТ. Перш за все його варто розглядати як комунікаційний стандарт, ніж як платіжний механізм.
Дослідна експлуатація системи DigiCash в Іntегnеt розпочалася ще в 1994 році, а з 1995-го вона функціонує на комерційній основі. Користувачі цієї системи (як клієнти, так і продавці) повинні мати рахунки у банку-емітенті відповідних електронних грошей. Зараз такі банки є в чотирьох країнах: США, Фінляндії, Швеції та Німеччині. DigiCash надає можливість відстежувати платежі лише тому користувачеві, який здійснює відповідний платіж. Дані про трансакцію зберігаються у зашифрованому вигляді й ключ для розшифрування має лише платник.
Система First Virtual діє в Іntегnеt як механізм виставлення рахунків за платежі з використанням кредитних карток. Її можна уявити як щось на зразок електронного торговельного центру, що складається з великої кількості маленьких крамниць, де замовлення товарів та отримання грошей здійснюється за допомогою електронної пошти через мережу Іntегnеt. Кожний користувач відкриває у системі «рахунок», який містить ім'я, адресу електронної пошти та дані кредитної картки, що надаються за телефоном. Здійснюючи покупку, користувач повідомляє електронній крамниці своє ім'я та адресу електронної пошти, вона видає товар і передає рахунок для обробки у систему, яка дебетує кредитну картку покупця, отримавши його згоду електронною поштою. Процедура – проста і дешева, але досить повільна (термін виконання платежу інколи досягає понад 3 місяці) і недостатньо захищена. Щоправда, вона не створює умов для значного шахрайства, адже шахрайським шляхом можна отримати лише послуги, а не гроші.
СyberCash – найпоширеніша система надання в Іntегnеt надійно захищених послуг щодо платежів з використанням карток. У ній використовується програмний захист платіжної інформації на основі шифрування. Система характеризується досить високим рівнем контролю трансакцій та відносно високою вартістю. Тому вона більш придатна для платежів великими сумами.
Дуже простою і зручною системою платежів із використанням «електронних грошей» є NetCash. Користувач надсилає до банку гроші в якійсь формі, наприклад, у вигляді звичайного чека. Банк електронною поштою повідомляє систему про отриману суму із урахуванням його комісійних та «номер електронної банкноти». Користувач витрачає ці гроші, передаючи «банкноту» продавцю електронною поштою. Продавець перевіряє справжність «електронної банкноти» у банку і, в разі підтвердження, може отримати від банку аналогічну «електронну банкноту» або внести ці гроші на свій рахунок. Система – дешева і не потребує додаткового програмного забезпечення, але в ній відсутні будь-яке шифрування чи анонімність. Для дрібних платежів ризик може бути обмежений завдяки використанню «електронних банкнот» малої номінальної вартості.
Система СheckFree використовується для полегшення проведення платежів із використанням чеків. Клієнт передає до системи інформацію про платіж і рахунок, який він отримав якимось чином, наприклад, електронною поштою, а система виконує цей платіж за нього в довільно обраній формі. Очевидно, система повинна мати доступ до чекового рахунку користувача. Такий метод оплати – простіший і дешевший від традиційного пересилання чеків поштою, але не повністю використовує можливості Іntегnеt, до того ж користується таким застарілим платіжним інструментом як чеки. Тому останнім часом була розроблена вдосконалена версія під назвою СheckFree Wallet, яка забезпечує автоматичну авторизацію і високий рівень захисту на основі шифрування, але не є анонімною.
4. Проблеми, пов'язані із впровадженням електронної комерції, та шляхи їх вирішення
Ті, хто надає інформаційні послуги, захоплюються перспективою інформаційного спілкування з аудиторією в будь-якому куточку світу. У той же час уряди, інші органи контролю та влади зовсім не в захопленні від такої можливості, оскільки таким чином зменшується їх вплив на суспільство та ускладнюється нормативно-регулятивна діяльність. Так, надавачі послуг з-за меж країни не підлягають ні місцевому оподаткуванню, ні місцевим нормативно-законодавчим вимогам.
Запровадження новітніх методів комерції викликає також певні застереження, що безпосередньо або опосередковано стосуються платіжних систем. Центральні банки в усьому світі стурбовані проблемами, породженими впровадженням нових систем електронних платежів. До цих проблем належить не лише ймовірність втрати прибутків від процентів на залишки коштів на рахунках, які отримують деякі з них на поточний момент, але й можливість порушення монетарної стабільності внаслідок безконтрольного введення в обіг електронних еквівалентів місцевих валют. Збільшення загальної грошової маси в обігу може призвести до інфляції. Витісняючи готівку, новітні системи опановують останній механізм масових платежів, який ще залишається під контролем центральних банків – готівковий ринок. Комерційні банки побоюються ослаблення своєї позиції у сфері надання фінансових послуг, оскільки інші установи зможуть займатися діяльністю, еквівалентною традиційним банківським послугам.
Значні дискусії викликає проблема невтручання у приватне життя. Ця проблема пов'язана з питаннями анонімності та захисту приватної інформації. Багатьох непокоїть можливість порушення прав споживачів унаслідок того, що кожну окрему покупку, включаючи дрібні, які зараз оплачують готівкою, можна буде відстежувати. На думку прибічників такої точки зору, збирання та володіння інформацією про приватне життя є неприпустимим і може стати джерелом зловживань. А податкові та правоохоронні органи занепокоєні протилежною проблемою – електронні платежі можна буде виконувати анонімно на будь-якій відстані, що створюватиме ідеальні умови для уникнення від сплати податків, «відмивання» грошей та іншої злочинної діяльності.
Існують неправильні уявлення щодо електронної комерції, наприклад, думка, що електронні гроші по суті не відрізняються від готівкових і тому їх можна анонімно переміщувати. Тому часто висловлюються побоювання щодо можливостей використання Іntегnеt для «відмивання» грошей, здобутих шляхом кримінальної діяльності, або для ухилення від оподаткування. Але насправді, електронна комерція значно менше підлягає загрозі зловживань, ніж традиційна готівка.
Вищезазначених небезпек можна уникнути або хоча б значно їх зменшити шляхом створення надійної правової та регулятивної бази, здатної обмежити неправомірне використання нових систем. При цьому зовсім не обов'язково відстежувати кожний окремий платіж споживача.
У деяких випадках бажаним є також вдосконалення систем оподаткування із урахуванням можливостей електронних платежів і розрахунків. Наприклад, щоб компенсувати втрати митних зборів або податків на імпорт, можна ввести податок на електронні платіжні операції, що виконуються за кордоном.
Як зазначалося, великих результатів у цій галузі можна досягти завдяки використанню потужних засобів захисту і посиленню контролю за платежами з боку емітентів електронних платіжних інструментів, розрахункових та сертифікуючих установ.
Необхідно також, щоб комерційні структури й споживачі розібралися в особливостях, функціонуванні та можливостях новітніх платіжних систем і могли користуватися ними у спільних інтересах.
Для задоволення постійно зростаючих потреб, забезпечення високого рівня захисту платежів, а також зниження вартості їх виконання останнім часом створюються дедалі більш досконалі платіжні системи. Як наслідок – виникають нові форми відомих платіжних механізмів і принципово нові рішення.
Література
1. Ананьєв, О.М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності [Текст]: підручник / О.М. Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. – Львів: Новий Світ‑2000, 2006. – 584 с.
2. Гужва, В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах [Текст]: навчальний посібник / В.М. Гужва; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.
3. Гуржій, А.М. Інформатика та інформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк, В.В. Самсонов. – Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.
4. Информационные системы и технологии: приложения в экономике и управлении: Кн. 6 [Текст]: учебное пособие / Мин-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун‑т; ред. Ю.Г. Лысенко. – Донецк: Юго-Восток, 2004. – 377 с.
5. Інформаційні системи в менеджменті [Text]: підручник / В.О. Новак, Ю.Г. Симоненко, В.П. Бондар, В.В. Матвєєв. – К.: Каравела: Піча Ю.В., 2008. – 616 с.
6. Пономаренко, Л.А. Електронна комерція [Текст]: підручник / Л.А. Пономаренко, В.О. Філатов; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економ. ун‑т. – К.: Київський нац. торг. – економ. ун‑т, 2002. – 443 с.
7. Татарчук, М.І. Корпоративні інформаційні системи [Текст]: навчальний посібник / М.І. Татарчук; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун‑т. – К.: КНЕУ, 2005. – 291 с.